Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ЯКІ ВЧИНКИ ХОРОШІ?
(оповідання)

Списав задачу

Павлик прийшов до школи дуже стурбований. Удома він довго сидів над задачею і ніяк не міг розв’язати її. І прийшов до школи, щоб у когось списати її.

Прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик запитав у неї:

– Зіно, на скільки питань задача?

– На три, – відповіла Зіна. – А хіба ти не розв’язав?

– Не вийшла. Дай, Зіно, списати...

– Ой, Павлику, чому ж ти сам не хочеш працювати? – незадоволено запитала Зіна, але зошит усе-таки дала.

Павлик почав списувати. Списав одну дію, другу, перейшов до третьої.

У третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, – вона написала 32. У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що у неї помилка.

Учителька зібрала зошити на перевірку.

– У Павлика – одинадцять, – сказала вчителька. – Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, – вісім. Помилку допустила.

Зіна зблідла. Вона подивилася на Павлика. Той почервонів і схилив голову над партою...

Терпеливий павучок

Восьмирічна Тетянка любила допомагати мамі: то поливала квіти, то ходила в магазин, то бралася в’язати і шити. Але на кропітку роботу в неї не завжди вистачало терпіння. Якось вона сиділа в саду й шила своїй ляльці Каті плаття, та раптом вколола палець і з досади закинула шиття.

Після обіду вона спробувала продовжити своє заняття, але стібки виходили нерівними, нитки рвались і заплуталися так, що потрібне було велике терпіння, аби розплутати їх. А його в Тетянки не було. На очі дівчинки навернулися сльози, вона злилася і на ляльку, і на голку, і на плаття. Закинула його далеко в траву. Сердилася навіть на яблуньку, біля якої сиділа.

Коли сльози почали висихати, помітила на деревці павутинку – її старанно плів маленький павучок. У той час як Таня захоплено спостерігала за роботою павучка, подув вітер – і від тонкої павутинки залишились самі шматочки. Наляканий павучок втік на одну з гілок і, весь зіщулившись, сидів там доти, доки вітер ущух. А потім розпрямив лапки, повернувся на попереднє місце й знову почав тягти свою срібну нитку. Його рухи були швидкими та вправними, і перед очима дівчинки почав вимальовуватись дивний візерунок. Майстра нітрохи не засмучувало те, що сталося з його першою спробою.

Тетянка, задумалась над побаченим, розшукала закинуте шиття і взялася до роботи. Через деякий час, коли павучок довгими ніжками задоволено погладжував свій візерунок, плаття для ляльки теж було готове.

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 11 (36)