Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Акафіст Богородиці Холмській Брата Віктора як поетичний твір
Священик Леонтій Тоцький

Актуальність цієї статті полягає перш за все в тому, що «Акафіст Пресвятій Богородиці у чудотворній Холмській іконі прославлений» (далі − АПБХ) Брата Віктора (луцького християнського письменника В. І. Гребенюка) вперше в історій української літератури написаний виключно в поетичній формі.

Щоб повніше та адекватніше розкрити тему статті, вочевидь, на нашу думку, слід поступити таким чином: спочатку розглянемо акафіст як жанр церковно-релігійної художньої літератури, потім коротко зупинимося на різновидах акафістів, а насамкінець розглянемо АПБХ у літературному та історіографічному контекстах.

Для визначення поняття акафіст звернімось до літературознавчої енциклопедії: «Акафіст (гр. akathistos, буквально: спів стоячи) – гімнографічний твір на честь Ісуса Христа, Божої Матері чи інших святих, який виконували стоячи.

Сформувався у Візантії (IV–VII ст.). Має усталений метр, синтаксис і композицію. Складається із зачину (кукуля або кукулія), більших строф (ікосів) і 12 менших строф (кондаків), які суворо чергуються під час виконання. Кожна строфа при цьому починається із наступної літери грецької абетки (всього – 24). Ікос складається з 6 пар рядків похвальних епітетів – хайретизмів із зачином хайре – радуйся), звернених до того, хто оспівується. Ікосам притаманна однакова ритмічна структура. Ікос і кукулій відрізняються за ритмом, але їх об’єднує спільний рефрен або тропар. Кондак має рефрен «Алілуя!», який виконує композиційну функцію (завершує кондаки та розмежовує ікоси на субстрофи). До найдавніших акафістів, поширених на східнослов’янських землях після прийняття християнства, належить акафіст Пресвятій Богородиці (VI–VII ст.), імовірним автором якого вважається Роман Солодкоспівець» [5, 39−40].

Отже, як бачимо, акафісти – це піснеспіви, в яких прославляється та чи інша особа і використовується як у спільній молитві (у церкві, сім’ї), так і індивідуально (в монастирській келії, домашньому помешканні).

У візантійській традиції акафісти творилися виключно в поетичній формі, це своєрідні віршовані гімни, які передавали різноманітні молитовні почуття (прославлення, подяки, прохання тощо) побожного християнина. Але з часом віршована форма акафістів поступилася місцем ритмізованій прозі, верліброві чи вільному віршеві із принагідними найпростішими співзвуччями (літературознавці кажуть − «спародична бідна рима») або й взагалі обходились без них [3, 12]. Тому, відновлюючи давню візантійську традицію, Брат Віктор вперше, як уже згадувалось вище, в українській літературі написав цілком віршований акафіст – АПБХ, до розгляду якого ми зараз і звернемось.

З літературознавчої точки зору АПБХ – це, перш за все, 13 кондаків, кожен із яких є катреном чи строфою з перехресним римуванням із ненаголошеною (або так званою жіночою) римою, доповнений рефреном «Алілуя!», що повторюється тричі. Причому перший кондак не має такого рефрену, він завершується хайретизмом:

«Радуйся, ясна Лампадо стежині,
Холмщини й світу чудесна Відрадо!».

Цим хайретизмом (з деяким уточненням – див. далі) закінчуються всі 12 ікосів АПБХ.

Самі ж ікоси мають таку структуру: спочатку йдуть 2 рядки, які передують хайретичній частині і задають рими для наступних 8+12 рядків. У свою чергу, хайретична части на ікосів складається з однієї гіперстрофи, що включає 2 класичні строфи по 4 рядки (катрени). Наступні 12+2 рядки є класичним англійським (шекспірівським) сонетом, про що згадує і сам автор у передмові до АПБХ. Якщо гіперстрофа з 8 рядків має перехресне римування зі своєю особливою наскрізною римою, то 12 рядків із наступної сонетної частини також мають перехресне римування, але свої особливі рими. І, нарешті, кожний сонет закінчується рефреном (що в деякій зміненій формі повторює рефрен першого кондака), а саме:

«Радуйся, кожній стежині Лампадо,
Холмщини й світу чудесна Відрадо!».

Слід зазначити, що така структура чи форма побудови ікосів вимагає надзвичайних творчих зусиль, адже в кожній гіперстрофі необхідно підібрати 2 пари рим по 4 слова 276 в кожній. А в сонетній частині – 2 пари уже по 6 слів у кожній на одну риму. Вочевидь, така напружена праця вимагала багато часу і можливо навіть користування спеціальни ми словниками рим української мови. Такий акафіст не напишеш за день, тиждень, місяць. На нього, мабуть, пішли роки напруженої літературної праці.

Що ж до віршованого розміру написання ікосів і кондаків, то він визначається словом «рáдуйся». Отже, це дактиль «(грец.: daktylos, буквально: палець) – стопа в античній метриці на 4 мори з 3 складів, перший з яких – довгий, інші – короткі. У силабо-тонічній системі віршування (до якої належить сучасна українська поезія – Л. І. Тоцький) дактилем називають трискладову строфу з наголосом на першому складі, однак чистий розмір трапляється нечасто, здебільшого у каталектичній ситуації» [5, 255] і в нашому випадку кожний рядок АПБХ поєднує трьохстопний дактиль з хореєм (всього 11 складів у рядку) жіночої ненаголошеної рими. Звичайно, при такій композиції не всі прикінцеві слова досягають ідентичного римованого закінчення (у візуальному прочитанні), але в аудіальному (на слух) сприйнятті акафіста таке неспівпадіння губиться. А, оскільки основне призначення акафісту – молитовне співання вголос, то така «вада» не має суттєвого значення.

Тепер перейдемо до аналізу документальних джерел і матеріалів, якими послуговувався Брат Віктор при написання АПБХ. Основним документальним джерелом була книга польського автора XVII ст., холмського уніатського єпископа Якова Суші «Фенікс ...» [3, 6]. У цій книзі владика Яків записав близько 700 епізодів про зцілення та чудеса при Холмській іконі Божої Матері. З них Брат Віктор вибрав 8, на його думку, найбільш показових і різносторонніх [3, 6]. Крім того, в 12 ікосі він у поетичній формі описав і чудодійне зцілення луцького журналіста та письменника Віктора Вербича, що відбулося восени 2000 р. У своїй творчій праці Брат Віктор також послуговувався акафістами до Холмської ікони Божої Матері XI ст., які були складені церковнослов’янською мовою, один з яких, виданий у 1930 р., побутує і в українському перекладі митрополита Іларіона (Огієнка) [3, 4].

Варто додати, що АПБХ Брата Віктора увійшов складовою частиною (Слово 23) у його ж книгу (містерію-епос) «Діяння небожителів», яка писалася протягом 18 років [4]. Аналізу цієї книги була присвячена стаття-рецензія професора Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Марії Моклиці [6].

Окрім того, Брат Віктор має у своєму творчому доробку ще один акафіст (Пресвятій Богородиці перед Її образом «Нерушима стіна» [1]), написаний ритмізованою прозою та неокласичним віршем (хайретична частина 12 ікосів) неповним чи вкороченим п’ятистопним дактилем. Тут використовується вже парне наголошене (чоловіче) римування, і кожен рядок складається з 13 складів. За своєю структурою цей акафіст простіший за АПБХ, тому що хайретична частина ікосів, яка є сонетом уже не в класичній англійській формі, не має наскрізного перехресного римування як у АПБХ.

Додамо, що Брат Віктор уже має своїх літературних послідовників. За останній рік у луцькому видавництві «Ключі» видано ще 2 акафісти (див. [2; 7]), які написані за схемою акафіста Пресвятій Богородиці перед Її образом «Нерушима стіна», але, на відміну від останнього, використовують неповний чотирьохстопний дактиль з ненаголошеною жіночою римою (у кожному рядку 11 складів). Таким чином, з певним допущенням можна говорити про виникнення нової луцько-волинської літературної школи акафісників, що відродили давню візантійську традицію написання поетичних акафістів, основоположником якої якраз і є В. І. Гребенюк.

1. Акафіст Пресвятій Богородиці перед Її образом «Нерушима стіна» / Брат Віктор. – Луцьк : Ключі; Волин. обл. друк., 2011. – 36 с.

2. Акафіст хрестові Господньому / прот. Леонтій Тоцький. – Луцьк : Ключі, 2013. – 34 с.

3. Брат Віктор. Акафіст Пресвятій Богородиці у чудотворній Холмській іконі прославленій. – Луцьк : ВМА «Терен», 2005.– 32 с.

4. Брат Віктор. Діяння небожителів: містеріяепос. − Луцьк : Ключі, ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 256 с.: іл.

5. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. Т. 1 / Авт.-укл. Ю. І. Ковалів. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 608 с. (Енциклопедія ерудита).

6. Моклиця М. Українська апологетика Данте. – Слово і час. – 2013. – № 1. – С. 76–80.

7. Подячний акафіст Пресвятій Тройці / Олеся Леонтіївна Тоцька. – Луцьк : Ключі, 2014. – 32 с.

Статтю вперше опубліковано у виданні «Волинська ікона: дослідження та реставрація. Науковий збірник. Випуск 21. Матеріали ХХІ міжнародної наукової конференції, м. Луцьк, 16 – 17 жовтня 2014 року. Упоряд. Т. Єлісєєва, Є. Ковальчук – Луцьк, 2014. – 352 с., іл.».