Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Православний монастир — у католицькому костелі
Стаття Наталки Слюсар про чоловічий монастир Успіння Пресвятої Богородиці в с. Сокіл Рожищанського деканату в обласному виданні «Вісник і Ко»

У селі Сокіл Рожищенського району привертає увагу старе приміщення костелу. Височенні стіни, які зберегли ще оригінальну штукатурку 100-літньої давності, зносяться до неба. Прямо над входом, на найвищій точці храму, – скульптура Матері Божої. Незважаючи на відсутність даху, сьогодні у старому костелі возносять молитви до Господа українською мовою.

Ще у 2011 році на території покинутого костелу відкрили Свято-Успенський чоловічий монастир Української православної церкви Київського патріархату.

– До цієї події громада УПЦ (КП) йшла дуже довго, – пригадує прихожанин Микола Сасовський. – Узагалі у Соколі є декілька приміщень церков. Це Свято-Троїцька церква, збудована у XIX столітті, тут править службу Українська православна церква. На околиці ж села порожнім стоїть древній козацький Свято-Успенський храм. Ми звернулися з проханням до влади дозволити там проводити богослужіння. Відмовили. Сказали, що обитель належить УПЦ. Якийсь час відправляли Службу Божу у колишній конторі колгоспу і навіть у звичайній сільській хаті. Тикалися-микалися, поки не звернулися до ординарія Луцької дієцезії католиків латинського обряду єпископа Маркіяна Трофим’яка. І нам безоплатно передали приміщення костелу, лише з однією умовою – якщо у якомусь з навколишніх сіл помре католик, дозволити занести його у храм.

Отак стара будівля польського костелу Святих Петра і Павла стала власністю Української православної церкви (КП). Сказати, що це шикарне надбання, явно перебільшити. Споруда дісталася поруйнованою. Спочатку її не пощадила війна – ще досі зі стін стирчать «подарунки» часів Другої світової – авіабомби. Потім совітська влада використовувала храм як зерносховище.

У 80-х роках минулого століття поляки захотіли відродити свою святиню і взялися облаштовувати біля костелу дитячий табір. Збудували чотири літніх будиночки. Але дуже скоро справу закинули. І так все стояло, аж поки на цьому місці УПЦ (КП) не вирішила зробити монастир. Монахи день за днем, рік за роком по камінчику потрохи відбудовують храм. З перших днів сюди приїхав настоятелем ігумен Яків. Сам попросився у владики. До цього мав аналогічну посаду в Жидичинському монастирі.

– Саме у Жидичині я прийняв постриг. До цього кроку часто приходив і допомагав монахам з ремонтом, – розповів отець Яків. – Після створення монастиря у Соколі попросився, щоб мене призначили сюди. Тут дуже багато роботи.

Після того, як настоятелем став ігумен Яків, у Сокільській обителі багато чого змінилося. Тут уже добудовують двоповерховий житловий корпус для братії. У ньому – трапезна, келії, кухня. Службу правлять у приміщенні храму. Поки облаштували вівтар у притворі.

– Звісно, тісно. Це схоже на те, як ми починали відроджувати Жидичинський монастир, – розповідає настоятель. – Сьогодні постійно нас проживає тільки двоє. Але приїжджають семінаристи допомагати, інші священики, соколяни. Власне, те, що нині маємо монастир – це їхня ініціатива. З Божою поміччю тут зробимо достойну обитель. Нам би дах костелу перекрити, тоді б уже почали помаленьку облаштовувати храм. Коли я сюди прийшов, покрівля була в аварійному стані. Довелося демонтувати. Потім довго документи робили, бо виявилося, що костел – то пам’ятка архітектури. Тепер проект є. Обнадіюють, що до зими перекриють.

Самотужки з таким будівництвом монастир не справиться. Тому тут раді будь-якій допомозі.

– Ви тільки уявіть, який звук буде, коли церковний хор заспіває у відродженому храмі! – висловив свою потаємну мрію Микола Сасовський.