Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Газета Пізнаємо Біблію

Викриття прабатьків

Викриття прабатьків
Священик Андрій ХРОМЯК, викладач Волинської православної богословської академії, кандидат богословських наук

«І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання. І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме], де ти? Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла» (Бут. 3:7–13)

«І розкрилися очі у них обох…». Таким чином, передбачення спокусника збулося, – але замість відчуття достатку і радості, падіння відкрило лише скорботу і неспокій.

«…І пізнали вони, що нагі…». Оскільки раніше нагота служила синонімом дитячої невинності й чистоти перших людей (Бут. 2:25), остільки тепер її болісне відчуття стало переможним знаком грубої чуттєвості, гріха (Рим. 6:12–14, 7:4, 8; Кол. 3:5). «Зовнішнє око, – за глибокодумним висловом Орігена, – відкрилося після того як закрилося духовне».

«…І зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання». Таким, за свідченням Біблії, був перший одяг людства. І це перебуває у повній відповідності з універсальною традицією давнини, з історією людської культури.

«І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю…». Очевидно, тут ідеться про одне з тих богоявлень, якими характеризується первісна епоха – час особливої близькості й безпосередніх відносин Бога з людиною. Що стосується самого характеру цього богоявлення, то, судячи з опису, воно мало доступний зовнішнім почуттям, а отже, і конкретний характер, що підтверджується і всім подальшим контекстом. У цьому ж утверджують нас аналогічні вирази Біблії (Лев. 26:12; Втор. 23:14–15; 2 Цар. 5:24; Вих. 9:23; Іов. 37:4–5, Пс. 29:3 та ін.).

«…Під час прохолоди дня…». Або, за ближчим до єврейського тексту перекладом, – «у віянні, у вечорі дня». Одні бачать тут вказівку на час богоявлення – саме на вечірню прохолоду, інші – на його образ (Іов. 38:1), тобто на велелюбну готовність Господа простити впалих прабатьків у разі їхнього щирого каяття.

«…І сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю». Страх хворої совісті впалих людей, які втратили свою невинність і чистоту, настільки захмарив їхні розумові здібності, що вони думали сховатися від Всевидючого і Всюдисущого (Єрем. 21:14; Ам. 9:3), шукаючи в своєму наївному засліпленні притулку від Нього під листям дерев раю.

«І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме], де ти?». У цьому питанні аж ніяк не виявляється незнання, а чується лише заклик божественної любові, зверненої до грішника для його покаяння. За тлумаченням святого Амвросія Медіоланського, Бог запитує Адама не стільки про те, у якому місці, скільки про те, в якому стані вони знаходяться.

«Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався». Замість щирого і чистосердечного розкаяння, Адам вдається до самовиправдання, чим, звичайно, тільки підсилює тягар провини.

«І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?». Божественне милосердя невимовне: ніби йдучи назустріч удаваній сором’язливості і гріховній відсталості людини, Бог сам імовірно називає його вину; останньому залишалося тільки, подібно до блудного сина євангельської притчі, з глибини засмученого серця вигукнути: «Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися сином твоїм» (Лк.15:21). Але людина, через дію гріха, виявилася нездатна цим безпосереднім покаянням піднятися від свого падіння.

«Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв». Замість належного покаяння, Адам дозволяє собі грубе самовиправдання, у якому дерзає навіть ніби докоряти Богу за дарування йому того, що колись він вважав бажаним для себе благом (Бут. 2:18).

«Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла». У відповіді дружини хоча і не заперечується сам факт порушення заповіді, але перекладається відповідальність за нього, і переноситься на іншого. Це самовиправдання впалих прабатьків – дуже характерна риса всіх затятих грішників, що свідчить про їхнє моральне огрубіння.

25 вересня 2013 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо