Волинська єпархія Київського Патріархату – Часопис «Волинські єпархіальні відомості»

Відкрито – про милосердя?

«У тебе ж, коли твориш милостиню нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя…» (Мф. 6:3), – говориться в Біблії. І досить часто до цитати апелюють люди, яким не подобається, що про благодійність десь подається інформація у ЗМІ. Однак у Святому Письмі, поруч, є ще й інший вислів: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16).

То що ж робити? Ці дві цитати суперечать одна одній?

Це питання довго мучило й мене. Я розуміла, що працюючи в Церкві, найголовніше – робити добро людині так, ніби робиш це для Самого Бога. Коли мене призначили на посаду завідувача відділу організації благодійності та соціального служіння єпархії, здавалося навіть нескромним говорити, як допомагаєш іншим.

Однак чим більше часу я віддавала цій роботі, тим частіше стала задумуватися, чи потрібно так вже й ховатися, щоб ніхто нічого не чув і не бачив? Бувають такі випадки, що інформацію не треба розповсюджувати з етичних міркувань. Одначе здебільшого доброчинна діяльність потребує інформаційної підтримки, насамперед тому, щоб до допомоги ближньому долучалися й інші.

Не секрет, що не тільки у Церкві, а й громадських чи благодійних організаціях бракує людей, які готові пожертвувати своїм вільним часом чи власною працею для іншого. Адже така робота безоплатна, на добровільних засадах. Тому вільні руки та відкрите серце потрібні завжди.

Сьогодні ЗМІ заполонили всілякого роду деструктивні та здеградовані передачі, серіали, статті, фото... Чому б серед усього цього інформаційного бруду не дати замайоріти матеріалу про людяність та доброту? Про дівчинку, якій збирали кошти на операцію й вона вижила завдяки небайдужим людям; про добродійників, які віддають, бувало, останнє, щоб допомогти іншій людині; про сім’ї, які не можуть звести кінці з кінцями й потребують допомоги. Або світлини вдячних людей, що отримали допомогу. Чи малят, у яких не забрали маму...

Я зрозуміла, що скромність у такій справі не завжди доречна. Потрібно просто чинити добро. А як воно буде зроблене – чи з допомогою ЗМІ, чи ні, це вже не так важливо. Головне – зі щирим серцем подавати руку нужденному. А Бог розсудить.

25 серпня 2014 р.