Волинська єпархія Київського Патріархату – Часопис «Волинські єпархіальні відомості»

НА АНГЕЛЬСЬКИЙ ОБРАЗ
Волинський монах став першим великосхимником нашого Патріархату

Віктор ГРЕБЕНЮК

На ангельський образ: Волинський монах став першим великосхимником нашого Патріархату. Світлина Данила Зінкевича Чернецтво – це опора східного Благочестя, тобто Православної Церкви. У Київському Патріархаті монастирське життя швидко розбудовується і впорядковується. Зростає кількість монастирів, насельників у них. Але досі в УПЦ КП не було жодного ченця-великосхимника.

Тут маємо пояснити ієрархію монашества. Спершу людина, яка відчула, що її покликання – спасатися не в миру, а за монастирськими мурами, стає послушником: вона виконує різні доручення (послухи), ближче придивляється до чернечого буття, та й до неї придивляються. Послушництво може тривати місяці, а то й роки. Але послушник ще не монах. Коли ж він успішно пройшов цей етап, то приймає чернечий постриг зі зміною ім’я – на ознаку того, що пориває з мирським життям.

Існує три ступені чернецтва: рясофор; мантія, або мала схима («малий ангельський образ»); велика схима. Трапляється, що послушника відразу постригають у мантію. Рясофорних і мантійних монахів є відносно немало, а от великосхимники – велика рідкість. Так було завжди: у велику схиму вводили після багатьох літ чернечих подвигів, часто вже на смертному одрі. Йому дають ще раз нове ім’я, адже він бере на себе обітниці ще суворіші, ніж звичайні монахи: перебуває переважно в затворі, тобто постійно поститься і молиться у келії – в монастирі чи скиту, наприклад, у лісі або печері. Великосхимники можуть сповідати, благословляти, але майже ніколи не відправляють служб. Оскільки чорноризці Київського Патріархату – люди в переважній більшості молоді, то й кандидата у «великий ангельський образ» досі не було.

І ось у луцькому Троїцькому кафедральному соборі єпископ Луцький і Волинський Михаїл здійснив перший постриг у велику схиму. Найсуворішу чернечу обітницю прийняв ієромонах Павел (Перванчук), насельник Замкового Свято-Архангельського чоловічого монастиря в Луцьку (донедавна він називався Замковим чоловічим монастирем Різдва Христового). Великосхимникові 73 роки, він родом з Горохівщини, колишній військовий моряк, інженер. Із 1990 року, овдовівши, спасається в чернечих обителях.

* * *

...Храм у напівтемряві. Лише тріпочуть вогники свічок у руках численних молільників, блимають лампадки біля ікон. У соборі глибока тиша. Біля входу вишикувались усі ченці єпархії. Ось і новонаречений: він у білій довгополій сорочці, ввійшов – і впав крижма на долівку. Підтримуваний співбратами, повзе через храм до місця постригу. Він ще не знає свого нового імені, воно відоме поки що тільки єпископові Михаїлу, який здійснює обряд. Незвично у цих стінах звучить із уст владики церковнослов’янська: на українську чин постриження у велику схиму ще не перекладено. І ось лунає: «Брат наш Адам... Усі помолімося за нього». Адам! Перший! Не Ярослав, як був у миру, і не Павел, як був у малій схимі. Адам! І наприкінці обряду кожен присутній – чи то священнослужитель, чи то мирянин – підходить до нього, запитуючи: «Яке твоє ім’я?» – «Адам», – відповідає схиієромонах. – «Спасайся в Господі», – така настанова звучить безліч разів...

* * *

А наступного дня в цьому ж храмі архієрей постриг у мантійні ченці насельника того ж монастиря послушника Володимира Качана з ім’ям Арсеній та насельника Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря ієродиякона Гавриїла (Ломпаса) з ім’ям Ісайя. Ще за тиждень тут же владика постриг рясофорну черницю Христину (Лису) в малу схиму – її наречено Юліанією, – а послушницю Галину Заруденець – у рясофор з ім’ям Тетяна.

Отже, у двох чоловічих обителях Волинської єпархії Київського Патріархату нині спасаються в Господі 14 чорноризців, у двох жіночих – Різдва Христового у Володимирі та Святителя Василія Великого в Луцьку – 6 монахинь.

Волин. єпарх. відом.– 2008.– № 05 (42)

31 травня 2008 р.