→Документи →
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»*
Беручи до уваги новітні наукові дослідження історії держави і Церкви в Україні, ми, учасники конференції, стверджуємо, що Україна та Українська Православна Церква Київського Патріархату з повним правом мають бути визнані прямими спадкоємцями Києво-Руської церковної і державної традиції.
Українська Православна Церква Київського Патріархату є законною правонаступницею Київської митрополії – Давньоруської Церкви, що була Матір’ю-Церквою для всієї Київської Русі і для північно-руських земель, включно з московськими. На підставі цього беззаперечного факту ми не можемо погодитись з претензіями Московського Патріархату іменувати себе Матір’ю-Церквою для православної України і намірами Російської Федерації зруйнувати територіальну цілісність нашої держави, послуговуючись історичними міфами на кшталт «Новоросії» та інших територіальних утворень.
Ми переконані, що, лише спираючись на достовірну історичну основу Києво-Руської духовної спадщини, зможемо збудувати свою Помісну Церкву і свою незалежну Державу. Сьогодні ми бачимо численні псевдонаукові спроби проросійських ідеологів привласнити собі славне минуле нашого народу. Тому вважаємо своїм святим обов’язком ствердити його приналежність саме Україні. Ставимо необхідним завданням для сучасників і прийдешніх поколінь зберегти історичну назву та духовну спадщину Русі за нашою Батьківщиною і пропонуємо відобразити його в назві нашої держави – Русь-Україна.
Закликаємо нащадків належно шанувати пам’ять хрестителя Русі, засновника давньоруської державності, святого рівноапостольного Великого князя Володимира. Пропонуємо повернути історичну назву місту Володимир, яке було назване іменем князя Володимира-Хрестителя. Російські імперські ідеологи додали до його назви слово «Волинський», щоб відрізнити від міста Володимир на Клязьмі, названого на честь Володимира Мономаха, применшивши значення міста Володимира на Волині. Ця історична підміна була однією з багатьох у низці фальсифікацій і переписування минулого, що здійснювалося в Російській імперії для легітимації політичної і духовної влади, узаконення «історичного» беззаконня – підтвердження свого церковно-державного первородства і права «старшого брата» в далеких від братерства стосунках.
Пропонована сьогодні очільниками Російської Православної Церкви концепція «русского мира», як і в минулому «Москви – третього Риму», не має нічого спільного ані з історичною правдою, ані з християнськими догматами й канонами. Етнофілетична єресь (вивищення національних інтересів у Церкві) у вигляді обраності та зверхності російського етносу над іншими давно є головною хворобою РПЦ. Упродовж багатьох століть вона реалізовувалася як складова геополітичних амбіцій збирання «руських земель» під зверхністю Москви, виражаючись у специфічних «месіанських» мареннях, прагненні установлення «русского мира». Російські імперські ідеологи під виглядом православного місіонерства маскують свої загарбницькі наміри, насаджуючи в Україні тоталітарний путінський режим.
Інформуємо органи української державної влади, зокрема Міністерство юстиції, що зареєстрована на території України релігійна організація «Українська Православна Церква» – вона ж УПЦ – є насправді Російською Православною Церквою в Україні. Привласнення цією структурою назви «Українська» є фальсифікацією, що носить загрозу національній безпеці.
Також звертаємось до всіх введених в оману російською пропагандою парафіян «УПЦ», що вважають себе вірними Української Православної Церкви. Зніміть пелену з очей, адже насправді ви належите до Російської Православної Церкви. Браття і сестри, будуймо не міфічний «русский мир», а нашу рідну державу Русь-Україну і для цього об’єднаймося в єдиній Українській Помісній Православній Церкві. Цим кроком ми виконаємо 34-е апостольське правило, що закликає: «Єпископам усякого народу треба знати першого серед них, і визнавати його як главу…бо так виявиться однодумність, і прославиться Бог через Господа у Святому Духові, Отець, і Син, і Святий Дух». Отже, підкреслимо, що кожен народ повинен знати свого, а не чужого першого єпископа – Патріарха.
Лише виконання цієї умови може бути гарантом установлення симфонії церковно-державних стосунків і внутрішнього примирення в українському суспільстві.
Учасники міжнародної науково-практичної конференції
* Конференція, присвячена 1000-літтю упокоєння рівноапостольного великого князя Володимира, відбулася у Луцьку 19 травня 2015 р. у Волинській православній богословській академії
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.