Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Із нагоди престольного свята й завершення ремонтних робіт у братській церкві Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього відправили чин відновлення храму та Божественну Літургію. Відправу очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.

У проповіді високопреосвященний, зокрема, розповів історію віднайдення та воздвиження чесного древа Господнього. Крім цього, наголосив на важливості трепету й любові при вшануванні будь-якої святині у храмі. Як до Причастя «зі страхом і трепетом» приступаємо, так – повчає архіпастир – слід нам підходити й до ікон, хреста, який протягом тижня лежатиме для поклоніння, і так само з уважністю накладати на себе хресне знамення.

Митрополит порівняв цей храм із Голгофою. Як і тут, у Єрусалимі понад 300 років усе було занедбано, занехаяно, аж до віднайдення царицею Єленою хреста Господнього. А потім постав храм, і мільйони паломників з усього світу стали вшановувати це місце. Так і в Луцьку Братська церква довгий час була в занепаді, навіть зруйнована, а тепер відроджена, відреставрована й оновлена.

Після цього владика вручив благословенні грамоти та інші нагороди найбільш активним жертводавцям громади.

Із владикою служили: канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, міський декан протоієрей Михайло Онищук, настоятель парафії протоієрей Василь Клочак, інше місцеве духовенство. Серед вірних, зокрема, молилися голова Луцького Хрестовоздвиженського братства Святого апостола Андрія Первозваного Андрій Бондарчук із братчиками.

Після традиційного хресного ходу навколо церкви владика спустився у крипту (підземну частину з похованнями), де відслужив заупокійну літію по луцьких братчиках минулих віків.

Історія цього Божого дому сягає XVII ст., його освятили 1620 р. Храм був одним із центрів православного життя на Волині. При ньому діяло Хрестовоздвиженське братство, що ширило православне вчення, протидіяло спольщенню й окатоличенню. З часом храм і монастирський комплекс коло нього занепав та був майже повністю зруйнований. До наших днів збереглася вівтарна частина 350-літньої давнини та братський будинок, у якому розміщувалися школа, друкарня, сиротинець. Нині тут діє згадане Луцьке братство, спадкоємець попередників XVII–ХХ ст., та відділ обласного краєзнавчого музею, що висвітлює їхню діяльність.