Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета Художнє слово

СВІЧКА

Ганна ХАРІВ

Старі цвинтарі схожі на музеї. Муровані склепи, пам’ятники на могилах, написи на мармурових плитах і навіть безіменні горбики з хрестами а чи дерев’яними тумбами несуть відомості про час, коли жили на землі поселенці цього місця вічного спочинку, про їх соціальний стан, віросповідання, політичну приналежність. А ще про моральні принципи оточення, з якого вони випали.

Ми з донечкою бредемо по такому старовинному кладовищу на Прикарпатті. Несемо у відерці розсаду ранніх весняних квітів до могили бабусі. Ось вона, за високою березою, що нахилилась над безіменним пагорбом, порослим травою і барвінком.

– Тут також хтось похований? – запитує доня, показуючи на пагорб.

– Напевно, що так, коли з усіх боків могили, а цього місця ніхто не зачепив.

– Але чому тут ні хреста, ні квітів немає?

На це я не змогла відповісти. Натомість вийняла свічки. І одну запалила на бабусиній могилі, а другу ввіткнула на краю пагорба. І – о диво! На могилі вона горить спокійно, а на пагорбі – наче смолоскип. І віск по боках стікає так густо і так швидко, що свічка зменшується прямо на очах. Я запалила ще одну. Те ж саме. Ніби це чиїсь гарячі сльози збігають струмочками...

Виймаю третю свічку і, розламавши її на три частини, даю доні, щоб повтикала в різні куточки пагорба. Усі вони горіли ясно, чисто, і вітер їх не гасив. Панувала якась неймовірна тиша. Навіть птахів не було чути.

– Мамо, а для чого людина живе на світі?

Від цього несподіваного доньчиного запитання, від її серйозного погляду я аж розгубилася.

– Мабуть, щоб робити добро...

– То плачуть ті, що там поховані, бо їх усі забули, – прошепотіла донечка.

У дитячих очах читалась дорослість. А я, певно, була в цей час безпорадною.

...А через п’ять років не стало і моєї мами. Поховали ми її на цьому ж старовинному цвинтарі, що розрісся ще на півтора гектара, а деякі могили вже заховалися між деревами в лісі. Особливо, розказують місцеві жителі, швидко розширюється він останніх кілька літ. Невже й сюди дістає кістлява рука Чорнобиля? Кивають, що так. Але більше шкоди завдає оковита.

Зиск мають хіба що виготовлювачі вінків і пам’ятників.

Повертаючись із похорону, провідуємо могилу бабусі. І – о диво! Навколо колись безіменного пагорба – кована огорожа, на вершині – великий різьблений хрест, а меморіальна дошка в обрамленні живих квітів сповіщає імена замучених борців за Україну. Кажуть, місцеві рухівці подбали. Вмонтовано навіть підсвічники, у яких – недогорілі свічки...

...Минуло ще кілька літ. Ось і продали ми мамину квартиру. Хотілося зберегти її як своєрідний музей, де кожна річ дихає ненею, її працею. Важкою, треба визнати, працею простої жінки, яка у 29 років залишилася вдовою. Невимовно боляче було, – ніби обривались живі нитки на серці, – звільняти від скромних пожитків кожен куток на кухні, в кімнаті, в коридорі. Прощавай, тепле родинне гніздечко, яке виховало нас із братом у любові та душевній чистоті.

Останні відвідини могили. Коли ще зможу? Хіба аж наступної весни на Провідну неділю. А мама дивиться з мармурової плити, молода, в хустині, назад зав’язаній, як колись, під час роботи в полі. Але очі її цього разу, мені здається, дивляться зі смутком і образою...

Ховаючись від них, звернула на старий цвинтар, де бабусина могила. Там спокій, тиша. Але що це? На пагорбі, який ще три роки тому був таким величавим, замість квітів росте бур’ян.

– Мамо, а для чого людина живе на світі? – ніби знову чую голос моєї донечки.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 04 (41)

27 квітня 2008 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо