Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

ПОГЛЯД У СЕБЕ

Оксана КОМАРУК,
член Молодіжного православного братства Преподобного Миколи-Святоші, князя Луцького (сестринський відділ «Марія»)

Усе зазвичай починається, коли в грудях ниє неспокій, у душі горить відчай, а очі не висихають від сліз. Тоді ж у голові снують і коляться запитання: «Чому? За що? Хіба ж гірша за інших? Хіба не заслуговую на щастя?». І коли ти шукаєш відповіді у дзеркалі, наносячи черговий шар яскравої косметики та споруджуючи супермодну зачіску, від якої всі «випадуть в осад», усі запитання залишатимуться риторичними. Компліменти, звабливі пропозиції та запрошення, безумовно, принесуть утіху, почуття власної неповторності та впевненості. Але ненадовго. З настанням ранку все кольорове та блискуче стає безбарвним і тьмяним, як стара монета. Така ціна твого «безтурботного» життя.

Другим твоїм слухачем (після дзеркала) стає найближча подруга, з якою ніколи не доводилося ділити хлопців, бо обидві ви самодостатні, досвідчені, мудрі... жінки? Чи можеш ти щиро назвати себе жінкою? Чи часто почуваєшся нею, коли спілкуєшся з третім своїм порадником – матір’ю? Чи хочеться тобі бути подібною до неї? Готувати обіди, прати гору білизни, тримати на своїх слабких плечах усі домашні клопоти, народжувати дітей? Чи вже готова ти стати матір’ю?

Ні, – ймовірно скажеш ти, – поки що зарано, я ще трішки погуляю, побігаю на дискотеки, а коли красивий, заможний принц покличе мене заміж, я для годиться поморочу йому голову і скажу «так». А коли, наподорожувавшись досхочу і поживши «для себе», ми обоє покинемо вживати спиртне й курити, тоді й займемося зачаттям нашої дитини...

Стоп! Повернись до свого першого «порадника» – дзеркала – і запитай у нього, чи готова ти сьогодні жити не для себе, а для тих, кого любиш і хто, врешті-решт, любить тебе. Згадай про батька, матір, про Ісуса Христа і Пресвяту Богородицю Марію.

Чи часто ти згадуєш про них, коли витираєш сльози після «відхиленого» дзвінка, розуміючи, що тебе просто не бажають чути. І коли ось так, одним рухом, перекреслюються повітряні замки з принцом, ідеальною сім’єю і майбутньою дитиною, відійди від дзеркала. Зроби перший крок – поглянь у середину себе. Адже ти справді гарна. Ось така як ти є – без гриму, без напускної бравади і такої модної сьогодні «впевненості». Чи така вже ти сильна, щоб з усім справитися самій? Навряд.

Коли ж ти, «неготова й недостойна», у джинсах і без хусточки, стоятимеш перед дверима храму, боячись зайти всередину, це може стати твоїм другим кроком. І якщо, не зважаючи на прискіпливі погляди та перешіптування, ти прийдеш сюди вдруге – відкрита, розчулена й нещасна, – зрозумієш: Він ніколи не зрадить і не розлюбить тебе. А Його Пречиста Матір відкриє тобі світ молитви, любові, прощення. Світ, у якому тебе любитимуть так, як матір любить своє дитя, – щиро і безкорисливо.

Не тому, що ти гарна, дотепна та з вищою освітою, а тому, що ти – жінка. Тобі уготована найвища місія у житті людському, земному – бути матір’ю. І коли Господь благословить тебе відчути в собі зародження нового життя, ти стоятимеш перед образом Богородиці і плакатимеш від щастя. Знаючи наперед, на які муки ти приречена під час пологів і скільки клопотів чекає на тебе після народження дитини, ти дякуватимеш Пречистій Матері, що удостоїла тебе цього звання – матері й дружини. Звання значно вищого, аніж жінка-директор чи жінка-депутат.

Це тебе Господь нагородив найкращими якостями, притаманними Його Пресвятій Матері, – ніжністю, терпеливістю, жертовністю. Не розміняй їх, не розгуби в цьому не завжди привітному до тебе світі. Бо у твоє єство споконвіку закладено основи жіночності й материнства – основи жінки-берегині.

Просто зупинися перед ликом Богородиці Діви, Яка тримає на руках Свого маленького багатостраждального Сина. Схилися перед Їх святими Постатями, і нехай твоя душа промовить усі відомі й невідомі тобі молитви. Не бійся і не соромся. Так, як почують тебе тут, не почує і не зрозуміє ніхто.

Волин. єпарх. відом.– 2011.– № 3 (76)