Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Любити попри все

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 13 квітня, у Вербну неділю, на Вхід Господній в Єрусалим, у кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, вітаю усіх вас сьогодні із величним християнським святом – Вербною неділею. Зі святом всіх поздоровляю!

Ми відзначаємо сьогодні одне із великих свят – свят перемоги нашої віри, Вербну неділю. Ісус Христос, Який з великої любові прийшов у світ, став страдником на цій землі. З великої любові іде страждати за рід людський. Із чим ми Його сьогодні зустрічаємо? Звичайно, що ми Його зустрічаєм сьогодні з вірою, що ради нас Він прийшов у цей світ, ради нашого спасіння. Зустрічаємо Його із нашими справами, із нашими постовими подвигами, які ми сьогодні принесли перед Ним покласти. Показати: «Ось, Господи, ми, а ось життя, яке ми прожили. Прожили його у випробуваннях, у гріхах, але увінчали покаянням і відпущенням гріхів».

Покаяння не лише очищає душу людську, воно зближає людей. Погодьтеся, наскільки легше на душі, коли, зробивши ближньому якусь прикрість, ти кажеш – «Вибач!» І настає мир, і любов, і порозуміння. Вміти треба прощати, і насущною є молитва «Отче наш», у якій ми звертаємось до Бога і просимо: «прости нам провини наші…». Але «прости» – як? «...Як і ми прощаєм винуватцям нашим». Тому простити треба сьогодні всім, хто і що б вам поганого зробив. А ви як нові, очищені, повинні зробити крок назустріч. Як у молитві перед Причастям говориться: «перший примирися з людиною, яка тебе обідила». Не яку ти обидив і ти йдеш миритися, а зроби крок, якщо ти вважаєш себе правим, ти зроби крок: тобі легше, бо його і так совість мучить іти до тебе вибачитися, і так сміливості не вистачає. А ти не згрішив, тобі легше: іди і подай йому руку, як подав руку Ісус Христос утопаючому апостолові Петру.

Тому сьогодні подамо руку тим, з ким у нас ще нема порозуміння, подамо руку тим, з яким хочемо, щоб був мир, любов і порозуміння, щоб була любов поміж нас. Це найбільша радість. Якщо є любов у душі людини, любов є в сім’ї, любов є в державі, любов узагалі панує, – це найбільша радість, усе решта химерне. Все решта проходить, появляється і зникає, але любов дає можливість бути людині щасливою в цьому земному житті.

Ми визначаємо, що таке щастя: щастя – це піднесений стан душі в певному проміжку часу (секунда, хвилина чи все життя). І ось яку найбільшу радість, яке найбільше щастя ми повинні сьогодні відчувати на своїй душі? Що ми пройшли цей піст! Ми перебороли себе. Бо можна всіх підкорити, всі народи можна підкорити і перемогти. Найважче ж буває перемогти самого себе. Тому ми сьогодні перемогли себе, бо прийшли до храму, визнали свої гріхи, зблизилися з Богом, очистили свою душу, дали можливість любові творити сьогодні, дали можливість душі бути чистою. А чому ми дбаєм про це? А дбаєм тому, що «блаженні чисті серцем, бо тії Бога побачать». Тому коли ти чистий серцем, ти бачиш Бога, Який тебе створив. Ти бачиш образ Божий – ближнього, який поряд з тобою: оце є обожнена людина. Не сусід, не просто хтось... Наскільки нам треба мати чисту душу, щоб у ближньому бачити обожнену людину і бачити своє майбутнє.

Тому сьогодні підніміть символ віри, з яким ви прийшли, – вербу. Так, як зробили ті, що зустрічали Ісуса Христа. Бо вони вірили, бачили не просто їдучу Людину на ослі, вони бачили Ісуса Христа, Який іде на страждання. І хай милосердний Господь зішле Cвоє благословення і благодать на цю вербу, з якою ви прийшли сьогодні, несучи у серці своєму віру. І ця Божественна благодать хай відганяє усякі супротивні сили, всіх нехороших людей хай від нас відганяє. І лише щоб у добрі й любові ми проживали на своїй рідній неньці Україні. Тому Богу нашому слава, честь і поклоніння.

Слава Ісусу Христу!