Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПРАВОСЛАВНЕ ПРОСВІТНИЦТВО: ДОСВІД І ПРОПОЗИЦІЇ
Доповідь архієпископа Луцького і Волинського Михаїла на Православному пастирсько-просвітницькому форумі 29 липня 2010 р.

Інформаційно-видавнича діяльність

Священнослужителям XXI століття не потрібно доводити, що інформаційно-видавнича діяльність має бути серед пріоритетів церковного служіння. Для плідного православного просвітництва в наш час необхідно використовувати всі наявні засоби поширення інформації. Наше слово має доходити до людей через телебачення, радіо, інтернет-сайти, друковані видання (періодика, література) тощо. І хоча в Київському Патріархаті інформаційно-видавнича діяльність ведеться, однак треба відверто сказати: загалом робимо це ми ще поверхово, не завжди на професійному рівні, не завжди задіюємо всі відповідні засоби й наявні можливості. І зрушення тут будуть лише тоді, коли ми залучимо в цю сферу мирян-фахівців, які під опікою досвідчених священнослужителів, застосовуючи системний підхід, розроблятимуть концепції напрямків і втілюватимуть їх у життя. Коли почнемо вкладати кошти в нарощування матеріально-технічної бази церковних ЗМІ і видавництв, розглядаючи це не як збитки, а як інвестиції, що неодмінно дадуть рясні плоди. Більшу увагу треба звернути на книговидання й, особливо, книгорозповсюдження, адже церковним видавництвам сьогодні важче поширити свою літературу, ніж видати.

На наш погляд у всіх єпархіальних управліннях мають функціонувати такі відповідно структуровані підрозділи, діяльність яких охопить весь інформаційний простір, щоб не залишилося в країні жодного православного або охочого, який би не зміг почути слово Церкви в зручний для себе спосіб.

Інколи доводиться стикатися з виправдовуванням неведення інформаційно-видавничої діяльності або її неефективності. Вказують на такі причини: немає відповідних кадрів і відсутні кошти. Проте варто запевнити, посилаючись на досвід Волинської єпархії, що для плідної праці в цій сфері необхідно правильно шукати й організовувати кадри, спрямовувати наявні кошти.

На Волині це служіння розпочалося всередині 2004 р. зі створення прес-служби єпархії і призначення однієї відповідальної за інформаційну діяльність особи. Протягом останніх років набуто певний досвід, збільшувалася кількість і відділів, і осіб. Тож сьогодні інформаційну й видавничу діяльність проводять сім відділів, об’єднаних одним підрозділом Управління єпархії (духовної консисторії), в яких працюють 13 осіб. На нашу думку, сформована структура працює доволі ефективно, причому її устрій закладено з урахуванням перспективи, подальшого нарощування потужності.

Інформаційно-видавничий центр єпархії (ІВЦ). Основні завдання: розробка, організація і забезпечення інформаційної та видавничої діяльності консисторії і всієї єпархії відповідно до потреб Церкви з використанням всіх не заборонених законодавством України видів та форм поширення інформації. ІВЦ здійснює загальне керівництво, координацію діяльності та організацію взаємодії відділів: інформаційної служби, прес-служби, редакції газети «Волинські єпархіальні відомості», редакції сайта Pravoslavja.lutsk.ua, телестудії «Собор», радіостудії «Благо», видавничого відділу «Ключі».

Інформаційна служба єпархії. Основні завдання: приймання, пошук та опрацювання інформації про події в єпархії; оперативна підготовка повідомлень, новин, анонсів, оголошень з подальшою передачею їх в ІВЦ та його відділи. Відділ діє регулярно (протягом тижня в середньому виходить 5-6 повідомлень).

Прес-служба єпархії. Основні завдання: співпраця зі ЗМІ з метою висвітлення діяльності єпархії та поширення інформації про Православну Церкву; організація та проведення прес-конференцій, написання і поширення прес-релізів, організація виїздів представників ЗМІ на місця церковних подій, надання інтерв’ю, коментарів і довідкової інформації представникам ЗМІ; огляд провідних ЗМІ, реагування на розміщену в них інформацію щодо діяльності єпархії, Київського Патріархату, Православної Церкви загалом, питань суспільного життя тощо.

Редакція газети «Волинські єпархіальні відомості». Основні завдання: підготовка публікацій про діяльність єпархії зокрема й Православ’я загалом тощо, видання й розповсюдження часопису. Виходить один раз на місяць, відтепер – у кольорі. Наклад останніх чисел 4–12 тис. примірників.

Редакція сайта Pravoslavja.lutsk.ua. Основні завдання: виготовлення сайта, його підтримка в інтернеті, написання та/або розміщення на сайті інформації про єпархію, матеріалів про Православ’я, продуктів інформаційної служби, прес-служби, газети «Волинські єпархіальні відомості» тощо. Оновлюється в середньому 4-5 разів на тиждень. Перше місце за відвідуваністю серед єпархіальних сайтів УПЦ КП згідно з рейтингом Bigmir.net.

Радіостудія «Благо». Основні завдання: виробництво й поширення радіопродуктів (новин, програм документального й художнього змісту тощо) про діяльність єпархії зокрема й Православ’я загалом. Відділ діє регулярно, виходить щотижнева недільна передача на місцевій FM-станції «Сім’я і дім».

Телестудія «Собор». Основні завдання: виробництво і поширення телевізійних продуктів (новин, програм, документальних фільмів тощо) про діяльність єпархії зокрема й Православ’я загалом. Відділ діє регулярно. Налагоджено співпрацю з національними каналами, які в своїх випусках час від часу розміщують наші матеріали. Телестудія організовує прямі трансляції Богослужінь (Різдво, Пасха, Трійця) на обласному телебаченні.

Видавничий відділ «Ключі». Основні завдання: випуск і поширення православної літератури. Вийшло у світ одинадцять видань.

Для успішного функціонування цих відділів ми видали кілька указів:

1. «Для запобігання поширенню недостовірної та неточної інформації щодо нашої Церкви на Волині благословляю: 1) Офіційними засобами масової інформації Волинської єпархії Київського Патріархату вважати газету «Волинські єпархіальні відомості» та веб-сайт Pravoslavja.lutsk.ua; 2) Офіційними заявами й коментарями щодо проповідей, виступів, заяв, діяльності керуючого єпархією, посадових осіб духовної консисторії, деканів, намісників монастирів, священнослужителів, керівників мирянських організацій (братств і сестринств) та інших представників Волинської єпархії Київського Патріархату, а також стосовно стану єпархії та її підрозділів тощо, вважати заяви й коментарі прес-служби єпархії» (13 травня 2008 р.).

2. «У зв’язку з необхідністю вдосконалити постачання інформацією прес-службу єпархії та офіційні ЗМІ – «Волинські єпархіальні відомості» і веб-сайт Pravoslavja.lutsk.ua – благословляю: 1) Керівникам підрозділів управління єпархії, деканам, намісникам монастирів, настоятелям парафій, капеланам, керівникам навчальних закладів та мирянських організацій (братств і сестринств) у найкоротший термін надавати інформацію прес-службі єпархії щодо непересічних Богослужінь, подій, офіційних зустрічей, заходів тощо, організаторами або учасниками яких вони були (чи мають стати), а також на вимогу прес-служби – стосовно інших питань, пов’язаних із їхньою діяльністю, станом справ, сферою повноважень і в межах відповідальності тощо; 2) Інформацію надавати прес-службі безпосередньо в її кабінеті, а також телефоном, факсом, електронною поштою, що зазначені в газеті «Волинські єпархіальні відомості» (13 травня 2008 р.).

3. «У зв’язку з необхідністю активізувати й удосконалити співпрацю управління єпархії із засобами масової інформації благословляю: 1) Священнослужителям і мирянам, які зазначені в додатку до цього указу, брати участь у телерадіопередачах, давати інтерв’ю, коментарі тощо засобам масової інформації щодо богословських питань, обрядів, традицій та історії Церкви; 2) Прес-секретареві єпархії координувати здійснення зазначеними в додатку особами послуху, викладеного у п. 1, та наглядати за належним його виконанням» (13 травня 2008 р.).

Але не тільки єпархіальне управління проводить інформаційно-просвітницьку роботу. Два деканати мають свою газети, одне – передачу на місцевому радіо.

Протягом кількох останніх років працівники інформаційно-видавничого центру єпархії не тільки виконували свої безпосередні обов’язки, але й уважно стежили за розвитком своєї сфери в інших єпархіях, а також на загальноцерковному рівні. Ними підготовлено багато пропозицій, реалізація яких, на нашу думку, конче потрібна Київському Патріархатові:

1. Інформаційно-видавнича діяльність на загальноцерковному рівні.

1.1. Створити єдиний інформаційний простір Церкви з метою суттєво зміцнити церковну єдність і посилити голос Київського Патріархату в суспільстві (єдиний інформаційний простір Церкви – це сукупність даних, їх ведення і використання, комунікаційних систем та мереж, які функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій та осіб, а також задоволення їх інформаційних потреб).

1.2. Створити систему оперативного внутрішньоцерковного обміну інформацією за схемою: офіційні повідомлення надсилаються електронною поштою від Патріархії й синодальних відділів до єпархіальних управлінь і навпаки, від єпархіальних управлінь – до благочинних і навпаки, від благочинних – до настоятелів парафій і навпаки. Потрібно, щоб єпархіальні архієреї, а відтак і священики, негайно і в необхідному обсязі дізнавалися про рішення Патріарха і Синоду, які є важливими для єпархій і парафій.

1.3. Інформаційно-видавничому управлінню Патріархії варто визначати інформацію, яку треба максимально поширювати всім церковним ЗМІ як у столиці, так і в регіонах. Управління розсилає електронною поштою єпархіальним інформаційним підрозділам листи, в яких наголошує на визначеній інформації. Єпархіальні прес-служби в такому випадку збирають прес-конференції, додаючи до центральної інформації коментар місцевого архієрея щодо можливих регіональних особливостей, а друковані регіональні церковні ЗМІ мають надрукувати цю інформацію.

1.4. Прискорити подачу інформації про головні події Церкви в офіційні загальноцерковні ЗМІ, оперативніше публікувати важливі документи.

1.5. Суттєво вдосконалити офіційні ЗМІ з оптимізацією витрат на їхнє функціонування. Сформулювати чіткі концепції кожного ЗМІ, залучити до роботи в офіційних ЗМІ професіоналів: редакторів, журналістів, фотографів, веб-дизайнерів та інших фахівців.

1.6. Виробити чіткі й зрозумілі для всіх церковних інформаційників редакційні правила в загальноцерковних ЗМІ (подача регіональних новин).

1.7. Координувати зусилля церковних інформаційників, залучати представників регіональних підрозділів до роботи над концептуальними питаннями діяльності Управління та загальноцерковних ЗМІ.

1.8. Створити телерадіостудію Київського Патріархату для виробництва й поширення новин, програм, документальних та художніх фільмів тощо. Цим міг би зайнятись колектив передачі «Благовісник», яку закрили на Першому національному.

1.9. Проводити дослідження, як сприймаються офіційні церковні ЗМІ священиками і мирянами в різних єпархіях, заохочувати до зворотнього зв’язку.

2. Загальноцерковні друковані ЗМІ.

2.1. Газеті «Голос Православ’я» надати статус єдиного офіційного друкованого ЗМІ для масового поширення. Тут треба подавати зміст офіційних документів, церковні новини, нескладну публіцистику тощо.

2.2. Журналу «Православний вісник» надати статус спеціалізованого богословського видання. Вилучити з нього рубрику «Офіційна частина» і в скороченому вигляді перенести її в «Голос Православ’я».

2.3. Припинити видання «Інформаційного бюлетеня»; в загальноцерковних друкованих ЗМІ не практикувати дублювання інформації, передруковування книг чи брошур; обмежити передруки зі світських ЗМІ, збалансувати публіцистичні жанри (наприклад, полемічні не повинні переважати пізнавальні), не подавати величезні статті.

3. Мережа сайтів Київського Патріархату.

3.1. Зосередити основні зусилля на творенні високопрофесійного офіційного сайта Церкви та офіційних єпархіальних сайтів.

3.2. Оскільки на офіційному сайті Церкви неможливо й недоцільно розміщати всі єпархіальні новини, необхідно створити сайт, який rss-стрічкою передаватиме всю інформацію з єпархій. Тобто з одного ресурсу, не відкриваючи численні єпархіальні сайти, можна буде оперативно читати, що відбувається в Церкві, й за потребою оперативно реагувати.

3.3. Необхідно створити сайт «Український православний календар» за зразком календаря на Pravoslavie.ru.

4. Проблематика видання і поширення богослужбових книг і духовної літератури

4.1. Продовжити роботу над удосконаленням богослужбової літератури, залучити додаткових фахівців у богословську комісію (зокрема перекладачів, музикознавців, щоб тексти краще лягали на спів), усувати розбіжності в текстах молитов і вказівок тощо.

4.2. Об’єднати зусилля столичних і регіональних фахівців православної видавничої справи.

4.3. Створити мережу поширення православної літератури в нашій Церкві, організувати при видавничих відділах Київської Патріархії та всіх єпархіальних управлінь склади, де можна було б придбати за оптовими цінами усю літературу, видану в Церкві як у столиці, так і в регіонах.

4.4. Зобов’язати настоятелів парафій створити бібліотеки духовної літератури, у яких поряд із іншими повинні бути всі книги, що вийшли у видавництвах нашої Церкви (сформувати перелік обов’язкових книг для парафіяльних бібліотек).

4.5. Зобов’язати настоятелів парафій облаштувати поряд зі свічними столами книготоргові полиці.


Духовне просвітництво – дітям

Місійна діяльність серед дітей проводиться завдяки роботі парафіяльних недільних шкіл. Такі школи діють при всіх парафіях Луцька, районних центрів та більшості сіл. Недільні школи беруть активну участь у житті парафій: прикрашають виступами свята, роблять вертепи, здійснюють посильну допомогу при богослужіннях, займаються благодійністю. Головним результатом їхньої роботи є те, що дітям, а також їхнім батькам прищеплюється навички літургічного життя, вони стають активними учасниками життя церковної громади.

У Луцьку діє Центр християнського виховання дітей та молоді. Учні духовної школи самі беруть уктивну участь у Богослужінні, яке для них відправлюється у нижньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору щонеділі.

Відділи, які діють у Центрі:

1. Закону Божого – вивчення біблійної історії, передання Православ’я, історії Церкви, житій святих, будови та устрою храму, змісту церковних богослужінь.

2. Хоровий відділ – вивчення духовних і патріотичних вокальних творів, народно-обрядових пісень, виступи під час церковних і громадських свят.

3. Театральна студія – вивчення і постановка сценок духовного змісту.

Вихованці Центру не лише навчаються, але цікаво і змістовно проводять час: організовують благодійні концерти, ставлять вистави, їздять по святих місцях України.

Пропозиції щодо покращення роботи з дітьми:

1. Активізація зусиль священнослужителів щодо створення й активної діяльності недільних шкіл.

2. Старатися максимально залучати дітей до участі в богослужіннях.

3. Зацікавлювати дітей: застосовувати доцільні ігрові форми роботи, проводити паломницькі поїздки й піші прощі, уроки в нетиповій формі (урок-чаювання, заняття в храмі, практичний урок – благодійна акція).


Особливості капеланського служіння у вишах

Сьогодні поряд з монастирським і парафіяльно-побутовим розумінням Православ’я, яке історично здобуло перевагу на наших теренах, важливо зосередити увагу на християнському служінні в секулярній сфері, зокрема відповісти на питання, що значить бути християнином – студентом чи викладачем світського навчального закладу. Адже сучасне суспільство знаходиться в умовах жорсткої конкуренції духовного і світського. Сьогодні відбуваються процеси, які все далі й далі відводять молоду людину від Бога та, відповідно, морального способу життя. Тому, як говорять богослови, повинна бути «Літургія після Літургії». Капеланське служіння у навчальному закладі є одним зі способів здійснити це.

Управління Волинської єпархії та більшість вищих навчальних закладів м. Луцька, уклали угоди про здійснення духовної опіки над студентами та викладачами.

Які наші напрацювання і що ми можемо запропонувати нашій Церкві? Капелан (духівник навчального закладу) мусить мати живий зв’язок зі студентами. Для цього потрібно:

1) запровадити викладання курсу «Основи християнської моралі», де читати лекції на теми: «Етика подружнього життя та питання дошлюбних взаємин», «Світ Біблії (поняття про Священні Писання і Передання)», «Шкідливі звички у призмі християнської моралі», «Смерть і воскресіння» тощо;

2) організовувати паломницькі поїздки, походи до Християнських святинь, під час яких пропонувати бажаючим прийняти таїнство Сповіді та Причастя (поїздки до Почаївської Лаври, святинь Київщини та Чернігівщини, Рівненщини, Криму, Манявського скиту тощо);

3) організовувати християнські походи й табори спільно з Управлінням у справах молоді при Священному Синоді УПЦ КП (зокрема, зимовий табір «Ліствиця» та християнський літній табір у с. Пляшева на Козацьких могилах, проводити регіональні табори різних тематичних спрямувань тощо);

4) брати участь у спортивних змаганнях, під час яких виховувати культуру спілкування, молитовний підхід до перемоги та подяки тощо;

5) спільно готуватися до великих загальнохристиянських свят (Різдво Христове, Пасха): участь у різдвяних вертепах, святкових богослужіннях;

6) активно виходити на ЗМІ вищих навчальних закладів (публікації в газетах і журналах, бесіди на радіо й телебаченні, відповідна інформація на сайтах);

7) вести «Школу християнського подружжя» (підготовка бажаючих до таїнства Шлюбу; допомога у вирішенні конфліктів тощо);

8) у навчальному закладі зробити духовний куточок (каплицю), або й збудувати храм, де можна проводити приватні бесіди, а при потребі звершити Сповідь, відслужити Службу тощо.


Богословська освіта

Сьогодні освіта в наших навчальних закладах здійснюється за стандартами початку ХХ ст. Це – бурсацький підхід до освіти. Сучасні світові вимоги мають змінити ці традиції. Але реорганізовуючи духовні школи, не можна сліпо копіювати світські заклади. Наближатися до загальносвітових стандантів треба так, щоб не втратити своєї ідентичності. Ми не можемо виховувати богословів за розумом, а не за духом, які, як сказав Спаситель: «Устами Мене шанують, а серце далеко...».

На нашу думку, всі духовні навчальні заклади повині мати статус академії, але з підготовчою семінарською освітою. При цьому вихованцям бажано хоча б рік проживати в монастирі. Це дало б можливість серйозніше попрацювати над вихованням майбутніх душпастирів і відсіяло б випадкових людей. У семінарії мали б викладати елементарні предмети, туди можна б приймати навіть з неповною середньою освітою зі змогою паралельно закінчувати вечірню школу.

Як із семінарії, так і з першого-другого курсів академії слід обирати найталановитіших студентів і створювати їм умови для розвиту в конкретному богословському та інших напрямках церковного служіння: літургіст, місіонер, знавець біблійних чи нових мов тощо. Якщо студент обрав напрямок, наприклад, місійний, він повинен вільно володіти принаймні однією іноземною мовою (насамперед англійською).

Висококваліфікованих фахівців Церква повинна обов’язково працевлаштовувати, а не відпускати на самовизначення. Деяким спеціалістам варто було б надати роботу в столиці з можливістю виїжджати на певні завдання в єпархії.

У нас склалася така ситуація, що немає кого відправляти на наукові конференції за кордон: по суті, ніхто вільно не знає англійської мови. Грецької навіть із архієреїв майже ніхто добре не знає. Тож цих фахівців треба готувати, відправляти на стажування за кордон і відповідно цінувати, бо такими кадрами розкидатись не можна.

Особливу увагу слід приділити підготовці фахівців-перекладачів. Поки що в нас друкуються здебільшого переклади з перекладів. Це щоб задовільнити пекучий голод. Але ж відомо, що треба перекладати з оригіналу. Для цього потрібні професіонали, знавці старих і нових мов.

Належить звернути увагу на наших відмінників, які мають схильність до наукової чи іншої потрібної для Церкви діяльності. Бо в нас так буває, що людина вчиться на «5», а ми йому кажемо, щоб ішов собі шукати парафію, будував усе з нуля. А він не будівельник, він інтелектуал. Тож кожному треба розвинути саме його талант. Якщо він теоретик – хай працює над теорією, якщо будівельник – хай будує, якщо місіонер, хай місіонерствує.

Наші випускники повинні вміти дискутувати, полемізувати, апологувати Православ’я і нести його не тільки до мешканців України, але й інших країн. Наші віряни є по всьому світу, але в нас, знов-таки, нікого послати: мов ніхто не знає.


Просвітництво паломництвом

Прощі мають велике значення також як просвітницькі й виховні заходи. Перебуваючи у вузькому просторі, християнину важко бачити широту, могутність, красу й велич Церкви, її святинь і всього, що створив Бог. Тож паломництва до святинь своєї єпархії, України, Святої Землі та інших країн спрамовані на те, щоб людина багато чого навчилася, відчула багатогранність духовного життя і, відчуваючи власну недосконалість, побачила подальші кроки для релігійного вдосконалення. Важливим тут є і спілкування з душпастирем, особистий подвиг у подоланні труднощів під час богомілля, а також проповідь дією, коли прочанин показує приклад віри для всіх, із ким він перетинається під час прощі.

Саме з таким переконанням здійснює служіння паломницька служба Волинської єпархії, яка лише за 2009 рік здійснила 2 поїздки на Святу Землю, багато прощ по Україні, в яких взяло участь 12 000 вірних.

На нашу думку, цей процес потрібно організувати у всіх регіонах. Кожне єпархіальне управління повинно запропонувати перелік святинь своєї єпархії, які варто відвідати прочанським групам із інших єпархій. У Києві ж, відповідно, мав би діяти паломницький центр для координації турів та інформування цієї діяльності по всій Україні. Для цього треба створити спеціальний сайт, на якому б, поряд із цим, повідомлялося про відпустові свята визначених святинь. Так, наприклад, на свято Холмської чудотворної ікони Божої Матері, 21 вересня, мали б з’їхатися до Луцька, де зберігається цей образ у Музеї волинської ікони, прочани з усіх куточків країни й навіть з-за кордону. Коли Собор одеських святих – до Одеси і т. д.

Таким чином, удосконалюючи паломницький рух у нашій Церкві, ми не тільки подбаємо про духовний розвиток наших священнослужителів і мирян, але й зміцнюватимем єдність Київського Патріархату.