Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПИЯКИ В РАЮ НЕ БУДУТЬ
Проте Господь не бажає загибелі жодного пияка

Оксана АНДРІЙЧУК

«...П’яниці ... Царства Божого не успадкують», – сказано в Біблії. Але це не означає, що падіння в пекло не можна зупинити.

Щодня, вмикаючи телевізор, ми бачимо веселі рекламні ролики пива, відкрито спрямовані на молодь, розважальні передачі, де нам розповідають, як зі слабоалкогольними напоями можна дуже класно проводити час, та ще й пропонують виграш, – тільки беріть, пийте, багато пийте, «живіть на повну»! Можна зауважити, що пиво, вино – це не так вже і страшно, це ж не горілка чи спирт. Але науковці довели, що алкоголь – наркотична протоплазматична отрута. Що це означає?

Немає в людському організмі жодного органу, який би не руйнувався алкоголем. Але найсильніші зміни відбуваються в головному мозку: ця отрута, потрапляючи в його кору, накопичується і руйнує мозок. А механізм руйнації дуже простий.

1961 року троє американських фізиків через сконструйований ними мікроскоп розглядали людське око. Вони сфокусувались на найдрібніших судинах сітківки, додавши трохи світла, й уперше побачили, як капілярами тече кров, увесь цей процес знімали на плівку. Спостерігаючи за черговим пацієнтом, учені з подивом побачили, як по судинах рухались тромби – згустки червонокрівців, їх нараховувалось до тисячі. У другого і третього пацієнта все нормально, у четвертого – знову побачили тромби. Почали з’ясовувати і виявилося, що перший і четвертий минулого вечора пили хмільне. Тоді вчені провели експеримент: тверезому дали випити кухоль пива – і через п’ятнадцять хвилин у нього виявили такі ж алкогольні склейки червонокрівців.

Як правило, коли помирає людина – проводять розтин тіла. Коли відкривають черепну коробку п’яниці, то бачать мозок, зменшений в об’ємі, покритий виразками й рубцями. Чому? Від частого вживання алкоголю. А коли медики спостерігають ще і випадіння структур мозку – теж від надмірного вживання спиртного, – то дивуються не тому, як зруйнований мозок, а як людина взагалі жила з таким мозком.

Отже, алкоголь – це найсильніша зброя для того, щоб позбавити людину розуму. А коли починається масове систематичне вживання хмільного, то ми просто перетворимося з людей розумних і мислячих на двоноге стадо, якому не потрібно боятись ніяких терактів чи ядерної зброї: ми знищимо самі себе, як фізично, так і морально. Адже при вживанні вина, пива, горілки не просто заплітаються ноги і язик, а розкладаються внутрішні органи, порушуються моральні центри. Чому люди говорять: «Це він зробив по п’яні, на тверезу ніколи б так не зробив»? Тому, що людина під дією алкоголю стає психічно хворою: клітини, які контролюють поведінку, вбиваються алкоголем. Порушується пам’ять, бо на місці клітин пам’яті – рубець завтовшки з палець. Алкоголь – це універсальний розчинник клітин. І ми ще дивуємось, чому почали масово народжуватись діти з фізичними чи психічними вадами. Тому що вживання алкоголю тепер розпочинається з десяти-дванадцяти років, із пляшки пива. Тож коли ці діти стають дорослими і створюють сім’ї, їхній організм уже знищений на клітинному рівні.

Так що ж, – спитаєте Ви, – якби не було вина, то не було б п’яниць? Святитель Йоан Золотоустий у своїх повчаннях говорить, що не вино є причиною пияцтва, а нестриманість тих, котрі ним зловживають. Святитель каже: «Не зневажай вина, тому що це дар Бога людям для веселості, а не для того, щоб людина перетворювала себе на посміховисько, руйнуючи своє здоров’я і ослаблювала дух». Намагаючись достукатись до людей, одержимих пияцтвом, він говорить такі слова: «Диявол нікого не любить так, як п’яниць, тому що ніхто не виконує так його волі, як п’яна людина. П’яний гірше за біснуватого, тому що біснується зі своєї волі».

На жаль, серед нас є такі люди, які вже жодними зусиллями не можуть звільнитись від алкогольної залежності, тому що пропита власна воля, тому що ангела-охоронителя людина відігнала, віддалась під владу сатани і не знаходить у собі сили закликати милість Божу для свого порятунку, не просить допомоги у Божої Матері чи заступництва угодників Божих, щоб позбутися цих жахливих кайданів. За них повинні молитися ми, тверезі.

Знайдімо ж у собі сили, прийдімо до церкви чи станьмо на коліна в себе в кімнаті перед іконою і звернімося по допомогу.

Господи, змилосердься наді мною, грішним, безсилим і немічним. Ти бачиш моє безсилля, ти бачиш і серце моє, воно жадає спасіння, не хоче воно загибелі, хоче перемогти гріх – та не вистачає у мене сил і нічого я не можу без Тебе, Господи. Усе у Твоїх руках: і моє життя, і моя загибель. Довіряюсь Тобі цілком. Ти всесильний, Ти все можеш, допоможи ж моєму безсиллю, не дай загинути окаянній багатогрішній моїй душі. Щоб я міг жити, славлячи Тебе – прагну цього. Жити, славлячи Тебе, всемогутнього і людинолюбного Бога – Отця і Сина і Святого Духа – нині, і повсякчас, і навіки-вічні. Амінь.

Волин. єпарх. відом.– 2009.– № 6–7 (55–56)