Виступ Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 24 червня 2013 р. в Луцьку під час урочистої академії, присвяченої 1025-літтю хрещення Київської Русі
Чому ми святкуємо знову – 1025-ліття? Це не такий ювілей, як 1000-ліття. А чому ми 5 років тому святкували 1020-ліття, зараз – 1025-ліття, через 5 років будемо святкувати 1030-ліття? Який в цьому сенс? Для чого ми це робимо?
Ми хочемо переконати наше суспільство в добрих наслідках, які дало Християнство нашому народу. Які ж наслідки мало хрещення для русичів та Русі?
По-перше, таку велику державу як Русь у європейську спільноту не приймали. Чому не приймали? Бо язичники. А візантійська імперія з її культурою, з її духовністю стояла дуже високо. І Європа була християнською. А наші предки вклонялись Перуну й іншим ідолам, і тому таку країну в Європу не приймали. І тому потрібно було Русі як державі стати християнською країною. Бо, як ви чули і знаєте, Християнство в Русі з’явилось з першого тисячоліття, і протягом майже тисячі років жили християни на українських землях, і брали участь у Вселенських Соборах, але держава була язичницькою. А коли князь Володимир прийняв Християнство, то він прийняв його не тільки заради того, щоб ввійти в Європу, а він відчув необхідність духовного переродження. І Володимир, яким він був до хрещення, – переродився й став зовсім іншою людиною. І не тільки він, а переродилось все суспільство. Для того, щоб відчути, як переродилось суспільство Русі, почитайте закони Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, які він дає настанови своїм синам. І нашим сьогоднішнім можновладцям потрібно вчитись, як керувати, бо там напоумлює батько своїх синів, як треба ставитись до людей, як треба жити. І тому, коли ми сьогодні відзначаємо черговий ювілей «з хвостиком», то ми хочемо нагадати нашому народові й нашій владі: для того, щоб бути великою державою, – треба мати благословення Боже. А для того, щоб мати благословення Боже, потрібно виконувати Заповіді Божі і жити по-християнськи.
Хочемо увійти в Євросоюз? Хочемо. І Володимир хотів, але не пускали, бо язичник. І нас не дуже хочуть тому, що не все в порядку в нас. І тому святкуючи, треба подивитись, як Володимир, Ярослав Мудрий та інші руські князі правили, як люди жили. І тоді їх прийняли, і нас приймуть. Тому, що Україна є велика держава, має великі перспективи на майбутнє. І ми повинні своїми багатствами – землею, своїми надрами... – скористуватись по правді. По правді треба жити! Тоді буде Боже благословення, а коли буде благословення Боже – все буде добре.
У святкуванні 1025-ліття йде змагання між Українськими Церквами і Російською Церквою. В чому йде змагання? Ми хочемо підкреслити, що хрещення було тут, на українській землі, в Києві, а не в Москві. Бо Москви тоді не тільки не було, а не було ще 150 років як населеного пункту. І тому центром святкування повинен бути Київ, а не Москва!
Ми раді, що і Москва буде святкувати хрещення Русі. Раді, але як наслідок нашого хрещення, бо із Києва пішло Християнство по всій Русі. І росіяни повинні знати, що в ті часи їхні предки не були Руссю. Не були Руссю, бо про це свідчать літописці. Вони приходили із Новгорода, із Суздаля в Русь, в Київ. Значить, жили поза Руссю, якщо йшли в Русь. І росіяни повинні знати це, і пам’ятати, і не перекручувати історію. Треба жити по правді, бо де правда – там Бог, а де неправда – там диявол. І тому ми хочемо своїм святкуванням наголосити, що в Києві все-таки засяяло світло Христової віри, і засвітило це світло і в Москві. Тому наша мета в святкуванні 1025-ліття на державному рівні має такий сенс, що Християнство стало державною релігією. Це не значить, що ми хочемо, щоб у нас була Церква державною. Ми не хочемо цього! Але ми хочемо, щоб Церква в нашій державі була свобідною і могла говорити правду. Ми хочемо жити з державою не просто в мирі і злагоді, а у співпраці. Церква повинна допомагати державі у консолідувані нашого розділеного суспільства. Там, де розділення, пам’ятайте, там панує гріх. А де панує любов, – там єдність. Ми ж співаємо: «Боже, нам єдність подай...». Якщо ви звертаєтесь до Бога – «Боже, нам єдність подай...», то Господь відповідає: «Полюби ближнього свого, як самого себе. Отоді в тебе буде єдність». І в цьому може сприяти Церква, тобто в консолідації. Крім того, Церква має силу підтримувати не тільки християнську мораль, яка потребує захисту в цьому злому світі. Вона може духовно оновлювати людину, і це для держави потрібно. Бо держава, яка не має міцної духовної основи, приречена на щезнення.
І тому, якщо ми хочемо, щоб наша українська держава існувала, треба мати міцні духовні основи. Є вони у нас? З одного боку є, а з іншого боку – немає. Чому немає? А тому, що ми всередині, православні, розділені. Розділені на українців і росіян, Українську Церкву і Російську, а треба мати єдину Церкву – Православну.
От коли буде в нас в Україні єдина помісна Православна Церква, тоді ми скажемо, що суспільство наше консолідоване і розділити його на частини вже не можна. Тому що Церква своєю духовною силою об’єднала і Захід, і Схід, і Північ, і Південь. Церква може це зробити, і ми впевнені, що цієї мети ми досягнемо. Але для того, щоб досягнути цієї мети, треба насамперед не ворогувати, бо ворожнеча українцям невигідна. Ворожнеча наша вигідна супротивникам України як держави. І мало того, що не потрібно ворогувати, а треба любити своїх братів і сестер, бо вони наші, українці, і не тільки українці, а всі, хто живуть на нашій українській землі. А тому коли ми будемо єдині, то будемо сильні.
Майбутнє України велике! І вчені з світовим ім’ям передбачають, що Україна через 50 років буде наймогутнішою країною Європи. Чому наймогутнішою? А тому, що ми маємо такі землі, які не має жодна європейська країна. А майбутня криза при зростанні населення в світі буде продовольча. А в Україні земля родюча, і тому це одна з причин, чому Україна буде такою. Крім того, у нас багаті надра землі, які не розроблені, а якщо ми розробимо їх, то небезпідставно будемо наймогутнішою країною Європи. Не забувайте риси українців, а саме працелюбність, талановитість... Прослідкуйте історію – і ви побачите, скільки українців збагатило світ своїм розумом. Тому, враховуючи все це, вчені й кажуть, що майбутнє України є таким. І наше завдання сприяти цьому, щоб Україна була єдиною духовно, могутньою, заможною і сильною.
Ми ні з ким не воювали – в розумінні, що не захоплювали чужих земель, а захищали свою. І це властивість нашого народу: чужого не брати, але й свого не віддавати. І тому ми не хочемо віддавати ні нашу історію, ні нашу культуру, ні нашу мову, ні наші багатства. Не хочемо віддавати!
Нехай в усьому допомагає нам Бог, бо ми хочемо іти прямою дорогою – дорогою правди. А Бог є Бог істини. Чи благословить Він нас на правду, чи ні? Звичайно, що благословить! Тому будемо, дорогі браття та сестри, пам’ятати про Бога, про Його Заповіді і йти дорогою правди – і Бог буде з нами.
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.