Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Дай сили не мстити!

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 23 лютого 2014 р. на паперті кафедрального собору Святої Трійці за чином похорону Василя Мойсея.

Cумні піснеспіви, улюблені браття і сестри, сьогодні сповіщають нам про неоціненну жертву, яку ми принесли за щасливе майбутнє України.

Господь дарує людині життя для того, щоби вона, прийшовши в цей світ, була щасливою, прийшовши в цей світ, залишила по собі добру згадку. Але стоїмо ми біля труни юнака, на одежі якого – весільна квітка. Людина, яка не пізнала ні сімейного щастя, ні віку довгого, не лишила після себе ні дітей, ні внуків, а все своє життя молоде, невеликий вік присвятила своїй землі, присвятила своєму українському народові. Ось велике і подвижницьке життя! Життя заради щасливого майбутнього ближніх своїх.

Підступна рука снайпера відібрала життя в цього юнака. Ми не говоримо про снайпера, як якогось інопланетянина. Ми говоримо про цього військовика, якому ми платимо зарплату. З ваших податків. Ви йому даєте на хліб, ви його одягаєте, а він убиває ваших дітей. Така правда життя. Ми повинні знати цю правду, не замовчувати її.

Ми сьогодні не стоїмо тут, на майдані для того, щоби нагріти обстановку, зціпивши зуби і кулаки, завтра мстити. Ні, не для цього! Достатньо пролитої крові. Достатньо! Ми кажемо: вистачить! Але правду повинні знати. Щоби знов за наші з вами кошти не найняти вбивць наших дітей.

Кривава влада, криваві і її діяння. І хто ж у більшості? Партія регіонів і Комуністична партія. По ділах їх пізнаєте їх». Дві криваві партії, які виділяли кошти для цих снайперів. Але сьогодні заради цього юнака, заради цієї смерті простимо, простимо, так, як Господь простив. Що Він казав в адресу тих, які Його розпинали? «Прости їм, Отче, не знають, що роблять». Не знають, що діють. І ми, християни, повинні простити заради майбутнього. Бо як почнемо мстити один одному, кривава бійня продовжиться. Великі ті, котрі вміють прощати.

Ми прославим його сьогодні нашими молитвами. І багатьох тих, яких уже поховано. Є на Волині і по всій Україні, по всій. Загинули хлопці з різних областей України. А увіковічним його похованням на Меморіалі. Він не менш достойний за тих, які загинули в роки Другої світової війни, які загинули в період радянської влади. Все з цією кривавою владою... То в Афганістан запхає, то ще кудись. Тому він такий же герой. Герой України. Ось за ці подвиги треба давати такі звання. Герой України. Але як християнин – праведник і святий. Це той, з якого ми будемо брати приклад любові до своєї землі, любові до ближнього, любові до життя.

Ми скорбимо, але заради майбутнього, заради завтрашнього дня ми ще з більшим натхненням повинні стати і працювати, щоби нашу землю зробити квітучою, нашу землю зробити мирною, наше життя зробити щасливим. Щоб ця жертва, яку принесли ці хлопці, була не даремною жертвою. Щоби знов не довелось іти на майдан проти неправди, проти зла.

Чи ще потрібно жертв? Потрібно ще жертв?.. Сьогодні треба дивитися лицем до лиця, один одного бачити. Життя продовжується і потрібно жити. Вони нам дали це життя. Сьогодні треба зняти всі маски. Щоб ми бачили беркутівця, бачили іншого, бачили, хто тобі каже «Добрий ранок!» і хто на тебе, не дай Боже, наставляє зброю. Бачили лицем до лиця. Ніяких масок! Достатньо ховатися за щити, за мури, за маски, за барикади. Достатньо цього, вистачить, навоювалися! Мир потрібен, мир потрібен. Мир і праця з великою любов’ю до своєї землі. Працюєм чи воюєм? Працюєм! Працюєм кожен на своєму місці. Кожен на своєму місці. Добросовісно заради України, заради свого майбутнього щасливого в цій Україні. Заради того вони вийшли на Майдан, заради того постраждали, щоби щасливими бути на своїй землі, на своїй Батьківщині. Не на заробітках, не на інших місцях. Тут.

Скільки ми зараз бачим символічних моментів! Почалась боротьба на Михайла, полляли водою на Йордан, але закінчилося це перемогою. Перемогою правди. З жертвами, болісно, але перемогою. І дай Боже, щоби не було більше жертв. Тому хай милосердний Господь дарує Царство Небесне всім героям України. Сто їх чи менше? Хочеться сказати – менше. Їм Царство Небесне, героям України. Нашим святим, праведникам, які віддали своє життя за наше щасливе майбутнє. А нас Господь хай благословить, укріпить, дарує нам любов. Любов до ближнього свого. Хай дарує нам силу вибачити і не мстити. У всіх, стоячи біля могил, зціплюються руки і стискаються зуби. Але хай оця згуртованість перейде на працю заради України, заради щастя, а не заради помсти. Господь Сам кожному воздасть по ділах його. Кожного Він знає, хто натискав на спусковий гачок. Найде кожного, і кара Божа найбільша. І сьогодні неділя називаться – перед постом про Страшний суд. Торкнеться Страшний суд тих убивць і тих, хто віддавав накази. Торкнеться. Підтверджень маємо велику кількість, що Господь кожному воздає по ділах його. Всім, хто нищив, кожному Господь воздає.

Тому лишим це на суд Божий, лишим це на правду Божу. А нам сьогодні – до молитви, до молитви за тих, хто загинув, до молитви за Україну і до праці на благо України. Заради нашого щасливого майбутнього.

Співчуваєм. Я навіть вагаюся, кому сказати – співчуваєм... Всім нам співчуваєм, але найбільше – родині. Ми всі скорбимо. Хіба це біль тільки батька, і матері, і родини? Серце кожного крається. Тому, що це вбили нас, це вбили наших, не чужих, наших вбили. Тому це наш біль. Співчуваєм один одному. Молимось, і хай більше такого ніколи не буде. Хай людина помирає, але помирає від старості, від довго прожитого щасливого життя. Тільки від довгого. Хай такий буде відхід із цього світу. Проживши, здійснивши велику кількість добрих справ, покидає цей світ. А всім молодим хай Господь дарує щасливу долю, хай дарує добрі сім’ї, хай усім нам дарує можливість побачити внуків і правнуків своїх. І ніколи не плакати, стоячи біля труни того, хто загинув…

Господи, почуй усіх нас і благослови нас на щасливе майбутнє.

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!