Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Без докорів сумління

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 18 травня, в неділю 5-ту після Пасхи, про самарянку, в кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Христос воскрес!

Улюблені браття і сестри, я поздоровляю усіх вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Сьогоднішнє євангельське читання, яке ми прослухали за Богослужінням, говорить про зустріч Ісуса Христа із самарянкою. Є загальне богословське тлумачення цієї оповіді про те, що Господь у черговий раз явився і явив Себе світу як воістину Син Божий, Який дає Себе на поживу і дає поживу на вічне життя. Але я би хотів, щоб ми задумались над ще однією думкою, яка виявляється в цьому євангельському читанні, – це, власне, позиція самої самарянки. Спілкуючись із Спасителем, вона пізнала, що це Істинний Бог, Він явився їй. Але заглянула вона і в своє внутрішнє: хто вона по своїй суті. Тому, що повернувшись у село, говорить: «Він знає все про мене».

Це те, про що – ми інколи вважаєм – ніхто не знає: хто я, що я, який я по суті; але совість завжди нас буде звинувачувати в неправильних і неправедних вчинках. І, власне, саме слово «совість» складається із двох частин: «вість» – знання і «со-» – це разом. Спільне знання, або знання про себе, тобто совість сама про себе розказує, бо вона сама про себе знає. Інколи ми чуємо, що є люди розумні, а є люди мудрі, і багато маємо прикладів, як порівняти людину розумну з людиною мудрою. Одне із таких порівнянь: людина розумна дуже багато знає про сусіда, бо все бачить про нього, а людина мудра дуже багато знає про себе і не звертає уваги на сусіда.

Ось це знання про себе, знання, хто ти є, – ось це важливе. Бо «Царство Небесне всередині вас». Хочеш пізнати світ – пізнай самого себе. Ось якщо ви хочете пізнати світ, знайте, які ви є, самі перед собою. Тому, що ми перед людьми гарні, і ніхто гіршу сторону свого життя і поведінки не показує. Навпаки, ховає. Але від себе не втечеш, від себе не сховаєшся і совість тебе завжди знайде. Навіть якщо ти, накрившись одіялом, думаєш, що ніхто не бачить тебе. Навіть якщо ти в хаті закрився і думаєш, що ніхто не знає, що ти робиш. Совість завжди тебе звинуватить у неправильних і неправедних ділах, бо совість має Боже начало. Як говорять святі отці: до прийняття людиною заповідей Мойсея, коли було [на письмі] визначено, що є гріх, а що правда, що святість, а що неправда, жили по законах совісті, записаних «на скрижалях серця». Вони звинувачували! Але людина в гріховності своїй настільки низько опустилася, що вже забула, а в іншому випадку заглушила голос своєї совісті.

І ось щоб людина не загинула, Господь проявляє чоловіколюбство, ще до пришестя Ісуса Христа: піклування про людей, давання заповідей, давання закону, цього першого закону, який сьогодні сповідують релігії світу і філософські течії. Звичайно, що кожен тлумачить його по-своєму, але в основі закон один і той же. Це стосунки між людиною і Богом та стосунки людини й людини. І коли ми дивимось на скрижалі, думаємо, що митці неправильно зобразили: пише на одній чотири, а на другій шість заповідей. Все правильно вони зобразили, не треба обов’язково порівну – і там п’ять, і там п’ять. Тому, що чотири заповіді – це стосунки людини і Бога, а інші шість – це взаємини між людьми.

І ці стосунки сьогодні беремо за основу, щоб в першу чергу не осквернялася наша душа, бо вона безсмертна і на інший світ піде з праведними, або добрими справами. Нічого з собою ми не заберем. Заберем лише пам’ять. Піснеспів заупокійний як завершується? Що ми в кінці співаємо, коли ховаєм людину? «Вічная пам’ять», – співають. Про людину пам’ятають, ось про що ми співаємо, про пам’ять. Тому про людину або добре будуть згадувати, або погано. Про одних будуть казати «Героям слава!», іншим будуть казати «Ганьба!», на могилах одних будуть квіти, могили інших поростуть бур’яном. Ось таке життя людське. Ось справи, які ми залишаєм по собі, коли закінчуєм це земне життя, добрі або погані. Але хочемо, щоб були добрі справи і щоб їх було більше, і щоб ці справи давали можливість і на землі залишити добру згадку, і бути в Царстві Небесному.

Тому щоб попасти туди (вказує пальцем на небо), спочатку треба заглянути сюди (вказує на себе). Тому палець і називається вказівний. І тому цей палець повинен у першу чергу бути направленим на себе: пізнай себе, хто ти, для чого ти прийшов у цей світ. Що ти вже зробив і що хочеш зробити, і чи достатньо тобі цих добрих справ. Тому спіши робити добрі справи сьогодні! І те, що можна зробити сьогодні, не відкладай на завтра, бо завтрашнього дня може й не бути, він може не настати для тебе. Тому роби все сьогодні, роби сьогодні добро і роби побільше добра, щоб воно переважило твої недобрі вчинки. І по добрих вчинках будуть згадувати тебе і будуть згадувати твій рід...

Тому на сьогоднішнє євангельське читання погляньмо із цієї сторони – хто ми в цьому світі і що ми знаємо самі про себе? Тож і домашнє завдання вам: прийдете додому, пообідаєте і перед тим як лягти на диван, подумайте: а хто ти такий в цьому світі, що ти доброго за цей день зробив, маєш що згадати чи не маєш? А якщо не маєш що згадати, то вставай і йди роби добру справу. Не будеш мати доброї справи – попадеш в інше місце. Я маю на увазі не [міський цвинтар] Гаразджу, на Гаразджу ми всі попадем. Але є рай і є пекло, іншого немає, не створив Бог. І тому для того, щоб попасти в Царство Небесне, треба спішити робити добрі справи во славу Божу, для своєї Батьківщини і для тих людей, які поряд із тобою.

Ісус Христос вмиваючи ноги апостолам, говорив: «приклад подаю вам», «хто хоче бути першим між вами, хай буде вам слугою», «служіть один одному». Але найбільше говорив: «Любіть один одного!», «З того пізнають, що ви учні Мої, якщо будете любити один одного». Тому на ось цих заповідях, які дає нам Ісус Христос, любімо один одного, любімо землю, на якій ми родилися. На основі цих заповідей провадьмо кожний день, прожитий тут, на землі. Хай наша совість нас не звинувачує, а дає нам спокійно заснути... Гарно прожитий день – це гарні справи, організм втомлений і спати повинен спокійно. А якщо не спиш спокійно, значить біси тебе ганяють. Тому, що ти нагрішив, і вони тобі не дають заснути. Тому пам’ятайте про це: не можете заснути – робіть добрі справи або моліться, бо звершувати молитву це також добра справа, подвиг над самим собою. Поспостерігайте за собою, і я бажаю всім вам спати спокійно. Щоб ранком встати і сказати: «Господи, благослови на добрі справи», а вечором – «Господи, прости, якщо щось зробила чи зробив недобре, але це по немочі» і покаятися. І так день у день. Бажаю вам прожити «тисячу років, як один день» без докорів совісті.

Христос воскрес!