Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Українське Православ’я: волинський досвід
Веб-конференція архієпископа Луцького і Волинського Михаїла на сайті Релігійно-інформаційної служби України Risu.org.ua 21–25 червня 2010 р.

Запитання від Павло

РПЦ багато говорить про Україну як свою "канонічну територію". Але відомой й доведено, як з точки зору історичних фактів, так і з точки зору православних канонів, що це не так. Адже окрім неканонічного приєднання Київської митрополії (на яку Москва хоча б отримала згоду Константинопольського патріарха - якого за цю згоду було дуже швидко зміщено з посади), на теренах сучасної України діяли Готська й Кафська митрополія Константинопольського патріархату (Крим та південь України) й Буковинська митрополія - які були канонічними православними митрополіями, й які РПЦ приєднало до себе абсолютно в неканонічний спосіб - навіть не отримавши на це хоча б видимість згоди вселенського православя. Як УПЦ відноситься до цих питань? Чи вважаєте ви що Готська та Буковинська митрополії були приєднані до РПЦ канонічно? на яких підставах??

Це питаня скоріше на адресу УПЦ МП. Але я можу висловити свою точку зору. Історія показує, на яких принципах і засадах формувалася територія РПЦ. Дуже часто це було насильницькими методами, що супроводжувалось розширенням Російської держави як імперії. В цих межах та навіть за ними Росія намагалась утворювати церкви як один із засобів збільшення своєї території, впливу. Держава активно зпівпрацювала з Церквою, а до 1917 року це було одне ціле. Це ми бачимо і сьогодні - міцне поєднання Російської православної Церкви і Російсьої Федерації як держави. І тому говорити про канонічніть усіх цих приєднань доволі невдячна справа. Все це було часто приєднано незаконно. Про це неодноразово говорить і Вселенський патріарх, зокрема в декларації 1992 року, де він визнає РПЦ в межах 1591 року. Ні про Україну, ні про Готську, Буковинську митрополії як територію Російської церкви мови не може бути. Але історія розпорядилась інакше і тому сьогодні ми маємо таку ситуацію.

Нещодавно російський церковний історик Павло Парфентьєв заявив, що оскільки УГКЦ є прямою спідкоємницею Київської церкви Володимирового хрещення, то саме вона є "найбільшканонічною" з усіх українських церков. З точки зору канонів і церковного права, чи може РПЦ заявляти про свою "канонічну територію" в Україні, якщо Вселенський патріархат неоднарозово заявляв, що визнає РПЦ лише в кордонах до 1685 року?

УГКЦ не є чиєюсь спадкоємницею. Вона є самостійним утворенням 1596 року. Частина православних йде на союз з Римом, що ми сьогодні називаємо унією. Так тоді складались політичні обставини, і щоб врятувати православ'я частина православних ієрархів думали, що будучи в одній юрисдикції з римо-католиками в підпорядкуванні папи римського збережуть свою ідентичність. Але з часом, зокрема в сімнадцятому столітті українська церква була відроджена, як церква православна. Тому я б не говорив про УГКЦ як спадкоємницю Київської митрополії.

Запитання від Микола

Ваше Високопресвященство, як на Вашу думку, чи не зникне духовність у душах нинішнього молодого покоління, яке й без того є досить байдужим до релігї, зв'язку з розділенням Української Православної Церкви?

Я можу говорити про Волинську область та єпархію, якою керую. Звісно, протистояння негативно впливає на людей, які спостерігають за життям Церкви і частину людей це відштовхує. Люди, які прийшли в храм молитись і чують про політику, звісно цей храм покидають. Якщо ми будемо багато говорити про те, що не належить говорити в храмі, не про віру, спасіння, молитву, покаяння, то людям не буде цікавий такий храм, а можливо й конфесія.

Запитання від Ігор

Владико, як складаються Ваші відносини з УПЦ МП на Волині? Чи щось змінилося після минулорічного візиту патріарха Кирила?

Стосунки між нашими єпархіями динамічно покращуються. Хоча є чимало негативних, спірних моментів, але все-таки крок за кроком шукаємо порозуміння. В нас немає таких гострих питань, які поглиблюють розділення. Є непорозуміння в деяких питаннях, але ми шукаємо вихід. Приїзд патріарха Кирила на Волинь стан погіршив, бо втручаючись в церковні справи він нас роз'єднує, а не об'єднує. Мета його візиту була прямована на те, щоб ми не об'єднувались в Помісну Церкву, а навпаки, чим більше зв'язати будь-яку частину України з Москвою. Тому він періодично здійснює церковне рейдерство по Україні. Приїзд Кирила був і буде негативним для України і для внутрішнього православного українського питання.

Запитання від Андрій (Рівне)

На,якій стадії на даний час проходить реформування Волинської духовної семінарії у академію?

Ми претендуємо і подали заявку на те, щоб реорганізувати Волинську духовну семінарію у Волинську духовну академію. Ті побажання, які висловив Учбовий комітет, ми практично виконали. Залишається рішення Синоду з даного питання.

Запитання від Петро

Владико, хто або що, на Вашу думку, найбільше гальмує розвиток Київського Патріархату на Волині та Україні взагалі?

Розділення Православної Церкви. В нас немає, що б хтось персонально гальмував розвиток Київського патріархату на Волині. Еволюційно Київський патріархат зростає і збільшується на Волині. Кількість освячених храмів, віруючих про це свідчить. Намагаються гальмувати лише ті, хто раболєпно споглядає в сторону Москви.

Владико, кажуть Ви прагнете стати наступним Патріархом. Якщо це так, то якою бачите УПЦ КП під Вашим правлінням? Що потрібно змінювати чи вдосконалювати в Церкві, щоб вона краще виконувала свою місію?

Дякувати Богу Патріарх сьогодні при доброму здоров'ї і нехай Господь благословить йому ще багато років керувати нашою Церквою. А що стосується бачення Церкви на майбутнє, то те, що ми робимо у Волинській єпархії, той напрям діяльності і є відповідь на Ваше запитання.

Запитання від Алла

Владико, чи не боязко Вам за наших юних черниць і ченців, які так безпечно прийняли постриг, не будучи достатньо випробуваними в послусі і загартовані в поглядах? Адже назад шляху нема, а йти обраним не в кожного сивочолого сили може бути вдосталь. Зараз деяких з них може тримати гордість, чи цікавість, а далі що-підуть з розбитими серцями? Чому в нас на Волині не існує обовязкового терміну послуху і науки в кілька років-5-7, як в МП, як і мін. віку, якого треба досягти для цього важливого кроку в житті?! Можете сказати, що це поклик і вік тут не ліки, та ообисто для Вас що значить покликання і як його відчули? Спасибі.

Що стосується наших ченців і черниць, то всі вони пішли за покликом і по своєму переконанню. Якщо споглядати виключно на людину, її людську природу, то, звичайно, стороннім людям здаєьбся, що це страшно. Але, Господь каже: "Що неможливе для людини, можливе для Бога". Вонине покладаються тільки на своїсили, а насамперед на допомогу Божу і при постризі, коли їх питають чи зможеш виконати обітниці, вони відповідають:"Так, з допомогою Божою". І вік в цій справі не є надзвичайно важливим. Преподобний Іов уже в десять років був в монастирі, в чернецтві. Щодо випробування, то воно є абсолютно індивідуальним. Немає категоричного, однозначного терміну, віку в якому після якого послушник приймає постриг. Все це є індивідуальним. В кожному монастирі є своя практика. Падіння може спіткати і монаха, який багато років був послушником, і монаха, який послушником був не так довго.

Моє ж особисте покликання, як я його відчув висловити одним словом чи реченням неможливо. Це мої переконання. Це роки, коли я формувався, коли Господь дав мені можливість подивитись на життя з різних боків, в результаті чого я зрозумів, що повинен прийняти чернечий постриг і повинен служити Церкві.

Запитання від Олена, Луцьк

Я кілька разів безуспішно намагалася потрапити до вас, владико, на прийом, але зараз не про це. Хочу сказати, що робота у Вашому єпархіяльному управлінні поставлена погано. В робочі дні о 9-ій ранку нікого не видно. Та й пізніший час бувало так, що люди чекають, а вас нема, нема вашого заступника. Секретарка, яка до речі до людей ставиться по хамськи, ніколи не знає, коли можна до вас потрапити, каже, що Ви не повідомляєте їй, коли будете на прийомі. І ніхто в єпархії не може сказати навіть приблизно. Таке враження, що і ви, і ваші підлеглі навмисне ставляться до людей не по християнськи, не допомагають людями вирішити ті питання, з якими вони прийшли. Питання: чи визнаєте ви ці недоліки й чи сприймаєте це як власне недопрацювання, як керівника єпархії? Чи зможете виправитися самі, щоб бути більш відкритими до потреб простих людей і пунктуальними щодо прийому, і вимагати людського ставлення до людей від підлеглих? А може Ви навмисно тікаєте від простих смертних, коли вони йдуть до вас із складними питаннями?

В єпархіальному управліннні є розклад, є дні та години прийому. Кожна організація встановлює свої години прийому. Так і в нас є свій графік. Якщо є бажання всі можуть вирішити свої справи. Люди, які приходять, вони повинні чітко визначитись, яке питання вони хочуть вирішити. Необов'язково йти до архієрея на прийом, займати чергу, займати час, щоб задати питання, як, наприклад, похрестити дитину. Є посадові особи, які можуть швидко вирішити такого роду питання. А недоліки, якщо такі є, це швидше вийнятки, аніж система. Адже у нас працюють такі ж люди, як і в багатьох інших закладах. Але запевняю Вас, що ми будемо намагатись їх виправити.

Запитання від Анжела

Благословіть, Ваше Преосвященство! Дорогий Владика Михайло. Я в міру сил намагаюся слідкувати за вашою активною діяльністю. Багато чого мені подобається, а багато чого не можу зрозуміти. Сподіваюсь, ви не відмовите мені грішній у відповідях на декілька питань.
1) Cкажіть будь-ласка, як здоров'я вашого племінника владики Симеона, на якого нещодавно чинили замах представники одного з бандитських формувань? Кажуть, він не повернув усі борги? Чи було порушено кримінальну справу у зв'язку з цим?
2) Одна з Ваших прес-конференцій справила на всіх читачів доволі гнітюче враження. Скажіть, Владико, чи не страшно вам було погоджуватись на чергове публічне випробування свого інтелекту?
3) Скажіть, чи плануєте наступного року в піст повернутись до католицької практики "хрестоносіння", і чи не хотіли б на Різдво лягати в ясла на сіно? Це було б дуже символічно і високопобожно.
4) Мені дуже подобається ваш герб єпархії. Скажіть, що змушує монаха видумувати і вводити такі речі? На кого ви рівняєтесь у цьому питанні? Патріарх Філарет має світ герб чи гімн?
5) Якщо вас нагородять гідністю митрополита, чи будете ви носити білий куколь, на зразок чорного куколю своїх підлеглих монахів? Чи у вас він уже є пошитий?

1) У владики Симеона зі здоров'ям все в порядку. Те, що стосується даного інциденту, я не буду коментувати всі нісенітниці та плітки, які пишуть в інтернеті. Напад, дійсно, мав факт. Але мав факт лише з однієї причини: активізації діяльності Київського патріархату на Дніпропетровщині. Це єдина причина. Все решта - нісенітниці.
2) В кого яке складається враження після прес-конференції, це особисте враження кожного. Одним моя відповідь подобається, а другим не подобаєтья, але я висловлюю свою точку зору.
3) Спомин страждань Господа нашого Ісуса Христа не є вузько конфесійним. Якщо Ви б уважно спостерігали за життям Єрусалимської Церкви чи за практикою паломників, що бувають на Святій землі, то страждальний хресний хід проводять і священнослужителі Єрусалимської Церкви і всі віряни, які приїжджають на святу землю.
4) Символіка, яка є у Православній Церкві, існує давно. Символи, герби, прапори існували століттями раніше. Сьогодні ми просто це відроджуємо. Те, що з'являється вперше для багатьох є незвичним, але нічого дивного тут немає.
5) Традиція наших монастирів носити чорні куколя, які благословив сам патріарх Філарет. А щодо практики носіння митрополитами білого клобуку, то, власне, це носіння клобуку, а не куколя. Бо білий куколь – це достойність Патріарха.

Запитання від Андрій Володарський

Владико, в свої відповіді щодо спадкоємства УГКЦ і Київської Церкви, Ви торкнули дуже невдячну для нас, православних Київського Патріархату, паралель. Називаючи УГКЦ утворенням 1596 року і стверджуючи, що єпископат на чолі із митрополитом створили нову Церкву - УГКЦ, яка не має спадкоємності із історичною митрополією. Ви започатковуєте небезпечну тенденцію. По перше – тоді в 1620 році православні також започаткували нову Церкву, яка не має спадкоємності із митрополією, бо було утворено новий єпископат, без історичної тяглості. І що ще гірше, тоді наша УПЦ КП - це взагалі утворення 1992 року в такому випадку!!! Яке ще більше немає спадкоємності із Київською митрополією. Як Ви це все самі собі пояснююте, що одним єпископам можна відокремлюватись без втрати спадкоємства, а іншим це спадкоємство ви гарантуєте, собі зокрема...?

Пробачте, але для мене поняття «Київська Церква» нероздільне від Православ’я. Тому якщо УГКЦ вважати спадкоємницею Київської Церкви, то греко-католики мали б дотримуватися православних догматів і канонів. Ви, очевидно, знаєте, яка різниця між Православною і Католицькою Церквами й що греко-католики сповідують віровчення католицьке, не православне. Коли ми говоримо про спадковість Київського Патріархату, то тут ідеться насамперед про незмінність сповідання Православної Церкви. Якщо ж певна частина відходить від Православ’я, то яка ж тут спадковість?


Запитання від Антоній

Скажіть будь ласка, як створюються монастирі в УПЦ КП? Чи є у вас достатня кількість досвідчених монахів, які моглиб на голому місці створювати нові обителі? Бо від закладеного фундаменту і залежить який виросте монастир. Якщо не має досвідчених монахів, то й будуть такі-собі монастирі. Чи УПЦ КП має можливість відсилати своїх монахів в обителі інших Церков, хоча б і не визнаних? Наприклад Македонської? Де є потужна монаша традиція.

Монастирі у Волинській єпархії молоді, хоча частина ченців уже мають певний досвід. Але помилково думати, що наявність старих досвічених монахів – гарантія доброї обителі. Як немає Божого благословіння на існування певного монастиря – досвіченість його насельників не допоможе, він швидко занепаде. І навпаки, якщо дух молодих ченців здоровий і вони справді прагнуть спільного життя в Бозі, то з Його допомогою все буде гаразд, буде духовний ріст і досвід набудеться. Тут молодість це недолік, який швидко минає.


Запитання від Власій

1. Владико, Ви закінчили Духовну Академію, мабуть маєте науковий ступінь. Назвіть будь ласка Ваші богословські праці, статті можливо книги. Сферу Ваших наукови зацікавлень. 2. Назвіть будь ласка найвидатніших богословів УПЦ КП та їх наукові досягнення.

1. Повірте, в єпархіального архієрея є чимало напрямків діяльності, де обов’язково треба спрямовувати особливу увагу. Як і кожну людину, архіпастиря наділено певними талантами, щоб у чомусь бути кращим. Неможливо досягти значних успіхів у всьому, а щодо наукової праці – не відчуваю тут свого покликання.
2. Рекомендую переглянути наукові праці Патріарха Філарета в багатотомному виданні його творів, роботу про українську автокефалію спочилого митрополита Даниїла (Чокалюка). Варто також почитати збірники праць молодшого покоління богословів, які викладають у Київській, Львівській православних богословських академіях і також, звісно, у Волинській духовній семінарії.


Запитання від Андрій, Львів

Ваше преосвященство, чи змінилися Ваші відносини з греко-католиками після відновлення на Волині екзархату УГКЦ?

Ми намагаємося зі всіма співпрацювати й шукати насамперед те, що нас об’єднує, та вирішувати ті питання, на які є спільний погляд. Тому з приходом до Луцька владики Йосафата стосунки з УГКЦ не змінились і залишаються добрими.


Запитання від Андрій

Якщо ми з дружиною вінчались, але зараз розвелись. яким чином можно отримати церковне розвінчання ??

Церковне розлучення допускається у випадку нерозкаянної подружньої зради, коли один із подружжя до вінчання приховав неможливість мати дітей або інші хвороби, які перешкоджають сімейному життю, коли поведінка чоловіка загрожує життю дружини (нап’ється і б’є її) чи навпаки. Розглядає Церква й інші важливі причини, чому прохач звертається про розірвання Шлюбу і має намір одружитися вдруге. З проханням про церковне розлучення Вам треба звернутися до місцевого єпархіального архієрея.


Запитання від Юрій

Слава Ісусу Христу! Владико Михаїл, Волинь є досить цікавим з точки зору релігії регіоном. Тут діють УПЦ КП, УПЦ, УГКЦ. Якою сьогодні є ситуація, що співпраці і співіснування УПЦ КП і з УПЦ і з УГКЦ. Чи відчувається конкуренція за вірних простистояння, чи можливо навпаки є певний прогрес в діалозі, спільні заходи, соціальні проекти тощо? Дякую.

У нас діє Волинська рада Церков, тому між цими й іншими конфесіями загалом толерантні відносини. Під час засідань обговорюємо різні актуальні питання, шукаючи спільну точку зору. Часто буває, що представники Церков разом беруть участь у різних заходах. Є і спільний проект: щорічно проводимо різдвяний благодійний телерадіомарафон «Бог багатий милосердям», передаючи пожертви сиротам, тим, хто гостро потребує допомоги. Відчутних протистоянь, слава Богу, немає, а певна здорова конкуренція, звичайно, мусить бути.


Запитання від fryevhen

Слава Ісусу Христу. Владико, Благословіть. Ваше Високопреосвященство! Скажіть будь-ласка, чи ви не відчуваєте як архієрей своєї відповідальності за те, що сталося з колишнім протодияконом Олегом Ведмеденком? Чи не плануєте яких кроків до повернення в лоно Церкви і самого відлученого священослужителя, і членів його нинішньої секти? І взагалі, як ви оцінюєте свою власну роль та м о ж л и в о с т і в створенні та ліквідації відомого луцького конфлікту. Чи не думаєте, що б за нинішніх умов його доля в Церкві могла скластися зовсім по-іншому? прот.Євген Заплетнюк

Архієрей відповідає за все, що відбувається в його єпархії. У нашій Церкві історія о. Олега Ведмеденка має давнє коріння. Я вже був її учасником, так би мовити, останньої стадії. Хоча особисті стосунки в нас завжди були нормальні, християнські. Неодноразово запрошував його до розмов, закликав до православного сповідання в Київському Патріархаті. Сподіваюся, що колись цей час настане. Взагалі, що залежить від мене для єдності й православної однодушності моїх священнослужителів, – це я роблю. Але на все Божа воля та Його провидіння.


Запитання від Павел, Санкт-Петербург

Ваше высокопреосвященство, из вашей биографии узнал что вы учились в Санкт-Петербургской семинарии, хотел бы узнать вы после обучения и пострига приезжали в Санкт-Петербург, и не собираетесь ли вы приехать в град Петров. С уважение Павел Казенкин.

Уважаемый Павел, я всегда помнил и помню о своей alma mater, тепло вспоминаю этот город и проведенные годы учебы. Естественно, у меня есть желание приехать, тем более, что в Санкт-Петербурге живет часть моих родственников. Буду искать время, чтобы посетить и их, и семинарию.


Запитання від Іван Скоропад

Слава Ісусу Христу! Преосвященний владико, чи це правда, що в УПЦ КП існують "бродіння" щоби повертатися в УПЦ МП? Владика Андрій Горак кілька раз вже пробував домовитися. І ще одне запитання: два роки тому, під час візитів патріархів, клір УПЦ КП кілька раз возили до Києва - для чого і що з цього вийшло? Чи були зустрічі ієрархів УПЦ КП з представниками Вселенської патріархії?

Наскільки мені відомо, «бродінь» і вагань серед моїх співбратів немає. Але допускаю, що наші недруги кидають у ЗМІ провокативну інформацію щодо контактів наших архієреїв з ієрархами УПЦ МП. Єпископи Київського Патріархату прагнуть зустрічатися з ними, бо шукають порозуміння для єднанання в єдину Українську Помісну Церкву. Вони ж можуть публічно трактувати (для перестраховки, мабуть) ці контакти як бажання влитися в лоно їхньої Церкви.

28 липня – свято рівноапостольного князя Володимира і день хрещення Руси-України. Ми вважаємо, що це особливе, важливе свято для всіх українців і ставимося до відзначення серйозно. Це головна причина, чому цього дня багато священнослужителів і вірян нашої єпархії прибувають до Києва. Цей день для духовенства й вірних з різних регіонів – день єдності й піднесення нашої Церкви.

Розділити ці наші святкування прибувають і Патріархи – Вселенський і Московський. Звісно, вони не тільки для цього їдуть. Але це вже інше питання.

У зустрічах наших ієрархів із представниками Вселенської Патріархії я участі не брав. Але, за моїми даними, контакти підтримуються.


Запитання від S.Melnyk

Як Ви оцінюєте останні заяви Патріарха Варфоломія щодо України? Чи не здається Вам, що українська автокефалія не має перспектив, якщо вона далі бути сповнена гордині і переконувати себе, що вона самодостатня? Чи не варто шукати порозуміння з Константинополем шляхом відмови від владолюбства і патріаршого куколя (до речі, точно скопійованого з московського)? Ось Церква Еллади має на чолі архієпископа, але від того греки не стали менше православними. Можливо смиренність є кращою.

Моя думка з цього приводу така. Шлях визнання автокефалії, як відомо з історії Помісних Церков, може бути довготривалим. Інколи на це йдуть століття, як у РПЦ. Київський Патріархат свого часу обов’язково буде визнано. Без сумніву. Нема потреби переконувати, що в нас є перспективи, що самодостатні. Про це свідчать факти: кількість єпархій, парафій, священиків, монастирів, навчальних закладів та інше. Церква динамічно розвивається.

Звичайно, ми прагнемо євхаристійного єднання з іншими Помісними Церквами. Але розуміємо, що шлях визнання – це домовленості, переговори, заяви, настрій яких зазвичай мінливий, одним словом – церковна політика. Однак зрозумійте: автокефалія – не гординя і не владолюбство. Це нормальний, канонічний устрій Православ’я, за яким має жити кожний народ.

Щодо куколя. Це звичайний головний убір руських і українських ченців. Чорний кукіль і тепер носять монахи у нашій єпархії. І багато з того, що тепер має Російська Церква, вона перебрала від нас. Стосовно ж того, що Предстоятелем у нас Патріарх, то так визначив Всеукраїнський Православний Собор.


Запитання від Андрій

Я кореспондент журналу "Білоруська Автокефалія", живу в Ратно. Відомо, що на Волині (особливо біля границі з Білорусісю) проживає багато етнічних білорусів. Під час перепису багато хто з них визначили своєю рідною мовою - білоруську мову. Вони мають потребу в богослужінні рідною мовою... Чи готова УПЦ КП, і Ви як єпархіальний архієрей, піти назустріч білорусам, які від віку живуть на Волині?

Ми контактуємо з білорусами, їхні представники навчаються у Волинській духовній семінарії. У нашій Церкві визначено: якщо більшість мирян певної парафії бажають використовувати за Богослужінням не українську мову, а будь-яку іншу, – мають на це право.

Коли я очолював Чернігівську єпархію, був саме такий випадок. Звернулися представники білоруської громади з проханням відправляти білоруською мовою і одержали благословіння. Відтоді щонеділі там служили дві Літургії – українцям і білорусам.

Отож із цим проблем немає. Чекаю Вас у Луцьку й обговоримо це питання в практичній площині.


Запитання від anatolius

Владико, прочитавши Ваші відповіді, щодо спадкоємства УГКЦ і Київської Церкви не можливо не зауважити про Ваше однобоке розуміння поняття "Київської Церкви". Адже з часу хрещення Русі вона перебувала в сопричасті із Римським апостольским престолом, навіть після розриву єдності між Коснтантинополем і Римом, єпископи Київської Церкви підтримували зв'язки з Римом і брали участь в соборах Римської Церкви. Петрові Могилі, який проголошений святим Київським Патріархатом, взагалі це не заважало розмірковувати і діалогувати про єдиний Київський Патріархат унійної і константинопольскої гілок Київської Церкви. І як пише Фроловський, в нього не стояло питання різниці у вірі - він її не бачив, а тільки питання юрисдикції. Натомість після приєднання Київської константинопольської митрополії до Московського Патріархату київське православіє набрало російських антизахідних рис. Чи не здається Вам що цей стереотипний спадок, щодо греко-католиків (як і багато іншого) УПЦ КП винесла з недр РПЦ??? Наостанок зауважу, що як римо- так і греко-католики вважають себе православними (можливо Ви про це не чули), адже не можливо вірити по іншому аніж православно. Бо все інше це єресь.

У мене є пропозиція. Повернімось до стану 1596 року й станьмо православними єдиними. Ми зробили крок назустріч: відмовилися від Москви. Тепер, якщо прагнете бути спадкоємцями Київської Церкви, тобто, дотримуватись догматів і канонів Православ’я, зробіть крок назустріч і ви: відмовтеся від Риму. І будемо Київською Церквою. Все інше – дискусії, слова.


Запитання від Оксана

Чи можливо прийняти Причастя у Вас і як це зробити?

Прийдіть у неділю до луцького кафедрального собору Святої Трійці на 10.00 (вул. Градний узвіз, 3 – центр міста). Якщо Ви охрещені й належно підготовлені – приступіть до таїнства Сповіді (запитайте, де в храмі сповідають) і я з радістю Вас причащу.


Запитання від Катерина Остапчук

Доводилось чути мову про те, що на даний час в орбiтi у Вас, владико Михайле, кiлька владик: Марк Кiровоградський, Онуфрiй Вiнницький, Iов Тернопiльський, Сергiй Донецький, Климент Кримський, Федiр Полтавський, Симеон Днiпропетровський. А також про те, що ви прагнете посiсти патрiарший престол УПЦ-КП у випадку його овдовiння. Чи справдi у Вас таке бажання?

Дивовижна інформація! А як Ви вважаєте, провокатори успадкують Царство Боже?

Нещодавно читала про те, що у Володимирi за Вашим благословенням православну каплицю на честь iкони Матері Божої Неустанної Помочі Вашим указом вiдкрито у 2007 р. при Володимир-Волинськiй школi-iнтернатi. http://www.pravoslavja.lutsk.ua/dokumenty/dokument/?newsid=399 Знаю, що Ви, владико, останньо дуже активно поширюєте на Волинi культ Матері Божої Неустанної Помочі – греко-католицького образу. Наскiльки це обгрунтовано, за православними канонами?

Ікона Матері Божої неустанної Помочі неправославна? Такі жарти тут недоречні! Почитайте історію образа, уважніше придивіться до нього й позбудьтеся стереотипу. Може Ви ще й вважаєте, що Ченстоховська ікона є лише католицькою святинею?

Скажiть будь ласка, чи врегульовано на даний час ваш конфлiкт з отцем Паулом Ехингером? Я читала, що на заклики Св. Фiларета контактувати з благочинним Нiмеччини отцем Паулем Ехингером настоятель Юрген Кошорек вiдреагував негативно, заявивши, що для нього один авторитет – це саме Ви, владико Михайло. http://www.ukrainian-church.de/pdf/Celle.pdf З чим повязана така заява отця Юргена? А також: яка була формальна пiдстава для призначення у Целле отця Костянтина (Марченка)?

У мене зі всіма священнослужителями німецького деканату добрі стосунки. А о. Юргена я висвячував, і ми товаришуємо. Все інше Ви зазначили правильно: цей деканат підпорядкований Патріархові Філарету, який, до речі, й призначав ігумена Константина.


Запитання від Катерина Волинська

Слава Iсусу Христу. Якi церковно-iсторичнi роботи (з минулого УАПЦ) ви би порадили почитати духовенству та мирянам? Яке ваше ставлення до знайомих вам iсторикiв Володимира Рожка та Володимира Борщевича, як ви б оцiнили недавню гостру полемiку мiж ними? Хто з них, на вашу думку, бiльш точно та достовiрно висвiтлив минуле УАПЦ у працях?

Якщо говоримо про науковий підхід вивчення історії Української Церкви, то рекомендую читати всіх науковців, які професійно цим займаються. Стосовно В. Рожка та В. Борщевича, то я б зазначив, що вони працюють дещо в різних жанрах історичного спрямування, тож цікаво знайомитися з працями обох.

Владика Якiв колись розказував членам Луцького братства, як його рос. монахи з Лаври виселили у 1992 р. за прихильне ставлення до митрополита Фiларета: вночi вивезли його одного до найближчого лiсу машиною (щоб не викликати заколоту частини мирян), там викинули, а наступного ранку владика Якiв самотужки добрався до свого села Лосятин. Чи були ви на той час у Лаврi? Як ставитеся до таких дiйових осiб того протистояння, як диякон Антонiй Ярий, iгумен Петро Петрусь?

Тоді я був келійником владики Якова, тож є очевидцем тієї нічної смути. Петра (Петруся) на той час у лаврі вже не було, а регент хору диякон Антоній Ярий пізніше теж покинув її. Ставлення до них звичайне.


Запитання від Любов Потапенко

Здрастуйте, владико :-)Хотілося б задати Вам багато питань, але формат обмежений. Тому просто передаю вітання від своєї родини.

Вітання й благословення Вашій сім’ї! З приємністю згадую нашу співпрацю на благо Церкви в Чернігівській єпархії.


Запитання від V.

Благословіть. Простіть, що задаю питання за посередництвом веб-конференції. Ваше Високопреосвященство, які на Вашу думку є шляхи виходу нашої Церкви з канонічної ізоляції? Що краще для УПЦ КП сьогодні - автономія, а значить канонічність і визнання під чиїмось омофором чи невизнана самостійність? І ще. Чи може бути автокефалія неканонічною? Як довго УПЦ КП в особі єпископату та кліру готова бути в ізоляції та невизнанні?

Київський Патріархат не в канонічній ізоляції. У нас немає зі всіма Помісними Церквами офіційного євхаристійного єднання. Неофіційно наші священнослужителі співслужать із духовенством інших Церков. Ми не потребуємо визнання будь-якою ціною. Проблема визнання тепер не наша, а їхня, випробування їхньої братньої християнської любові. А все необхідне для життя в Христі в нас є і шлях, який обрав Київський Патріархат, переконаний, є правильним.


Запитання від Тарасій

Високопреосвященніший владико, скажіть будь ласка, як Ви бачите подальший розвиток своєї єпархії? Які є пріоритети, можливо щось занедбано і що потребує особливої уваги? Які "родзинки" мають стати візитною карточкою православної Волині? Чи не плануєте розвивати релігійний туризм і паломництво в регіоні?

Все дуже просто. Молитись і працювати, проповідуючи Слово Боже. Молитись і працювати над усіма без винятку напрямками церковного служіння й усіма відповідними засобами.