Передруки за рубриками

Консисторія

Митрополит Михаїл

Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Передруки

НАЗУСТРІЧ ГОСПОДУ
Дедалі більше християн вирушають у прощі. Чому?

Тут Діва Марія народила Ісуса Христа. Світлина з архіву паломницької служби єпархії

Лариса САВЧУК, головна координаторка паломницької служби єпархії

Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас... (Мф. 11:28)

Ще Гете сказав: «Європа народилася в паломництві, а Християнство є його рідною мовою...».

Походження християнських паломництв маємо шукати у Біблії. Ідея подорожей до святих місць зароджується вже в так званому періоді Суддів (1500–1200 рр. до народження Христа). У Новому Заповіті описано богомілля 12-річного Ісуса з батьками до Єрусалима (Лк. 2:41–42). Євангеліст оповідає про традиції тогочасних прощ. Після хрещення Русі паломництво вкорінюється і в нас. Богомольці прямували як до святинь рідної землі, так і в далекі краї.

Паломництво – це духовна праця. Християнин, котрий творить її, співпереживає подвиг тих, чиїм трудом освячувалася ця земля, а отже, змінюється сам, наслідуючи благодать за пророблену працю.

Паломництво насамперед передбачає ходіння вірян на поклоніння Всевишньому до святих місць, ушанування мощей угодників Божих, чудотворних ікон, святих джерел, що приносять духовне і тілесне зцілення.

Слово «паломництво» походить від латинського palma, пов’язане зі звичаєм привозити з Палестини пальмову гілку.

Паломників здавна в Україні ще називають прочанами. Згідно з Іваном Огієнком (митрополитом Іларіоном), «прочанин, прочанка – подорожній до Святого місця, до монастиря, в Святу Землю Палестина, Афон. Рідке слово. Склад проч-анин – людина, що пішла „проч“, і що між мешканцями „прочій“ – інший». Слово ж «проща» (паломництво, богомілля) за значенням зближене із «прощати (гріхи)».

Потрібно розрізняти релігійний туризм та паломництво. Релігійний туризм – це різновид світського, пізнавального туризму, що, звичайно, теж непогано. Але паломництво – це прояв релігійної позиції, воно має характер місіонерського служіння. Це школа вивчення глибин Християнства. Саме тому прочанство повинно існувати в лоні Церкви.


* * *

4 квітня 2005 р. з благословення архієпископа Луцького і Волинського Михаїла було офіційно зареєстровано паломницьку службу при Волинській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. На той час ми були першопрохідцями. Нині детально розроблено 28 паломницьких маршрутів як по Україні, так і за кордон.

...І попливли люди «проч» від цього суєтного, холодного, жорстокого світу, щоби вдихнути ковток свободи, скинути із себе світську мішуру і стати з оголеними болючими струнами душі перед Богом. Після паломництва людина приїжджає оновленою, незалежно від того, подорож була близькою чи далекою. Недаремно наш владика Михаїл сказав прочанам після однієї з подорожей на Святу Землю: «Ви є апостолами ХХІ століття. Людина, яка пройшла стопами Ісуса Христа, надалі по-особливому дивиться на своє життя і спонукає інших замислитися...»

Усього за п’ять років офіційної діяльності паломницької служби святі місця відвідали 36 200 вірян: 2005-го – 3 000, а 2010-го – 9 700. Цікаво, що на 2009-й припала економічна криза, проте на богомілля поїхало найбільше людей – аж 12 000. Недаремно старці говорять, що останніми днями люди будуть спасатись паломництвом.

Прощі, влаштовані нашою службою, відбуваються щотижня. І якби ви знали, як душа радіє, коли підіймаєш слухавку і чуєш: «Я вже місяць (чи два) не їздив (чи не їздила). Я задихаюсь, мені не вистачає повітря, мене засмоктує побут... Запишіть на прощу!». Також тішить, що тепер до поїздок залучаються профспілкові колективи області, дитячі організації, вищі навчальні заклади, школи, сім’ї. І як приємно надалі щотижня бачити цих людей на Службі Божій у храмі.

У паломництвах люди зцілюють і тіло, і душу. Ми зареєстрували більше 500 зцілень під час подорожей до святинь. Люди вилікували опорно-руховий апарат, хронічні недуги, захворювання нервової та імунної систем, крові, очей, кишково-шлункового тракту, виходило каміння з нирок... Були навіть зцілення від СНІДу й онкозахворювань. А найголовніше – люди зцілювалися духовно, декого покидала одержимість. Цікавий факт: одна сім’я страждала на безпліддя 26 років подружнього життя. А після відвідин Молочної печери у Віфлеємі... Вже дитині півтора року! Ще не менш цікавий факт: за час діяльності нашої служби утворилося 10 православних сімей із числа прочан. Вони об’єдналися на духовному рівні, тому й живуть щасливо.

Приємно, що до волинян долучаються віряни з інших єпархій: Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Кримської, Вінницької, Сумської, Дрогобицької, Львівської, Миколаївської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Чернігівської, Чернівецької, Київської. Також у прощах беруть участь православні з Росії, Грузії, Польщі, Чехії, Німеччини, США. Воістину немає кордонів у Християнстві!

Кожне паломництво, чи то піше, чи автобусом, літаком, потягом, пароплавом, починається з молебню за подорожніх і закликання Божого благословення. Після цього 33 рази співаємо Ісусову молитву і віддаємо себе повністю в руки Божі. І щиро віримо: попри всі небезпеки, які можуть чатувати в дорозі, ми повернемось неушкодженими додому, адже з нами – Бог!..

Незабаром видавничий відділ єпархії «Ключі» видасть буклети про кожен паломницький маршрут. Найпопулярнішими нині є:

– по Волині: до чоловічого Жидичинського монастиря, одного з найдавніших; Тростянця – до Тростянецької чудотворної ікони Божої Матері; Володимира, де відвідуємо жіночий монастир та собор Різдва Христового, найдавнішу в Україні Василівську церкву-ротонду, Юріївський храм, джерело Рівноапостольного князя Володимира, Успенський собор, Зимненський монастир;

– по Україні: до святинь Рівненщини (чоловічий Свято-Георгіївський монастир у селі Пляшева на Козацьких могилах – місці Берестецької битви; храм Національного університету «Острозька академія», собор в Острозі, монастирі в Дермані, Межирічі, Городку, джерело Святого Миколая в селі Гільча); до почаївських святинь; до святинь Києва з відвіданням Патріаршої Служби; до манявських святинь; до святинь Криму, де гармонійно поєднуються молитва і відпочинок на морі;

– за кордон: до святинь Росії (Оптина пустинь, Шамордіно, Серпухово, Домодєдово, Дивєєво, Троїце-Сергієва лавра в місті Загорськ, Москва, Петербург, Соловки); до святинь Європи (Польща, Чехія, Німеччина, Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Угорщина, Англія, Греція, Чорногорія); до Туреччини; до Єгипту; до Грузії (ця країна вразила по-особливому. Тут ми побачили і прожили те, що лишилося на сторінках богоотцівських книг, ми відчули дух Християнства, який просто волав до кожного, що ця країна виживає вірою);

– до Святої Землі («Дорогою Ісуса Христа»). Це особливий маршрут, який захоплює, змінює, очищає і більше не відпускає. Про це не скажеш. Це потрібно хоча б раз у житті пережити. Хто там був – стає рідною душею. Паломники постійно зустрічаються і дружба міцніє з року в рік. І нестримно росте бажання ще хоч раз ступити на Святу Землю, пройти незабутнім Хресним шляхом Ісуса Христа, здолавши Судні ворота, піднятися на Голгофу і восторжествувати духом біля Гробу Господнього в храмі Воскресіння, душею торкнутися вічності.

Паломницька служба єпархії приймає прочан і в себе, організовуючи поїздки до святинь Луцька й Волині.

А на завершення спадає на думку уривок древньої молитви, привезеної з одного богомілля: «Господи Боже Мій! Удостой, щоб не мене втішали, а я втішав, щоб не мене розуміли, а я розумів, щоб не мене любили, а я інших любив. Бо хто дає, той отримує, хто себе забуває, той знаходить, хто прощає, тому проститься, хто помирає, той прокидається до життя вічного. Амінь». І пам’ятаймо слова святого Силуана Афонського: «Душа – найкращий храм Божий. І хто молиться в душі, для того весь світ стає храмом».

А паломництво наповнює духовним змістом життя людини, веде до Істини!

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 1 (74)

26 січня 2011 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо