Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 2 березня, у неділю сиропусну, прощену, в кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю усіх вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Сьогодні Церква готує усіх нас до Великого посту, до тих особливих днів, у які кожен із нас бажає насамперед змінитися самому і щоби змінилося все навколо нього. Змінилося до кращого.

Очищаючи свою душу, людина в першу чергу наближається до Бога. Тому, що одна із Заповідей говорить: «Блаженії чисті серцем, бо тії Бога побачать». Щоби побачити дійсність, життя таким, яким воно є, людина починає із себе. Починає, очищаючи свою душу, щоби побачити Бога. А побачивши Бога, побачить усю гармонію людського буття такою, якою її створив Господь. Бо вже немає у серці людини оцього пороку, який спотворює те, що навколо неї. Але починати треба із самого себе. Починати треба зі своєї душі. Очищення і піст – це обмеження, стримання. Це не ті кроки, які ми дуже часто робим: наприклад, «я пощуся, щоб бути здоровим». Або каже: «Я пощуся, щоб похуднути». Або інші якісь речі, які нічим не пов’язані з духовним життям. Піст – це є піст. Він складається з утримання фізичного, духовного, розумового. Ми стримуємо себе, щоби про самого себе подумати.

Я часто закликав усіх вас починати любити, починаючи із себе. Якщо ти хочеш полюбити ближнього – навчися любити самого себе. Ось якраз це в піст у першу чергу – любов до себе. Виправити те, що в тобі стало не таким, як написано в Святому Євангелії. Вирівняти спотворене в тобі. І тому цей піст – особливий. Він не тільки Великим називається в значенні проміжку часу, а Великим у великому подвигу, який людина повинна понести. Звичайно ж, подвиг у кожної людини свій. І як сьогодні читалося в Апостольському Писанні: «Ти не дивись, як поститься ближній твій». Ти дивись за собою. Бо Господь знає, як людина несе подвиг. І той, хто не обмежувався в їжі, може бути святішим, ніж ти, який голодував, але поїдав ближнього твого словами. Кривди робив на голодний шлунок більше, ніж на ситий. То, можливо, краще тобі було б бути насиченим, ніж поїдати ближнього твого?

Тому я закликаю вас до мудрості й поміркованості у цьому Великому посту. Беріть сам кожен собі свій подвиг. Самі над собою працюйте. Звертайтеся до духівника, якщо не справляєтесь чи не знаєте, що вам робити. Нехай священик підкаже вам, який достойний подвиг кожен із вас може понести. Щоби ви в першу чергу стали кращими. Щоби ви в першу чергу духовно зростали. Щоби дні для вас були плідними, хорошими. І не тільки словами, а дійсно зміненими в духовній радості воскликнули: «Воістину Христос воскрес!»

Я бажаю, щоби кожен із нас ці дні провів у глибокій молитві за Україну. Неможливо про це сьогодні не розмовляти. Я також не стримуюся. Хотів говорити духовне, а думки зовсім інші. Небезпечний для України час. Небезпечний. «Небезпечний» – слово м’яке. Страшний! Явна агресія Росії на Україну. Військове захоплення – ось це правда. При тому, що ми до них не йшли. Ми в їхні справи не втручалися, які б проблеми в них не були. Все, що відбувалося, відбувалося в нас, усередині, в Україні. І нам, українцям, визначатися, як воно має бути. Братський народ?! Який же це братський народ? Який газ продає найдорожче і вводить війська? Це такий братський народ? Агресор, а не братський народ! Якщо це браття слов’яни, то повинні чинити як браття. Якщо це браття по вірі, то хай і чинять по-євангельськи. Як сказано в Євангелії? – «По ділах їх пізнаєте їх». Ось вони ділами своїми засвідчують, які вони. Але це ще не час, не кінець, щоби ствердно це сказати. Є ще час покаятись. Час примиритися. Сьогодні неділя прощення. Ми мирні. Але коли треба, будемо захищати свою Батьківщину. Сьогодні є можливість кожному покаятися, вибачити і жити дійсно як брати. Дійсно як братські сусідні народи.

Але я хочу з великої політики повернутися до нас на Волинь. Сьогодні треба вибачити один одному тут, у нас, на Волині. Достатньо розборок цих! Достатньо непорозумінь! Не треба бути хахлами. Треба бути українцями, які живуть по вірі й по закону. В нас є зовнішній ворог, і ми повинні об’єднатися. В нас зовнішній агресор, і нам не треба шукати ворогів серед своїх. Сьогодні всі як один: і держава, і Церква! Не будемо споглядати хто, і як, і в яку церкву ходить. В нас є спільна небезпека – агресія зі сторони Росії.

Але ми не уповаємо на свої м’язи. Сьогодні покладаємо надію на Бога. Він може все владнати. Тому, що від нас залежить – молитись. Молитись до Бога. І просити кожному, щоби Він усе владнав і все закінчилося мирно, все стало на свої місця. Тому я закликаю в цей Великий піст усім нам долучитися до читання Псалтиря по домах. У свої години, але кожен день. Той, хто любить Бога, той Хто любить Україну, хто любить ближнього свого, повинний бути на молитві в обов’язковому порядку. Час пом’якшення закінчився!.. Небезпека надворі! Про який сон може іти мова? Про яке пом’якшення вдома може іти мова? Всі як один – до молитви! Безперестанної. І ми вірим, вірим в те, що Господь усе владнає.

А на кого нам ще надіятися? Нема на кого надіятися. Захід мовчить, Схід наступає. Надіятися тільки на Бога! Хай милосердний Господь не полишить нас у скрутний час випробувань. А ми вірим, що все, «що в молитві попросите, віруйте – і дасться вам». Хіба таку громаду Бог не почує? Почує чи ні? Гукаймо! Гукаймо до Бога! І ми віримо, що Всевишній усе переможе.

Тому я закликаю на вас Боже благословення. Додаю вам оптимізму тому, що ми з Господом. Якщо ми вважаєм себе віруючими, то віримо, що наша молитва буде почута Творцем. І Господь усе владнає. Хай буде так. Я закликаю на вас усіх Боже благословення. І Бог миру та любові нехай буде з усіма нами.