Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Проповіді

Революція змін – по-християнськи

29 червня 2014 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Світлина інформаційної служби єпархії

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 29 червня, у неділю 3-ю після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці

Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Вітаю вас, улюблені браття і сестри, з воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Сьогодні ми з вами слухали євангельське читання [«Ніхто не може двом господарям служити...». Є й інший, дотичний до цього уривок, а в ньому] вислів, яким часто або інколи в житті користуємось: «Боже – Богові, а кесареве – кесареві». Питання, з яким підійшли, спокушаючи Ісуса Христа – кому воздавати [більшу честь], – звучало в одному контексті: «На яку більше сторону схилитися?» Чи всеціло присвятити себе Богові, чи всеціло присвятити себе [земному] життю, тобто кесареві? І відповідь Ісуса Христа – знаєте, яка.

Усе це для нас означає, що треба мати шкалу цінностей. Що для тебе є першочерговим, а що – другорядним? Що ти повинен здійснити не роздумуючи, а над чим треба подумати? Постійний дуалізм, постійний вибір. Сказати правду чи обманути, бути віруючим і вбогим чи багатим і невіруючим. Як порівняти ось це? Як усе зіставити, щоб усе було нам на благо? І в нас дуже часто виникають сумніви, правильно живемо чи неправильно.

Чи можливо все це розрізнити? Звичайно, що можливо, виходячи із попереднього вислову: «Боже – Богові, а кесареве – кесареві». Що належить твоїй душі й Богові – задовільни, що потрібно твоєму тілу – дай йому («Шість днів працюй, в них зроби всі справи свої, а сьомий день – Господу Богові твоєму»). А що це для нас з вами може означати? Ми в неділю вмієм садити картоплю, а в середу відзначаємо день народження, і нап’ємся, і цілий день спимо. «Поважна причина»: коли ж садити картоплю, я [ходжу на роботу], працюю цілий тиждень, коли садити? В неділю, звичайно. А день народження – як же я його пропущу, щоб у середу не відсвяткувати? Шкала цінностей? Шкала.

Є й багато інших прикладів, які ми «відзначаємо». Оцей постійний вибір… У Різдвяний піст: так Новий рік справляєм чи не справляєм? Здається, всі справляють, і нам треба. А як же піст? Як – стримання? Календар міняєм чи не міняєм? Не міняєм. Ось відсутність цих цінностей, відсутність розвитку богословської думки нас самих зводить дуже часто в тупик.

Я нещодавно отримав привітання: «Вітаю з підписанням Угоди про асоціацію з Європою». Ну яке воно відношення до мене має, не знаю. Я священнослужитель, а не економіст! Ну однак, здається, спільна радість. Але я би хотів, щоб ми не зациклювалися на цій «радості». Тому, що це не гарантія нашого безтурботного, гарного, благолітного життя. Це можливість! Не гарантія, а можливість.

Щоб ми не жили такою ілюзією, якою живуть батьки, які приводять дітей у храм вінчатися. Бо одні приходять у храм вінчатися для того, щоб отримати благословення, а другі кажуть: «Треба повінчатися, щоб не розвелися потім»… На катехизацію, [спеціальні заняття, що проводяться у храмах, зокрема для молодят], не приходять, а повінчатися – треба повінчатися, обов’язково. «Нашо та катехизація?!». Ілюзія звичайна? Ілюзія. Тому вінчань багато, і розлучень багато. Так що ж ми тоді тут у храмі робили? «Чи вони неправильно прийшли, чи священик неправильно молився?». Ви неправильно поставилися до цього Таїнства! З ілюзією – «так треба». «Так треба, треба повінчатися». Чого ті молоді прийшли? Вони не знають, що їм робити, не знають навіть, коли й хреститися в момент Вінчання... Я загалом говорю, не про всі пари. Є побожні пари, які приходять, отримують благословення. Вони добре живуть, в них є спільні цінності, вони бережуть ті цінності, вони люблять один одного, в них сім’ї хороші, діти народжуються і щасливо живуть.

Ось треба воздавати Боже – Богові, а кесареве – кесареві. Не «так треба», а «потреба моєї душі». Нам потрібно вирости. Сьогодні ми говоримо про події, які відбулися протягом року. Гарна фраза, над якою, напевно, ніхто не задумується: звучить вона не «помаранчева революція», не якась інша, а звучить гарно – «Революція змін»! При цьому треба сприймати – змін не [суто] політичних, не зміни влади, осіб, які при владі Це ми помінялися, нам треба змінитися, а не просто поміняти чиновників. Якщо ми не змінимось, то це не остання революція, це не останні смерті, не остання трагедія для України. Якщо ми не змінимось!

А що може бути, якщо ми не змінимось? Будем викинуті на узбіччя історії. Йдемо в Європу – це ж наш шлях. Але якщо ми не змінимось – і далі залишимося залежними. Далі залишимося залежними! А що буде? Прийдуть великі гроші з Європи, скуплять наші заводи, скуплять наші землі. Ми як батрачили, так і будем батрачити! Тому, що не змінилися, не стали господарями і повноправним сусідом, заможнім, достатнім. І Церкву можемо втратити. Можемо втратити. Тому, що скажуть: «Не модно це тепер. Отак правильно, отак прогресивно. Православ’я – це законсервована конфесія. Ви дуже консервативні, ви несучасні». Нема розуміння сучасності! Немає! Інколи діти до батьків кажуть: «Ви не сучасні». «Ти несучасно вдягаєшся». От той, хто слідкує [за модою], може оцінити, що таке сучасно? А якщо зараз мода 60-х років? Зараз модно так, як було в 60-х. То, виявляється, сучасне – це [колись] відкинуте назад. Тоді яке ж сучасне? А це ми собі так  придумали.  Опиратися ж потрібно на Євангеліє. Найсучасніше – це Євангеліє! Воно завжди буде сучасним.

Тому нам у цьому контексті потрібно змінитися самим, стати іншими. Якщо ти раніше проходив і бачив, що хтось недобре щось робить (умовно кажучи, з балончика стіни розмальовує), а тобі байдуже – не твої ж стіни, – то тепер ти повинен зробити принаймні зауваження цій людині. Мінімум, що ти повинен зробити, – зауваження. Не бути байдужим. Це буде по-сучасному і по-християнськи. Якщо сміття, то сміття викидають у смітник. Оце буде по-сучасному і по-християнськи. Ти тримаєш у красі ту землю, яку дарував тобі Бог? А Господь говорив до Адама: «Ростіть, і множтеся, і володійте землею». Це означає: тримайте її в порядку. Не тільки розмножуйтеся, а в порядку тримайте. Оце буде по-сучасному і буде по-християнськи. Якщо ми бережемо свою територію прибудинкову, якщо ми слідкуєм за своїм домом, то ми тримаєм це в красі, в гармонії. В гармонії цієї краси, яку створив Бог. Оце буде сучасно і це буде по-християнськи. Якщо ти виконуєш свої обов’язки відповідно до своєї посади чи роботи, – оце буде сучасно, оце ти змінився. Крав – не кради. Обманював – не обманюй. Брав хабарі – не бери. А то ми внизу подяку отримати хочем, а кажемо: «Міністр краде». А хто цього міністра народив? Ти ж народив. Це твій син, це твій родич, який приїжджає на Різдво, і ви кажете: «Вкрасти – це нормально». Тільки ти крадеш чуть-чуть, а він краде багато. Але показуєш на нього – він краде. І ти тоді подібний до Єви: «Не я цей плід взяла, це змій». Чи Адам: «Єва мені дала». Не сюди, [на себе,] палець, а на когось.

Змінимось ми чи не змінимось? Якщо ми змінимось, життя буде щасливе. Якщо ми не змінимось, буде ще одна революція, буде ще одна «Небесна сотня». Ось це в розумі своєму треба мати. А не просто горлопанити на майданах і казати, хто там неправий, а хто правий. Змінися сам – і навколо тебе зміниться життя. Чи не до цього Церква закликає?

Але що таке Церква? Ви і я – Церква, за вченням богословів. «Народ і єпископ є Церква». Змінитеся ви, змінюся я – зміниться все життя. Але якщо я (не персонально маю на увазі, а – священнослужитель, який [на амвоні] стоїть) гукатиму, а ви й далі будете залишатися такими, як і були, нічого не поміняється. Тоді не треба казати: «Винуватий міністр, чи винуватий там хтось інший». Бо народили його ж ми. Пасивністю своєю чи недалекоглядністю своєю. Тому, що душа була нечиста. «Блаженії чисті серцем, бо вони Бога побачать». Ти побачиш промисел Божий, дію Божу, якщо чистий серцем. Але якщо в тебе серце нечисте, то вибереш собі подібного. Підтримаєш собі подібного. Будеш сприяти тим людям, які діють так, як ти мислиш. Вони крадуть, а ти мовчиш, – це є сприяння. Юристи знають: той, хто стоїть і дивиться, [як крадуть,] сприяє тим, хто краде, відповідальність однакова. І того посадять, і того посадять. Ось так і відповідальність християнська. Якщо ти бачив, що хтось крав, але мовчав, то перед Богом відповідальність однакова. Бо ти сприяв, а він здійснив цей гріх.

Тому нам потрібно змінитися самим. Змінитися і розуміти, що Богові треба воздавати по-Божому. А щодо [кесаря, земного] життя треба жити згідно з [державним] законом. Що означає «кесарю – кесареве»? Закон. Закон же був прописаний, що треба платити податки, от і плати. Оце «кесарю – кесареве». Жити згідно з законом. Яка різниця на сьогодні (я думаю, що це тільки на сьогодні) між європейцями і тими, що жили в Радянському Союзі? Коли виходить якийсь закон, який приймає їхня влада, то їхній громадянин біжить і запитує: «Що мені треба зробити, чи як мені вчинити, розтлумачте мені цей закон, як я повинен згідно з ним жити?». А наші кажуть: «У тебе нема знайомого, який скаже, як його обійти?». Закон один і той же. Тільки вони думають, як його виконати і згідно з ним жити, а ми – як би його обійти.

Ось поки будемо шукати манівці, як обійти, а не жити по закону, завжди будуть ями. Бо коли ходиш манівцями, не їздиш битими дорогами, то будуть усе вибоїни. І життя буде таке, немовби їзда по вибоїнах. Тому виходьмо на пряму дорогу. Гарну, асфальтовану чи бетонну, але гарну. А це яка дорога? Згідно з Євангелієм... Виходьмо на християнську дорогу! Якщо це революція змін, тоді міняймося. Не тільки ми, а все те, що коло нас: наша сім’я, колектив, у якому ми живемо, працюємо. Це моя душа, це мій розум. Усе це повинно змінюватися. І тоді «спасешся сам – і біля тебе спасуться тисячі». І щоб храми наші наповнювалися не тоді, коли тривога. Бо храм дуже часто наповнюється тоді, коли біда в суспільстві. Всі побігли до церкви! А біда [трохи] пройшла – у церквах стало менше людей. А що змінилося? Що змінилося? Не спокушайте Бога. Щоб Він вас [не] приводив до храму через болячки і проблеми, приходьте до Нього дякувати і просити, щоб тих болячок не було... Тоді буде «Боже Богові».

І тому сьомий день – Господу Богові твоєму. Не базар, не якісь там [житейські] турботи, не шашлики. Не на дачу поїхав, а до храму пішов. А помолився – тепер іди на пляж, полежи, на шашлики поїдь. Воздавши хвалу Богові, йди відпочивай, спілкуйся, на дачу поїдь, порічок нарви, полежи позагаряй після молитви. Не замість молитви, а після молитви. Оце буде «Боже Богові». Не Богу ця молитва потрібна, а для нашої душі... Для душі твоєї ця молитва потрібна. Для очищення твоєї душі, для очищення твого розуму, очищення твоєї совісті. Ось це потрібно. І якщо ми будемо визначати, що таке воскресний день, то він призначений для мене, для моєї душі, я повинен бути в храмі, повинен бути завжди напоготові. Щоб Господь не прийшов, як на тому званому весіллі: «Друже, ти чому не у весільній одежі?». Чому ти не в належному стані прийшов? Чому тебе тут немає? «Бо багато званих, а вибраних мало». Господь кличе, а ми не йдем. Не йдете добровільно, то не запитуйте, за що хвороба. Хочте, щоб рак привів у храм чи ще якась [найважча] хвороба? (Бо ці недуги найшвидше приганяють. Гіпертоніки не так часто ходять. Рак приганяє, бо різко раз – і вмер, а інші довше живуть). Тому не «випрошуйте» в Бога хвороби собі. Не випрошуйте. Ходіть до храму, поки ходять ноги. І дякуйте, і будете жити так сто років, і ще не підете на пенсію.

Тому я вам бажаю прожити сто років. Кожному. Потім собі можете на пенсію піти. Можете після того, [жартома говорячи], до церкви не ходити.

Слава Ісусу Христу!

Зважаючи на те, що ми «пішли в Європу», – Слава Україні!

30 червня 2014 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо