Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

БОГА НЕ ОДУРИШ
Лжепільговички граються з вогнем

Жодна з країн не має стільки пільговиків, як Україна. Не раз доводилося чути, як пишна молодиця переможно питала у сусідки: «Ти зробила собі групу? Бо я вже зробила». Не встигли оговтатися від нашестя «інвалідів», як з’явилася нова когорта хитрунів, яких мусять утримувати платники податків, – це «одинокі матері», які насправді непогано живуть у т. зв. громадянських шлюбах.

Колись більшого сорому для родин не було як мати доньку-покритку, а тепер це навіть «престижно». Тетяна вже вісім років живе «на віру», народила своєму благовірному троє діточок. Тато їздить на заробітки до Росії. Будують хату, купили автомобіль. Та ще й усілякі пільги.

У Луцьку проживають до двох тисяч осіб, що мають статус одиноких матерів. Щоб забезпечити необхідними пільгами ці сім’ї, потрібно 10 мільйонів гривень на місяць. До речі, за останні роки ця цифра збільшилась у п’ять разів. Якщо глянути на іншу статистику, то з нею все в порядку: смертність серед чоловіків так стрімко не зростала. То чому ж у нас так багато народжується безбатченків? 

На превеликий жаль, тепер на комерційну основу ставлять найсвятіші поняття – родину, батьківство. Хочемо бути щасливими, а намагаємося перехитрити Всевишнього, Який благословляє подружжя на шлюб. Безумовно, я двома руками за те, щоб держава підтримувала усиновителів, опікунів, удівців та вдів із дітьми, дітей-інвалідів, інших справді знедолених дітей, але ж не сприяла аморальності. Не хочу образити матерів, які справді самостійно виховують дітей: їх держава повинна підтримувати. 

Що ж так спокушає молодих людей зійти з Божої дороги, хочу розібратися, гортаючи законодавство України. Перш за все, це гарантований державою рівень матеріальної підтримки, установлений Законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відповідно до нього призначається допомога на дітей одиноким матерям. Крім того, що цих дітей держава не залишить без шматка хліба, одинокі матері мають ряд привілеїв. Тож багато молодих пар вважають, що штамп у паспорті нехай ставлять лохи.

Не знаю, може, я справді старомодна, але не хотіла б, щоб мої діти мали такі пільги. Тим паче, знаю випадки, коли чоловіки не оформляли офіційно батьківства, а потім зникали і – шукай вітра в полі. Так що можна куди більше втратити, ніж здобути. Зрештою, тільки під Божим покровом може бути щасливим шлюб.

Світський закон виписаний для дійсно знедолених матерів, а хитруни йдуть на переступ закону Божого. Бо нема господнього благословення на крутійство. Таким ось метикуватим матерям, що «вміють жити» слід задуматись не над скороминущими привілеями, а над випробуванням, яке мають понести кілька поколінь свого «ощасливленого» роду за такі фактично злочинні дії. 

Тож не пробуймо обвести Всевишнього круг пальця. «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). Адже Господь «карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду» (Вихід, 34:7).