Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Сила молитви у скрутні часи

Щира молитва любові може бути, як зброя, що перемагає ворога.

Коли засіваємо поле, то вкладаємо багато труда і в надії чекаємо на плоди. Стільки вкладаємо старань і для щирої молитви. Адже Господь нас не забуває: сонце ясне світить з неба, земля плоди свої дає за Божим велінням, а пташиний спів доповнює красу земних благ. Бог — наш Отець і наш Творець. Він піклується про нас і дає всі життєві блага. Та як часто ми дякуємо Богові за все і прославляємо Його? Двері в церкву відчинено для всіх, але людей там чомусь не завжди багато… Чи небажання, чи егоїзм незрозумілих вчинків не пускає нас до храму і тримає душу в темряві? Повнота молитви лежить в основі домашніх та церковних молитов. Молимось не для потреби Господа, а для спасіння своєї душі й миру на землі.

Нині держава у тривозі та небезпеці. Не нам, простим людям, шукати крайнього у ситуації, що склалась. Наші близькі та рідні боронять країну на справжній війні, завтра можуть піти на фронт ті, що засівають мирне поле. Хто дасть відповідь про час повернення живих і здорових воїнів до своїх родин? А що робимо ми, аби війна не продовжувалась? Хвилюємось і переймаємось подіями, які щедро дарує нам телеефір та інтернет, а до конкретних форм допомоги країні справа здебільшого не доходить. А ворог наш не спить, засіває у наших серцях численні пристрасті земні й таким чином закриває дорогу до храму, до Бога і провокує послаблення віри, лінощі та маловір’я.

Йоан Кронштадський писав: «Якби ми завжди перемагали свої пристрасті, як тільки вони виникають, то вони не з’являлися б у суспільстві й не бентежили б інших людей, і був би мир на землі». Аби не тривало кровопролиття, ми маємо відчути внутрішню потребу в молитві та покаянні. Ми повинні зростати у щоденній молитві й відійти від будь-яких спокус. Зло відступає не тільки перед добрими вчинками, а й щирою любов’ю. Ворог робить ставку на зло, а ми маємо в душах і серцях значно ефективніший спосіб боротьби — молитву. Господь завжди почує людей, котрі щиро звертаються до Нього по допомогу.

Про післявоєнний час, про голодні п’ятдесяті роки одна жінка, що пережила ті лихоліття, згадувала з болем у серці. Доводилось важко працювати, аби мати хоч якийсь шматок хліба. Жінка мріяла не про вишукані страви, а про те, щоб насититись простою хлібиною. Адже на спечений буханець чекало багато ротів численного сімейства. Про цукерки, печиво і ще якісь делікатеси годі було й мріяти. Та з Божою допомогою ця жінка вижила, з молитвою в серці. Не втративши людського достоїнства, виростила і виховала дітей здоровими і повноцінними громадянами. Ця жінка прожила більше 80-ти літ, була щирою і порядною, служила прикладом для великої родини і з земними почестями та повагою рідних відійшла до Бога.

Я згадала про життєву дорогу моєї свекрухи, аби порівняти минулі повоєнні літа із сьогоденням. Сьогодні у нас ще є хліб і до хліба, а що очікує завтра? Хай Мати Божа оберігає нас від лиха. Нехай посіяна щирість і любов воздасться нам плодами всеперемагаючого добра.

Хай Бог пошле нам терпіння, віру, миру в душі, миру в сім’ї та миру на нашій українській землі!