Волинська єпархія Київського Патріархату – Часопис «Волинські єпархіальні відомості»

ІСАВ ТА ЯКІВ
(повчання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Ісав та Яків. Малюнок Богдана Тимца, 16 років, Луцьк Перед своєю смертю Авраам усе майно, яке зібрав за життя, передав синові Ісааку. Ісаак успадкував від Авраама не лише земне багатство. Найбільшим скарбом, який він одержав у спадок, були Авраамові чесноти: віра, смирення, слухняність Богові, вміння молитися. Ісаак, так само, як Авраам, словом і ділом поширював віру в Єдиного Бога. Він був людиною, вірною Богові.

В Ісаака та Ревеки 12 років не було дітей. Бог випробовував їх, як і Авраама. І ось нарешті Ревека народила двох синів-близнюків: спершу з’явився Ісав, а потім Яків. Хоча вони родилися майже одночасно, та все-таки Ісава вважали старшим.

Брати дуже відрізнялись один від одного. Коли вони підросли, Ісав захопився полюванням. Він був завзятим мисливцем. Тому батько його любив більше. Яків – навпаки, більше сидів удома, був людиною спокійною і лагідною, тому він був миліший для матері.

Одного разу Ісав повернувся з полювання дуже втомлений і голодний. Його брат Яків у цей час готував їжу. Ісав звернувся до Якова: «Дай мені їсти, нагодуй мене отим червоним!» Яків варив юшку із сочевиці (це щось подібне до горохового супу). Той сказав: «Я нагодую тебе, але з однією умовою: ти повинен віддати мені своє первородство».

Первородство – це право старшого сина стати після смерті батька главою сім’ї, успадкувати більшу частину маєтку. Але в ті давні часи глава сім’ї розпоряджався не лише грошима родини, він був священиком – приносив Богу жертви, був духовним керівником. Саме це служіння і хотів отримати Яків.

Ісав сказав: «Я вмираю з голоду! Навіщо мені це служіння? Навіщо мені це первородство?» Він проявив нетерплячість і віддав своє служіння братові Якову.

Ми знаємо, що для того, аби здобути щось цінне, потрібна терпеливість. Нетерплячість проявила Сарра, коли чекала обіцяного Богом сина. Ісав також не був терплячим, він не цінував свого первородства, свого майбутнього служіння, тому так легко віддав його Якову.

Коли людина слухняна Богу, вірить Йому, надіється на Його опіку і свою віру стверджує добрими вчинками, таку людину Бог робить щасливою. Таким був Авраам. Він довіряв Богові, переселився в Ханаанський край, готовий був пожертвувати своїм сином. За це Бог щедро обдарував Авраама, виконав усе, що обіцяв: дав йому сина, піклувався про нього, дав його нащадкам Ханаанський край. Але Господь спочатку довго випробовував Авраама. А ось Ісав не хотів ніяких випробувань. Він легко зрікся свого служіння.

Кожна людина по-своєму служить Богові. Ваше служіння – ходити до церкви, відвідувати недільну школу, бути слухняними своїм батькам і вчителям, читати «Дитячу Біблію», не забувати молитися... За це Бог робить вас щасливими. Але не одразу. Спочатку Він випробовує і загартовує вашу вірність і віру.

Деякі діти, подібно до Ісава, легко зрікаються свого служіння. Вони міняють його на перегляд поганих телепередач, жорстокі комп’ютерні ігри, різні пусті розваги. Хороші розваги, добрі телепередачі теж потрібні дітям, але в першу чергу нам потрібно служити Богові, здобувати знання, відвідувати бібліотеку, робити ранкову зарядку... А потім беремося до того, що приємне: телевізор, ігри, солодощі...

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 11 (36)

23 листопада 2007 р.