Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

На здобуття цьогорічної обласної мистецької премії імені Іова Кондзелевича кандидатуру художника Володимира Жупанюка подали без його відома. Скромність митця аж геть не передбачала власної ініціативи. І ось результат – за підсумками конкурсу лауреатом премії став Володимир Григорович!..

Серед головних страв на великодньому столі – крашанки (писанки). Їх кладемо до кошика, щоб освятити у храмі. Адже Бог, то – життя, а яйце є Господнім творінням...

Перлинні образи... Технік їх створення на сьогодні чимало. Проте та, в котрій працює лучанка Еліна Нікита, сьогодні лише відроджується... 

У Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти відбулася презентація трьох книг письменника, що пише на духовну тематику, – Віктора Гребенюка (підписує художні твори псевдонімом Брат Віктор)...

…Поріг храму цей чоловік переступає з неймовірним душевним трепетом. Він завжди налаштований серцем і думками до живого діалогу з Творцем і святими...

Андрій ГНАТЮК

Фільмові «Сліпий музикант» минуло 50. Півстоліття тому мешканців Воротнева, що неподалік Луцька, сколихнула новина: у них будуть знімати кіно! А головним об’єктом сцен, відзнятих на Волині, стала місцева старовинна церква Різдва Пресвятої Богородиці. У рік знімань, а це було 1960-го, храм відзначав 235-ліття.

Два тижні актори і творча група «Мосфільму» тішила селян своїм мистецтвом і допомагала заробити. А коли вже змонтовану стрічку привезли в клуб, зійшлися  всі, бо кожен чекав там побачити або себе, або когось зі знайомих. Фільм багатий українськими піснями й лексикою.

Про те, що в їхньому селі знімали частини «Сліпого музиканта», у Воротневі знає чи не кожен, а от розповісти, як то було, мало хто може. Хоча виконавці масовок або епізодів ще живуть...

Андрій ГНАТЮК, Валерія ЛЕСЮК

Він об’їздив пів-Європи, його гаряче вітали у найпрестижніших залах, з ним благоговіли у найбільших храмах. Мовою співу цей колектив зумів розкрити тисячам іноземців сокровенні глибини української душі, показати світу велич і багатство рідної культури. Але чи не найбільша його місія тут, на Волині, де він воєдино зливається зі своїм народом, багатоголоссям відлунює в серцях християн і під склепіннями старовинного храму потужним мелодійним струменем злинає до Самого Бога...

Священик Володимир ПИРІГ,
настоятель парафії Покрови Пресвятої Богородиці в с. Миляновичі Турійського деканату

Із Біблії відомо, що виткані зображення херувимів були на завісі, яка відділяла Святеє святих від святилища у старозаповітному храмі.

Новозаповітна Церква зображала Ісуса Христа і Божих угодників спочатку на стінах катакомб, пізніше на стінах храмів і вдома, зокрема шитвом. «Удавнину Бог, безтілесний і без виду, ніколи не зображувався. А тепер, коли Бог появився у тілі і з людьми живе, – зображаємо видимого Бога. Не поклоняюся матерії, але Творцеві матерії», – сказав св. Йоан Дамаскин.

Після прийняття Християнства Русь запозичила і звичаї прикрашати дорогими тканинами інтер’єри храмів, шити літургійний одяг. Переливи дорогоцінних тканин, затканих або гаптованих золотом...

Андріан КОВАЛЬЧУК,
член Волинського крайового братства Святого апостола Андрія Первозваного

Ідея створення музею історії Братства у планах витала давно. Адже шлях Луцького Хрестовоздвиженського братства (нині – Волинське крайове братство Святого апостола Андрія Первозваного), яке виникло 1617 року, багатий і цікавий. Вивчити його, донести до нинішнього покоління – одне з головних завдань братчиків.

Тому Братство кілька літ тому взялося за вивчення своєї історії. Першим кроком стало перевидання братського «Пом’яника», що вівся з 1618 року і довгий час вважався втраченим. З допомогою працівників Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Волинського краєзнавчого музею вдалося знайти і видати цей унікальний документ, у якому понад тисяча імен. Згодом перевидали з паралельним перекладом зі старопольської на українську майже невідому нашому читачеві книгу Д. Братковського «Світ, по частинах розглянутий», що стало помітним явищем у культурному житті України і Польщі. Торік з кириличного тексту перекладено і перевидано луцький першодрук...

Андрій ГНАТЮК

Оригінальні образи виходять з-під пензля луцького художника Володимира Жупанюка. Це не просто лики святих чи відтворення біблійних подій. Це духовна історія України – від Київської Русі до сьогодення. Проте через відсутність спеціальної освіти його довго не хотіли визнавати.

Більшість ікон митець присвятив батькові, який водив його історичними місцями, чим і прищепив любов до України. Уперше малювати їх спробував ще в 25 років. Однак то були копії вже відомих образів. А вже як професійний художник заявив про себе в 30. Спочатку були пейзажі, натюрморти. До іконопису повернувся значно згодом. Пан Володимир вирішив не просто писати святі образи, а на них відображати історичні події рідного краю.

Наразі в його колекції сім таких робіт. Особливої уваги заслуговує ікона «Хліб наш насущний». У верхній частині зліва – Зимненський монастир і святі, пов’язані з його історією. Справа – Георгіївська церква на «Козацьких могилах» і...