Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

«У ЦЬОМУ СВІТІ МИ НЕ ВЛАСНИКИ БАГАТСТВ, А ЛИШЕ ОРЕНДАРІ»
Роздуми митрополита Луцького і Волинського Михаїла в журналі «PROFI Lutsk» (№ 1, липень 2012 р.)

Часто люди, дбаючи про матеріальне, геть забувають про духовне. Дехто вважає, що багата людина і християнин – поняття несумісні. Що ж у Біблії говориться про людські багатства? Про бізнес, багатство та релігію у сьогоднішньому номері розмірковує владика Михаїл.

Якщо говорити про бізнес, посилаючись на Священня Писання, то варто пригадати притчу про таланти. Господар, від’їжджаючи в далеку путь і бажаючи випробувати своїх рабів, дав одному п’ять талантів, другому – два, а третьому – один. Той, що мав п’ять талантів, додав ще п’ять, той, що мав два – додав два, а той, що мав один, знаючи жорсткий характер свого господаря, закопав його, аби зберегти. Коли господар повернувся, усі показали йому результати своєї діяльності. Той, що мав один талант, сказав: «Ти дав мені один – і я повертаю тобі один». І як сказано, було піддано його страшним випробуванням. Якщо адаптувати це на сьогоднішній лад, то людина, маючи в чомусь талант, повинна його примножувати, бо бізнес взагалі – це заробляння грошей або матеріальних цінностей, які переводять в гроші, або грошей, які переводять в матеріальні цінності.

І все це в’яжеться навколо одного – шість днів працюй, в них зроби всі справи свої, а сьомий день віддай Господу Богу своєму. І в ці шість днів, в які людина працює, вона повинна виражати свій талант. А ось невираження свого таланту – гріх. Тому що прославляти Бога потрібно не лише словом, а й ділом. Якщо ти називаєш себе віруючою людиною, то тобі потрібно усвідомлювати, що ти повинен уподібнюватися святим, які працювали, уподібнюватися самому Богові. Він за шість днів зробив всі справи свої, а на сьомий спочивав від своїх трудів.

Бізнесменам треба зрозуміти одну просту річ: Господь дав їм цей талант, тому що дуже часто, нагромаджуючи деякі певні багатства, людина починає усвідомлювати себе їх власником. Проте в цьому світі ми не є власниками, власником є Господь Бог, а ми лише орендарі. Ми все орендуємо. Орендуємо житло, в якому ми живемо, хоча за документами є його власниками. Хто сказав, що це твоє?

Заводи, щось інше – це те, що ти орендуєш тут, на землі. І все, що ти робиш – ти робиш для людей. Тобі Бог дав талант бути керівником не для того, щоб панувати над людьми, а для того, аби послужити. Ісус Христос сказав: «Я прийшов у цей світ не для того, щоб мені служили, а послужити світові».

Якщо ми говоримо про бізнес, а можна паралельно провести аналогію з владою та чиновниками, вони теж називають себе слугами народу. Тому що джерелом влади є народ. І якщо ти бізнесмен і є власником якихось статків, то тобі дана ця власність для того, щоб організувати процес і дати можливість людям заробляти на життя, на хліб і на свої потреби. А тобі Бог дав більший талант – зорганізувати ту діяльність. І тому спасешся ти тим, що максимально примножиш свій талант, не будеш лінуватися. Але не можна ображати тих людей, які працюють і якими ти керуєш. Тому що ти вже відповідальний за них. І чим більша тобі дана влада, тим більше з тебе Господь спитає, як ти використав цю владу на благо людей.

З собою нічого на той світ не забереш. Якщо думати, що все це ти залишиш дітям, то ще невідомо, чи діти скористаються твоїми напрацюваннями у майбутньому. Як підказує життя, дуже часто діти не користуються або, навпаки, легко розтринькуються те, що накопичили їхні батьки. Нічого вічного не має.

Ти тоді подібний на багача який казав: «От тепер, душа моя, веселися, радій. Я мав там, наприклад, такі склади, а тепер розбудую, розширю. Так що, радій, душе моя». А Господь йому каже: «Безумець! В ту ніч заберу твою душу, кому все це залишиш?» Банальність життя полягає в простому: скільки б ти не мав, а спиш на невеличкому ліжку і їси ту порцію, яка підходить твоєму організмові і не більше.

Тому тут завжди треба розуміти, що те, що ти маєш, не повинно залежати від того, що ти маєш. Бо це тобі Господь дав у користування, щоб ти примножив той талант, який є в тебе. Але те, що ти маєш, це не твоє. Це Боже, а ти користуєшся ним. Якщо ти маєш сили, то повинен бажати зайняти якийсь вищий щабель. Проявити свій талант, виразити себе. Тому що в інших умовах у тебе будуть інші можливості виразити той талант. А виражаючи цей талант, ти служиш людям. І тому якщо ти маєш великий потенціал, а сидиш на нижчому, не те що щаблі, становищі, то це гріховно. Ти не виражаєш свій талант.

Олександр Македонський, перед тим як його хоронили, просив, щоб долоні його були відкриті до верху, коли він лежатиме в домовині. На запитання «Чому?!» він відповів: «Щоб бачили, що я нічого не забрав на той світ». Оце сказано, як про сьогодення. І багача, і бідного схоронять в одному костюмі, а не в двох чи трьох. Це такі речі, піарно-земні. І тіло, з землі взяте – в землю повернеться. Нічого вони ні до царства небесного, ні до пам’яті людської не мають.

А ось що стосується людської пам’яті, то важливо, як про тебе будуть згадувати. Якщо пам’ятають – це твоя честь і слава. І відповідно, на твою сім’ю, на твоїх дітей це ляже честю і славою або ж чи ганьбою.