Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Піст: «Не хлібом єдиним»

Довелося якось у храмі стати свідком нерядової події: літня жінка, посповідавшись та очікуючи на Причастя, почала раптом втрачати свідомість, хапаючись за серце. Прихожани відразу кинулися шукати ліки та воду. Проте сповідниця останніми силами волі відмовилась від порятунку, аби не порушити посту перед Причастям. З Божої волі їй полегшало й вона успішно спожила Тіло і Кров Спасителя.

Яскравий приклад вірності посту залишився перед очима донині. А скільки людей скромно, непомітно та віддано дотримуються постів протягом року? Їх, безумовно, багато, і вони, як правило, не заявляють про це привселюдно.

Піст – це не спосіб виглядати більш духовним, ніж інші. Піст необхідно звершувати у дусі смирення і радості. В Євангелії говориться: «А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони-бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Направду кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6:16–18).

Той, хто ігнорує дотримання постів, знаходить для себе виправдання. Мовляв, ми в нинішніх економічних умовах постимо чи не кожного дня – щось дозволити собі зі скоромного не вистачає зарплати. І справді, нинішній т. зв. споживчий кошик дозволяє дорослій людині з’їсти на день аж дві картоплини, скибку хліба, яблуко, дві цукерки, менше 100 грамів м’яса та малесенький шматочок твердого сиру. Ще іронічніша ситуація з одягом. Наприклад, для чоловіків передбачено одні штани на чотири роки, светр – на три роки, а плавки треба носити ціле десятиліття. Жінкам же, згідно з переліком, на рік достатньо трьох пар панчіх та одного бюстгальтера. Проте взуття можна міняти раз на два роки, а не п’ять, як чоловікам. Діти, згідно з нормами споживчого кошика, взагалі обділені підгузниками та іграшками. І рости їм краще якомога повільніше, бо норми одягу для них практично такі ж, як і для дорослих. А от користуватися інтернетом та мобільним зв’язком українцям, схоже, взагалі не треба, бо ці позиції не включено до споживчого кошика.

І, мабуть, таки в цьому є раціональне зерно, бо із засобів масової інформації ми черпаємо чи не найбільше відомостей про жителів владного олімпу, які обіцяють нам, виборцям, розширити споживчий кошик.

Замислімось та трішки пофантазуймо з приводу дотримання посту вже обраними владцями. Якби вони повноцінно змогли відчути тілесні обмеження під час посту, то збагатилися б, очевидно, духовно. Адже постуючи, людина живе, як правило, за десятьма Божими запові­дями і здатна краще розуміти, що таке праведне життя. З іншого боку, проста людина, чи то пак «електорат», хоч і свідомо відмовляється від скоромної їжі та зайвих розваг, та вона, в першу чергу, повинна їх мати, аби відчути силу свого духу та переконання, відмовившись від них.

Святе Письмо не вказує християнам, як саме поститися. Водночас Біблія говорить про піст як про щось хороше, корисне й очікуване. У книзі Діянь апостолів записано про віруючих, які постилися перед прийняттям важливих рішень (Діян. 13:4; 14:23). Ми не раз бачили в рекламних роликах та друкованих статтях, як кандидати беруть благословення у відомих душпастирів і в той же час привселюдно споживають на бенкетах скоромну вишукану їжу. Чи не духовний нігілізм демонструють громадам претенденти на її лідерів?

Піст – це демонстрація Богу (і нам самим), що ми серйозно ставимося до стосунків із Ним. Піст допомагає нам вийти на новий рівень відносин зі Всевишнім і оновити впевненість у Ньому.

«Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих» (Втор. 8:3; Мф. 4:4). Як тоді, так і тепер Господь нам каже: «В Мене є їжа, якої ви не знаєте… Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене…» (Ін. 4:34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постувати. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним.

Піст також не варто розглядати як «дієтичний засіб». Не треба поститися, щоб скинути вагу, а для того, щоб здобути більш глибокі стосунки з Богом. Так, кожен може дотримуватись посту. Деякі люди, можливо, не зможуть поститись без їжі (наприклад, діабетики), але кожен може тимчасово відмовитися від чогось, аби якнайбільше зосередити свою увагу на Господі.

Дуже важливо пам’ятати, що пости укладено не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим на всі часи до кінця віку. Пости розташовано протягом року дуже мудро і, безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може, й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне для її здоров’я, не тільки духовного, а й фізичного. Тим, хто постує заради Бога, Сам Бог помагає, укріплює. (Недаремно кажуть, що в останні часи люди будуть їсти і не насичуватися, але Господь прогодує Своїх вірних).

Під час усіх постів із їжі вилучають м’ясо, молочні продукти (масло, сир та ін.), яйця: їжа ця називається скоромною – не пісною; алкогольні напої (крім вина, якщо не суворий піст). Загальним правилом є: утримуватися від подружніх стосунків (за взаємною згодою), розваг та веселощів, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі. Пости бувають звичайні та суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїження: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі та фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі. Середу і п’ятницю вшановують постом протягом усього року, крім «загальних седмиць» (тижнів) якими є: Святки (7–17 січня), тиждень після неділі митаря і фарисея (М’ясниці), тиждень перед Великим постом (Масляна; не їдять тільки м’ясне), тиждень після Пасхи, тиждень після Трійці. Постують особливо суворо день перед Різдвом Христовим (6 січня), день перед Богоявленням (18 січня), на свято Усікновення голови Йоана Хрестителя (11 вересня) й на Хрестовоздвиження (27 вересня).

Тривалих постів чотири: Великий (7 тижнів до Великодня) – суворий, особливо перший та останній тижні; Петрів піст, Апостольський (починається через тиждень після Трійці, закінчується на свято – 12 липня) – звичайний; Успенський піст (14–28 серпня) – суворий; Різдвяний піст (28 листопада – 6 січня) – звичайний.

Людина з благословіння священика може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо). «Тільки до ситості нічого не їж, залишай місце Святому Духу» (преп. Серафим Саровський). Тобто слід згадати про «хліб щоденний», який ми просимо Творця у молитві, зовсім не загадуючи про «золоті гори» та мільйони легких прибутків на довгі роки, якими переймаються ті, хто так прагне дорватися до владного олімпу.