Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Інтерв’ю протоієрея Юрія Близнюка про співпрацю молоді та представників церкви
Розмовляла Оксана Федорук

Влітку у будівлі Волинської православної богословської академії за адресою Градний Узвіз, 5 митрополит Луцький і Волинський Михаїл виділив приміщення для молодіжних громадських активістів. Сьогодні цей Молодіжний центр успішно працює: тут проводяться різноманітні заходи, тренінги, збирається активна молодь. 

Як розпочалася така співпраця молоді та представників церкви, якою є сучасна українська молодь та чим сьогодні вона відрізняється від попередніх поколінь ми розмовляли з інспектором з питань місійної діяльності, протоієреєм Юрієм Близнюком. 

– Розкажіть, будь ласка, як у Луцьку Церква співпрацює з молоддю?

– У Луцьку Церква тісно співпрацює з молоддю, у майже всіх міських храмах є недільні школи, також є молодіжні братства. У нашій церкві є синодальне управління у справах молоді у Києві, яке організовує роботу в єпархіях. Також у нас в єпархії є структура, яка координує роботу молоді у нашій області.

У Києві щорічно проводиться всеукраїнський з’їзд молоді. До Всесвітнього дня православної молоді проводимо ми різні заходи у Луцьку на базі Волинської православної богословської академії, яка є центром, навколо якого збирається молодь. Наші священики опікуються деякими молодіжними патріотичними організаціями, пластунами, наприклад. Інколи організації хочуть отримати благословення на проведення різних заходів чи вислухати лекції, провести бесіди.

Спектр діяльності – це також організація та проведення літнього відпочинку для молоді, піші прощі, паломницькі поїздки та заохочення молодих людей до активної діяльності. Адже будуть у церкві діти, молодь – буде рух, буде життя.

– Нещодавно у приміщенні академії відкрили Молодіжний центр, розкажіть, будь ласка, в кого виникла така ідея та як це втілювалося у життя?

– УПЦ КП завжди згуртовувала навколо себе активну молодь. Коли відбувалися події на Майдані, наша Церква дала прихисток молоді як у Києві, так і у Луцьку. Але і до цього ми вже не один рік співпрацюємо з патріотичними організаціями, беремо активну участь у проведенні їх заходів.

Але безпосередня співпраця зав’язалася під час Євромайдану, і вже вже пізніше, з благословення владики, в новому корпусі академії було надане приміщення для молодіжних організацій.

– Для Луцька – це великий крок для розвитку молодіжних організацій, чи плануєте відкрити подібні центри у районах області?

– Не завжди Церква має можливість надати приміщення, з матеріального боку. У місті Луцьку така можливість була, і ми з радістю погодились на співпрацю. Завдяки старанням архієрея ми маємо такий потужний навчальний заклад всеукраїнського рівня – богословську академію, в якій є багато приміщень, і ми ці приміщення маємо можливість дати молодим людям.

– Чи збільшується сьогодні кількість молодих людей, які приходять до церкви?

– Можу сказати з впевненістю, що після подій на Майдані та на сході України молодь до церкви приходить зараз більше. Багато хто із молодих хлопців, скажімо, які повертаються із зони АТО, починають замислюватися про цінність життя. Багато моїх знайомих, які повернулись звідти додому, які мали до цього вільні стосунки з дівчатами, тобто для них було нормально, зручно жити громадянським шлюбом, сьогодні одружуються, заводять сім’ї, народжують дітей. Беруть більше на себе відповідальності, більше цінують те, що мають, хочуть жити і робити щось для України. Тому можливо Господь допустив такі події, такі випробування у житті нашої країни не випадково.

– На Вашу думку, якою є сучасна молодь?

– Сучасна культура молодої людини є споживацька: людина більше бере, вона живе в такому стані гедонізму, тобто задоволення. А потрібно віддавати щось, чимось жертвувати. А сьогодні я бачу, що у нас гідна молодь, бо вона жертвує найдорожчим – своїм життям.  І відсоток таких людей досить великий. Ми розуміємо, що це неправильно, що гине молодь, адже це цвіт, який мав би принести плоди, але так має бути в природі: мають ці зерна впасти в землю, щоб принести свій плід. Тому ті, хто загинув на Майдані, на війні – це саме те зерно, яке проросте у наступних поколіннях. Кожне покоління повинне мати своїх героїв, і вирощуватися на героях. Ми як Українська православна Церква виховуємо таких героїв, тому багато наших вихованців було у перших рядах на Майдані та пішли першими добровольцями на схід. Це патріоти, віруючі люди, які вірять в Бога і люблять свою землю.

– Чим відрізняється сучасне покоління молодих людей від попередніх?

– Відрізняється тим, що немає страху, порівняно із тими, хто народився у радянському суспільстві. Ми все-таки мали оту «бацилу» страху, а тепер народилося нове покоління, в якого немає страху, а переважає дух свободи, бажання бути вільними.

– Але в цьому є як позитивні сторони, так і негативні?

– Так, безумовно. Негативом є те, що відсутність страху породжує вседозволеність. Те, що сьогодні пропагується у ЗМІ, у своїй більшості закликає молодь до безтурботності, безвідповідальності, з екрана телевізора пропагують вільні стосунки, насолоду. А насправді кожна людина несе свій хрест. Кожна молода людина, як сказано в Біблії, важкою працею повинна здобувати хліб свій.

Добре, що відбуваються у нашій державі зміни, шкода тільки, що не так швидко, як би хотілося, тому часто сьогодні молода людина не може себе в цьому житті знайти і зреалізувати.

– Як у перспективі плануєте у Луцьку співпрацювати і з молоддю?

– Перше завдання, яке сьогодні ставить перед собою Церква, – виховувати в цьому ж дусі патріотів.

У більшості молоді люди є ідеалістами, хочуть все і одразу, а в боротьбі за цим інколи приходить розчарування. А воно приходить тоді, коли покладають свої сподівання на інших людей, а потрібно зрозуміти, що у всьому можна покладатися лише на Бога. Тоді не буде розчарування. Для молодої людини важливо знайти та рівнятися на певні ідеали – на якихось відомих людей, наприклад, але Церква закликає йти за Христом, і він ніколи не розчарує. Господь сам так сказав: «Хто на мене надію покладає, той ніколи не буде засоромлений». І нашим завданням є саме прищеплювати цю віру. Тому у співпраці з молодіжними організаціями Церква несе саме цю місію – наслідування Христа.

Інколи нам закидають, що ми є Церква, яка підтримує націоналістів, якісь радикальні молодіжні організації. Але, як я вже казав, молоді люди за своєю натурою є максималістами, їм хочеться бунтувати, а Церква навпаки є стримуючим фактором, адже вона навчає не руйнувати, а будувати. Будь-який радикалізм у своїх крайнощах може призвести до негативних наслідків, а саме Церква вчить їх бути поміркованими, стриманими.

Інша справа, що у поняття «націоналізм» інколи вкладають негативний зміст. І якщо запитати, чи був Ісус націоналістом, то можна відповісти, що так, був. Адже націоналіст – це людина яка любить свою Батьківщину, свій народ. Але не просто любить, а любить в дії. Тобто готовий за свою землю щось віддавати, чимось жертвувати. А Христос віддав за свій народ своє життя. Тому можна сказати, що Він є прикладом любові до своєї землі, прикладом для наслідування будь-якої нації.