→Документи
→
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
преосвященнійшого Михаїла, єпископа Луцького і Волинського, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Волинської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату
21 грудня 2006 р.
«Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10–11)
Що це за радість, про яку благовістить ангел небесний? Ця радість пов’язана з величною подією людства – Різдвом Ісуса Христа, Якого очікували ще патріархи, царі і старозавітні пророки. У цій чудесній події міститься радість не лише одного юдейського народу, серед якого народився Христос, а й усіх племен і народів світу.
Щороку, святкуючи Різдво Христове, свята Церква нагадує нам про те, що Бог не залишив і тепер не залишає світ та кожну людину зокрема без своєї любові й опіки. Свято Різдва Христового повинно зміцнювати в наших серцях віру: «так Бог полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16).
Нині свята Церква згадує той час, коли Ісус Христос, Син Божий, народившись від Пресвятої Діви Марії, зійшов з неба на землю для того, щоб нас возвести на небо, щоб духовно відродити людство, визволити його від гріха та смерті і дарувати йому вічне життя.
Син Божий народився і дарував людям можливість Богоспілкування та Богоуподібнення. Втілення Сина Божого – це знамення безконечної любові Божої до людей та безмірного смирення, це «...тайна, захована від віківі родів...» (Кол. 1, 26). Перед цією тайною благоговіють усі ангельські сили і не можуть її збагнути.
Ми радіємо і духовно торжествуємо, бо втілений Син Божий, відкрив нам тайни життя світу і людини. Через Нього ми знаємо про священне створення світу волею всемогутнього Бога, знаємо про те, що Божественний Промисл керує світом і кожною людиною, що кожен з нас має безсмертну душу, що є вічне життя, що всі люди рівні – браття між собою і діти Божі. Господь навчив нас любити одне одного.
Народжений Спаситель сповістив людству, що земне життя – це сходинка до вічного життя. Віра в це благовістя дає натхнення людині на земні труди і допомагає їй переборювати життєві труднощі. Віра у жертовну любов Бога до Свого творіння, любов, що пройшла через прийняття людської плоті та хресну смерть, учення про Ісуса Христа, через Якого Бог навічно з’єднався зі створеною Ним людиною і підніс її через Боговтілення до стану обоження, є найважливішою істиною православної віри, основним християнським догматом, спільним для всього християнського світу.
Святе Писання свідчить про Христа як про Людину, що дивувала сучасників святістю Свого життя, яке не могло не викликати у людей захоплення і подиву. Особа Христа зображається такою, якої не було серед смертних людей. Минають тисячоліття, а Христос назавжди залишається єдиним бездоганним втіленням усіх чеснот і добрих якостей людини.
Людина завжди шукала і донині шукає істину. Сучасне людство теж прагне зрозуміти сенс життя, але опустившись до бездуховності, дійшовши до глибокої аморальності, де панують наркоманія, пияцтво, розпуста, жорстокість і немилосердя, втративши людську совість, – не в змозі знайти істину. Багато хто з людей думає, що істини взагалі немає, але це не так. Істина є, і сьогодні ми з вами радіємо, бо святкуємо народження Істини на землі. Господь сказав: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14,6). Ми ж діти Божі і спадкоємці вічного життя. Заради нас, грішних, Бог проявив Себе у нашій плоті, і нам на землі засяяла незрівнянно величніша надія: земним людям обіцяно життя небесне.
Однак, одержавши безсмертя, ми все ще прагнемо знайти щастя і сенс життя в речах тлінних. Христос навчав, що істинна мета земного життя людини не на землі, а на небі, і що тимчасове життя потрібно розцінювати через вічне і духовне життя. Він не лише сказав, а й показав на Собі, що наша земна мандрівка починається колискою і закінчується могилою,і між першим та останнім – неминучі скорботи і радощі.
Світ найбільше страждає від гордині й зарозумілості, через які й гріх увійшов у світ, а через гріх і смерть... Отже, ходімо до Віфлиєма й навчімося смирення від приниженого, народженого у вертепі й покладеного в ясла Христа, Який, будучи Богом, «...зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік, упокорив Себе, був слухняним аж до смерти...» (Флп. 2, 6–8).
Син Божий приніс на землю мир, закон любові до ближнього, взаємного служіння одне одному, мирного співжиття. І якщо немає тепер повного миру серед людей, то це тому, що люди не виконують заповідей любові, правди і миру та не втілюють їх у життя.
Цими святковими днями так і хочеться повторювати ангельський спів: «Слава на небі Богові, і на землі мир, між людьми благовоління» (Лк. 2, 14). Разом з ангелами ми урочисто прославляємо Господа за Його безмежну любов, за принесену Ним на землю радість.
Дорогі брати і сестри! Щиро вітаю вас із величним святом Різдва Христового і Новим роком. Бажаю всім доброго здоров’я, Божого благословення і помочі в повсякденному житті, а світло віфлиємської зірки нехай завжди просвітлює наші віруючі серця, щоб ніяка темрява не торкнулася наших душ, бо ми покликані бути дітьми світла. Ніколи не впадайте у відчай, творіть справи милосердя, бо поки людина живе на землі, у неї є надія на спасіння.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з усіма вами.
Христос народився! Славімо Його!
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.