Передруки за рубриками

Консисторія

Митрополит Михаїл

Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Передруки

САМОГУБСТВО
Чому ми про це не говоримо?

Самогубство. Чому ми про це не говоримо?

Олександр ВОЛЯНЮК

Статистика свідчить, що Україна посідає одне з провідних місць серед країн світу за рівнем самогубств: на кінець 2006 року на 100 тис. населення припадало 22 суїциди.

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, більшість із тих, хто скоїв самогубство, – молодь та діти до 14 років.

Частка самогубців у загальній кількості померлих у світі становить 2 %. Ще від 600 тисяч до 2 мільйонів роблять невдалі спроби вбити себе (парасуїцид). Проте багато дослідників вважає наведені цифри явно заниженими: родичі і друзі самогубців часто не хочуть визнавати, що ті, кого вони любили, наклали на себе руки.

Багато самовбивств навіть не зараховуються в статистику як такі. Наприклад, деякі хворі перестають уживати ліки, бажаючи померти. Значна частина автокатастроф є спробою завершити життя самогубством. Немало смертей викликають і шкідливі для життя звички, наприклад куріння, вживання наркотиків чи великої кількості алкоголю.

Часто дуже важко зрозуміти, коли молода людина планує покінчити з життям, бо підлітки, як правило, приховують свої почуття. Ось деякі з характерних ознак: розмови про смерть, депресія, підліток «закривається в собі», безпідставний та необдуманий ризик, чернетка передсмертної записки.

Не завжди можна запобігти роздумам про суїцид або спробі самогубства, але важливо знати причини суїциду, зокрема підліткового. До них належать, зокрема:

Соціальні фактори – моральний клімат, високий рівень розлучень, уживання алкоголю та психотропних речовин, широкий показ насилля в засобах масової інформації тощо.

Розлучення сім’ї. Багато дослідників намагалися виявити співвідношення між розлученням, переїздами та спробою підлітка піти з життя. Хоча висновки до певної міри відносні, та все ж таки розпад сім’ї сприяє виникненню стресу в підлітка, а відмова одного з батьків від дитини може й підштовхнути до думки про смерть.

Депресія. Клінічна депресія підлітка може спричинити самовбивство. Згадаймо, як у цьому віці в гніві на когось із батьків ми думали: «Вони ще пожалкують, коли я помру».

Втрата когось із близьких. Для багатьох людей це дуже важкий тягар, особливо для молодої людини, психіка якої несформована. Така особа може виношувати ідею самогубства, просто намагаючись покінчити з нестерпним болем і сумом та «приєднатись до померлого».

Багато людей схильні до самогубства, втікаючи від ситуації, яка склалась у їхньому житті. Існує дві причини, через які це трапляється. По-перше, це, на їх думку, «безнадійність» ситуації, що склалась (невиліковна хвороба, підліткова вагітність тощо). По-друге, неправильне виховання: людина боїться чи соромиться поділитися своєю проблемою та не усвідомлює, що накласти на себе руки – це тяжкий гріх. По-третє – нерозуміння проблеми іншими.

Спроба самогубства привертає увагу як ніщо інше: якщо раніше проблеми людини ігнорувались, то зараз вона має необхідну увагу. Спроба самогубства може бути й закликом про допомогу: «Я в скрутній ситуації, я не знаю, як з неї вийти, я не можу впоратись! Будь ласка, допоможіть мені, почуйте мене!!!» Трагічно, що цей крик про допомогу інколи за суєтою буднів ми не чуємо, що призводить до фатальних наслідків.

Суспільство без допомоги Церкви не зможе побороти проблему суїциду. Тому за допомогою в її аналізі ми звернулися до капелана Волинського національного університету протоієрея Михайла Бучака.

– Скажіть, будь ласка, як ставиться Церква до суїциду?

– Самозгуба несумісна з Християнством. Візьмімо такий приклад. Голгофа, стоїть три хрести: посередині – хрест Ісуса Христа, з одного боку – один розбійник, з другого – другий. Як ви вважаєте, – одному й другому боліло однаково, однакові цвяхи забивали, чому ж один потрапив у рай, а інший – у пекло?

– Напевно, тому, що один з них покаявся.

– І не тільки покаявся, а сприйняв свої страждання як належну відповідь за свої гріхи. Отже, відхід із життя через самогубство – це відмова від страждань і незгода з волею Бога. Тобто ми говоримо: «Господи, Ти надто багато поклав на наші плечі, і ми не хочемо страждати. Тому хочемо добровільно піти з цього світу». Я думаю, що в жодної глибоко віруючої людини ніколи навіть не закрадеться думка про самовбивство.

– Самогубство набуло такого розмаху в наш час...

– Сьогодні відбуваються страшні речі. Згадаймо, наприклад, комп’ютерні ігри: одне життя, два життя... Діти звикають до того, що життів нібито є «безліч». Є й ігри, де море крові. Діти звикають до смерті. У наш час втрачена сама суть таємниці смерті – а колись смерть була велика таїна. Тепер люди звикають до смерті: ну смерть – то й смерть. Тому, на мою думку, більшість сучасних фільмів наштовхують молоду людину до думки про суїцид.

– Чи говориться в Біблії про цей гріх?

– Звичайно, говориться. Біблія є універсальним засобом допомоги на будь-який життєвий випадок. Перш за все можна згадати п’яту Заповідь Божу, про яку читаємо в книзі Вихід: «Не вбивай!» Тут мова йде не тільки про те, щоб не вбивати іншу людину, а й про самогубство. Далі можна навести цитату з Послання апостола Павла до євреїв: «Праведний вірою буде жити, а коли хто захитається, не благоволить до того душа Моя». Що таке самогубство? Це людина захиталася, злякалася якоїсь проблеми. А в Першому посланні апостола Петра написано: «Бережіться, щоб вам не постраждати як злочинцям, а якщо хтось з вас постраждає як християнин, то дякуйте за це Богові». Тобто питання в тому, як людина переносить свої проблеми: якщо вона християнин і переживає свої проблеми разом із Богом, то ця людина ніколи не буде думати про самогубство. Але якщо вона страждає без Бога, то сатана обов’язково буде навіювати думку про самогубство. Підтвердженням цих слів може бути цитата з Євангелія від Матфея: «Прийдіть до Мене всі струджені й обтяжені, – і Я вас заспокою». До речі, дуже гарно сказано в Посланні апостола Павла до римлян: «А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: „Навіщо ти мене так зробив?“». А самогубство і є сперечання з Богом. Нарешті можна навести слова з Книги Йова: «Господь дав, Господь і взяв; нехай буде ім’я Господа благословенне!» Дав Господь тобі життя – Він Сам його забере, і ніхто не вправі його забирати ні в ближнього, ні в себе, тому що це дар Бога.

– Самсон і Юда – у чому різниця в їхній смерті?

– Самсон пішов із життя добровільно, але заради інших людей. Спочатку в нього було самолюбство й гординя, потім він покаявся і Бог, простивши, повернув йому силу. На прикладі Самсона ми можемо побачити, для чого Бог допускає гріхи в житті людини. Самсон пройшов різні етапи в своєму житті, спокуси і тому подібне. Але в кінці прийшов до того, що Бог його смирив. На прикладі Самсона можна провести таку паралель. Уявіть собі ситуацію: ви йдете вулицею – десять чоловік убивають одного, якщо йому допомогти – це самогубство, але яке самогубство? Заради ближнього. У такому випадку це виконання однієї з основних Заповідей Біблії: немає більшого подвигу, ніж віддати душу за ближнього свого. Самсон виконав це, тому в Біблії він постає як герой. Апостол Петро теж зрадив Ісуса тричі! Але повірив, що Бог простить його. Що ж зробив Юда? Юда ж міркував тільки світськими поняттями. Він не повірив, що Ісус Христос йому пробачить, хоча знав, що продав душу праведну, викинув тридцять срібняків під ноги первосвященикам, але пішов і вдавився. Не вірив, що Бог Добрий.

– Самогубство військових – справа честі чи смертний гріх?

– Якщо згадати ще час римських імператорів, то піти з життя добровільно вважалося верхом шляхетності. Наприклад, якщо виникало «питання» між кимось із сенату та імператором, яке кидало тінь на добре ім’я тієї людини, то вона вживала якісь препарати або перерізала собі судини і, таким чином, в очах суспільства зберігала свою честь. Язичництво вважало суїцид верхом досконалості. Уже в часи Християнства самогубство перестало бути верхом честі. Наприклад, у козаків самогубство не те що не було популярним, а воно засуджувалося! Козаки терпіли страшні муки, але добровільно з життя не йшли.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 7–8 (68–69)

12 серпня 2010 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо