Волинська єпархія Київського Патріархату – Часопис «Волинські єпархіальні відомості»

ПОДАРУНКИ
(оповідання)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Подарунки. Ілюстрація Богдана Тимца Одна матір мала двох доньок. Надходив Великдень. Старша донька Віра з нетерпінням чекала цього свята. Вона була заздрісною дівчиною і найбільше заздрила своїй меншій сестрі Марійці. Річ у тім, що Марійці все вдавалося значно легше, ніж Вірі: навчання, гарна поведінка, добрі вчинки. Марійка майже завжди мала хороший настрій, часто вигадувала щось веселе, над чим навіть дорослі сміялися. Віра була зовсім іншою. Їй було важко завоювати симпатії, та й знання їй важко давалися. Але старшій сестрі також хотілося бути в центрі уваги, хоча б зрідка. Віра чекала Великодня і сподівалася, що отримає більше подарунків, ніж її менша сестра.

Мама зайшла до кімнати:

– Вірочко, скоро Великдень і ти отримаєш подарунки, але і Марійка не повинна залишитись без них. Я хочу, щоб ти допомогла мені вибрати сюрприз для твоєї сестри. Це буде гарна матерія. Вибереш ту, яка тобі найбільше сподобається.

Віра хоч і була незадоволена пропозицією матері, але пішла з нею наступного дня до крамниці. Їй відразу сподобалась голуба тканина з білими ромашками. Мама, помітивши це, запитала:

– Тобі подобається?

– Ні, – відказала донька, – краще подаруймо Марійці ось цю сіру з жовтими плямами. Вона, гадаю, найгарніша.

Мати погодилась.

Увечері Віра думала над тим, що її заздрість, напевне, схожа на ту сіро-жовту тканину. В ній боролися почуття сорому за вчинене і почуття заздрості до сестри.

Ось і настав Великдень. Мама закликала доньок, щоб вони отримали святкові подарунки. Вірі вона вручила... сіру тканину з жовтими плямами, а Марійці – голубу з білими ромашками.

У Віри на очах виступили сльози. Вона вигукнула зі здивуванням і розпачем:

– Мамо, але ж ми цю тканину вибрали для Марійки!

Мама усміхнулась і сказала:

– Я погано розуміюся на ваших смаках. І випадок з тканиною переконав мене в цьому. Я ніколи не подумала б, що тобі сподобається сіро-жовта. Вірочко, а чому ти плачеш?

Марійка здивувалася не менше.

– Послухай, Віро, – сказала вона, – мені мама теж сказала, щоб я вибрала тканину для тебе. І я вибрала цю голубу з білими квітами. Мамо, вона здається ще гарнішою, ніж була в крамниці. Я навіть і не думала, що вона може бути для мене... Вірочко, припини плакати... Може, тобі ця тканина подобається більше? Якщо хочеш, якщо ти хочеш... то обміняймося.

Марійка обгорнула гарну матерію навколо Віри:

– Ти чарівна в цій тканині, Віро!

– Але... але інша тканина, сіра... – нерішуче сказала старша сестра.

Марійка відповіла, що на сірій є гарні сонячні зайчики і вона візьме її собі.

Тоді Віра сказала:

– Дякую, Марійко, я не хочу мінятися. З моєї тканини мама пошиє мені плаття і я буду його носити. Воно мені буде про дещо нагадувати. Правда, мамо?

Мама усміхнулася й, обіймаючи, привітала доньок:

– Христос воскрес!

– Воістину воскрес! – відповіли дівчата.

Отож, не зич ближньому того, чого собі не бажаєш.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 4 (53)

28 квітня 2009 р.