Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Цінуймо кожну мить

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 27 вересня, на Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього, на завершення Божественної Літургії в одному з храмів Святої Землі.

Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, я вітаю усіх вас найперше з празником Воздвиження чесного і животворчого хреста Господнього. З святом всіх поздоровляю!

Ми звершуємо це торжество у святих місцях Святої Землі. Ми звершуєм нашу прощу, випрошуючи у Бога благословення для себе. Але згадуючи Його земний шлях, стає зрозумілим велика любов Божа до людей. Господь віддає Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Найвище почуття – почуття любові! Найвище почуття і жертовність – віддати все найцінніше, що є в тебе. Оце найбільше.

Ми ідем тими святими місцями й осмислюєм: а що було 2000 років тому? Що відбувалося? Як це відбувалося? Євангеліє нам оповідає хронологію тих подій. Але нам цікаво, а як люди, люди що казали? Як вони себе вели? Про що вони розмірковували? Які робили висновки? Це також турбує наше серце і наш розум. Тому, що ми піддаємся цьому настрою. Він нам прийнятний чи неприйнятний, цей настрій. Настрій співстраждання, або настрій байдужості, або настрій осуду – всім діям, пов’язаним із життям Ісуса Христа.

Місце Тайної Вечері. Говорять – тут; ми вірим, що це тут. Говорять – можливо, там; ми вірим, що це може бути й там. Але для нас це чим важливо? Важлива сама Євхаристія, Переломлення хліба, Причастя – от що для нас важливо. Для духовного розуміння і насолоди, звичайно, нам важливе місце, але для спасіння нашого важлива суть самого таїнства. Таїнства нашого Причастя. Уявімо, що би не було цього таїнства Причастя. Як би люди жили? Не знаю, чи б жили… Чому не знаю, чи жили б? Тому, що Ісус Христос прийшов у час, коли чаша гріхів людей і всього тварного переповнювалася, і недостатньо було жертву принести, ту, яку приносили зазвичай: чи теля годоване, чи голубів – залежно за який гріх. Недостатньо вже було цих жертвоприношень. Повинна була бути принесена особлива жертва – за людей, за весь світ. Бо Ісус Христос страждає заради спасіння нашого, заради визволення нас від гріха прокляття і смерті.

Це не просто філософія, це не просто гарно написано, не просто ми це чуєм і, здається, ми це знаєм. Важливо, щоб ми прониклися тим. Тоді буде весь сенс наших обрядів, прощ і всього іншого. Будемо мати в цьому якусь свою користь кінець кінцем. Ну не даремно ж ми все це робимо… А робимо з певною користю для спасіння своєї душі, з користю для спасіння душ наших ближніх. А спасіння їхніх душ і означає – оздоровлення від хвороб, успіх у справах і багато інших побажань, які ми складаєм, але в кінцевому підсумку – спасіння людини. Спасіння заради Царства Небесного.

І тому я би бажав, щоб ми ідучи цією дорогою не тільки дивилися на архітектуру і все таке інше, а на мить задумалися… От поряд, на сусідній вулиці ведуть Христа. Яка моя дія? Як би я себе повів у той момент? Послухав би, як у телебаченні, новини, що там відбулося, Кого там розіп’яли? Що Він казав, що нового в світі відбувається? Чи я піду подивлюся, чи я піду не допущу цього? Яка поведінка? От на мить уявіть: ранок, от якраз Його мають вести на розп’яття. От уявіть: мають вести на розп’яття. Ви би що робили? Яка б ваша дія була? Сам для себе зроби висновок. Що би ти робив? Ось в таку мить треба завжди задумуватися, що би я робив у той момент? І коли на Службі ви знаходитесь у храмі, слухаєте – читається Слово Боже, там завжди дуже близько сказано для нашого розуму. Тому, що люди всі однакові, всі однаково чинять. Чуєш – читається; ти б що зробив? От як би себе поводив у зв’язку з будь-якою подією життя Ісуса Христа? А твоя яка участь? От вияснивши, яка твоя участь, можеш знати, який стан твоєї душі. Підріс ти за той час чи опустився. Став праведнішим чи став гріховнішим. Адже це важливо.

Від того, наскільки ти міняєшся, міняється світ навколо тебе в позитивну чи в негативну сторону. Залежить від людини, не тільки в політичному сенсі. Тому, що, кажуть, є що? Чи є хто? Хто джерело влади?.. [Народ.] Тобто залежить від вас, як буде іти історія нашої держави, світу, сім'ї, родини. Залежить від вас. Змінилися ви чи не змінилися. Можна придумати унікальні закони цього життя, але якщо ти не живеш згідно з тими законами, то не журись, чому не міняється саме життя. Євангеліє є, та ми ж за ним не живем або живем епізодично. Я узагальнено: є серед нас і ті, хто живе праведно всі 24 години на добу, є серед нас. Але хочеться, щоб усі, стовідсотково так жили. Не тільки поокремо, а всі. Тому, що Господь чекає всіх, не окремих тільки, в Царство Небесне. Чекає всіх.

Наскільки виправдане твоє життя в сенсі приходу на світ? Я бажаю вам, щоб кожна мить перебування на Святій Землі, кожна мить перебування в храмі, там, де ми живем, кожна мить твоєї зустрічі з якоюсь людиною була для тебе правильним і праведним кроком. Ми плачем на похоронах, плачем тому, що відходять наші батьки, рідні, близькі, і думка приходить: могла б з мамою поговорити – спішила, не поговорила, могла б з бабцею поговорити – не встигла, спішила, чоловіки з жінками, не залежно хто. А нема їх вже. Цінуємо, коли втрачаєм. То потрібно цінувати кожну мить, кожну хвилину, кожну зустріч із кожною людиною. Тому, що кожна людина є образ і подобіє Боже. Це не просто силует фізіологічний. Це образ Божий, який ходить біля нас, який поряд із нами. Біля тебе стоїть Христос.

Я бажаю, щоб ви виросли від цього приземленого і стали духовнішими. Істина – на виріст. І щоби не плакати, втративши рідних. Щоб не скорбіти, коли помиляєшся і падаєш сам. А я бажаю, щоб ви раділи й усміхалися життю, дякували Богові за кожний прожитий день, а він щоби був щасливий. Цінуйте життя, цінуйте кожну хвилину свого життя і цінуйте тих людей, які поряд із вами. Завтра їх може вже не бути. Тому любімо один одного, цінуймо один одного, цінуймо так і любімо так, як любив Бог і любить Бог світ. Ісуса Христа віддав за наше спасіння? Віддав. Ось такої любові я бажаю усім нам до своєї землі, до своєї родини, один до одного. Тому, що в цій любові ми можемо бути і щасливими, і довговічними.

Я закликаю на всіх вас Боже благословення, вітаю ще раз зі святом, бажаю гарного продовження прощі, а цю Божественну благодать, яку ви зібрали за час перебування тут (а я впевнений, що усіх хоч трішки, та зачепило), щоб відчули якнайдовше, щоб у земній дорозі це вас підбадьорювало і підтримувало. Хай пройдуть хвороби, хай пройдуть хвилювання, хай в Україні буде мир! І щоб зустрічав я вас усіх усміхненими і щасливими. Цього вам і бажаю на подальші роки земного життя.

Слава Ісусу Христу!