Сайт нашої Церкви
Сайти нашої єпархії
Наші банери
Лічильники
→Передруки
→
Громадсько активні віряни: міф чи реальність?
Церква відділена від держави, але Церква знаходиться в самому серці держави, тобто не відокремлена від суспільства і є осередком духовності та моральних цінностей народу. Любов до Бога та ближнього свого – основа православного вчення. Ці найбільші заповіді священики намагаються донести до своїх парафіян через Богослужіння у храмі, проповіді, місіонерське служіння, через просвітницькі та благодійні заходи.
Нині модно говорити, що ходиш до церкви. Навіть якщо ти прийшов раз чи два на рік, – це вважається престижним.
Приємно, коли їдеш у маршрутці й ненароком стаєш свідком розмови двох старших чоловіків про храм Божий. Тішить, коли проходячи повз молодих хлопців, чуєш, як вони діляться один з одним своїми враженнями про перебування в храмі. Найприємнішим є й те, що люди, котрі не ходять до церкви (не тому, що не хочуть, а тому, що їх не привчили до цього батьки), долучаються до заходів – як благодійних, так і просвітницьких, що проводяться у Церкві. Самі того не розуміючи, вони поволі воцерковлюються й стають справжніми членами Церкви. Однак у більшості тих, хто щонеділі крокує на Службу Божу, чомусь активності немає…
Що потрібно парафіянам для участі в церковних заходах? Приклад духовенства? Таких прикладів безліч. Та хто цікавиться? Хто підходить із запитанням про той чи інший захід чи з якоюсь власною ініціативою про його проведення та підтримку? Натомість щораз більше чути: немає часу та грошей.
Брак часу? З досвіду знаю, що той, хто так говорить, лише шукає відмовку. Час знаходять навіть ті, хто допізна працює, хто доглядає маленьку дитину або вчиться в університеті.
Брак коштів? Існує багато ефективних шляхів пошуків коштів для реалізації будь-якого проекту. Потрібно лиш бажання та однодумці.
Лінь керує суспільством. І тими, хто ходить до церкви, і тими, хто не ходить. Щоб зібрати людей на будь-який захід (не тільки церковний, а й від влади), продумуються різні шляхи залучення громадян. Чомусь одного заклику чи оголошення вже замало. І не важливо, що це – чи концерт (якщо, звісно, не попса), чи благодійна акція, чи книжковий форум… Ось тут і використовується адмінресурс. Нещодавно одна моя знайома сказала: а інакше ніхто й не прийде, немає у людей свідомості.
Інколи я задумуюсь, чому так? Чому лише за наказом керівництва (або з підлабузництва) люди готові бути учасниками тих чи інших заходів? Чому без примусу активними є лише двоє-троє чоловік? Чому?
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи