Європейський порядок треба наводити починаючи із себе
Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 21 червня, в неділю третю після П'ятдесятниці, у кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.
Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!
Улюблені браття і сестри, поздоровляю усіх вас із воскресним днем, причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.
Сьогодні, дозвольте, привітаю усіх працівників медицини із їх професійним святом. В нас багато парафіян, які мають до цієї спеціальності відношення. Хто б вони за фахом не були, але це люди, яких Господь обрав лікувати тіло.
Звичайно, можна було б поставити питання для віруючої людини: якщо Господь, Який створив людину, є Лікар душ і тіл наших, то чому не зціляє? У чому проблема? Господь зціляє, ми ж віримо, олією помазуємось, молитви читаємо. А в чому проблема, що хвороби є? Навіщо появилися ці лікарі? Відповідь тут достатньо проста: слабка наша віра. Віра слабка. Причиною появи лікарів у світі є послаблення віри людини. Без віри не можливо догодити Богові. І яскраво про це свідчить апостол Яків. Він говорить: «Якщо хто хворіє з вас, нехай покличе священика і цей, помолившись, помаже його олією». А далі ось ці слова: «якщо з вірою прийме, здоровий буде». Достатньо віри і помазування – і зцілишся від будь-якої хвороби. Достатньо, але не вистачає нам цієї віри.
Але Господь все одно не залишає людину, щоб вона померла. Згадайте, у Старому Заповіті: в пустелі змії кусали людей, і вони помирали, тому що грішили. Що Господь зробив? Згадайте символ медицини. Змія повісив на дереві і сказав: хто з вірою подивиться на цього змія (з вірою, не в самого змія, бо то був просто символ), з вірою в Бога, то який би його змій не вкусив – не помре. І дійсно, багато людей залишилось віруючих і живих...
Так ось, нам не вистачає цієї віри. І тому Господь обирає людей, які є лікарями наших тіл. Не душі, а тіла. Надає їм знання, розкриває їм знання, суть самої людини. Але не відміняє того, щоб ми вірили, оздоровлювали і живі були самі. Тому цих людей ми вважаємо особливими, обраними, і відповідальність на них велика. А чому велика відповідальність? А тому – що таке наше тіло? Наше тіло є храм Духа Святого. Тому якщо погано виконують свої обов'язки, вони вже дім Божий руйнують, храм Духа Святого.
Разом з тим, це і наша відповідальність, не тільки лікарів. Якщо ми спотворюєм своє тіло і не слідкуєм за ним – ми також руйнівники храму Духа Святого. А ми думаєм: а яка різниця, це моє тіло... Ви чули у сьогоднішньому Євангелії: а що ти зробив для цього тіла? Яка твоя участь, що воно виросло, що воно появилось? Яка твоя участь? Ніяка! То якщо це не твоє, не тобою придбане, то бережи. Можеш руйнувати лише те, що ти зробив сам, але якщо це тобі дав Бог – руйнувати не можеш. А що таке руйнування храму Божого? Це зловживання. Зловживання тими засобами, які руйнують. Будь-що. Зловживання спиртним, куріння, наркотики й інші подібні речі, й інші погані речі. Об’їдання. Не будем називати [все] – це велика таблиця. І якщо ти поїв так, що аж лежати на боку важко, – ти теж грішник. Це вже пересичення – ти спотворив своє тіло. А Василій Великий на підтвердження каже: «У пересиченому тілі Дух не перебуває». В пересиченому тілі Духа не буває! Воно саме пересичене.
Тому треба пам’ятати, що ти ходиш не просто одягнений у щось, не просто це твоє тіло, – воно тобі дано Богом, бережи його. Бережи його! Бо за нього будеш відповідати перед Богом, як ти беріг храм Духа Святого. Як ти цей Дух у собі зберігав і що в кінцевому результаті маєш.
Тому сьогодні ми задумуємось над цим і знаходим для себе відповіді, що ми повинні слідкувати за собою. Навчитися любити самих себе. Сучасні технології достатньо дають нам інформації, ми всі в комп’ютерах, ми дуже переживаємо за те, що робиться в Африці, дуже нам цікаво, що в Аргентині там відбувається, в усьомі світі. За себе дуже мало знаємо… Яке моє діло, що там в тій Аргентині, треба за себе переживати. Мені би от з’ясувати, що на Волині відбувається, в Луцьку що відбувається, – ось це мене повинно зачіпати. «Царство Боже всередині вас є», себе шукайте, в собі шукайте. А не за новинами бігати, що в світі робиться. Воно тебе чимось чіпає? Яке відношення має до твого городу те, що посуха в Африці? Воно може мати, якщо там твій родич, воно може мати, якщо звідти звернулися за допомогою, – оце має відношення. І ми не вмієм пильнувати себе, та пильнуєм весь світ.
Тому починайте із того, що навчіться любити спочатку самих себе, себе навчіться любити. Тоді зможете любити ближнього, тоді зможете любити світ, тоді зможете любити Бога. Бо в Євангелії написано: «Ти кажеш, що любиш Бога, Якого не бачиш, а ближнього, якого бачиш, ненавидиш». Так він же образ Божий! Де логіка твоїх почуттів і твого ставлення? Що бачиш – ненавидиш, а що не бачиш – любиш… То навчитися треба любити те, що ти бачиш, те, що ти можеш цінити, тих людей, які поряд з тобою, пильнувати їх, берегти їх, берегти їхнє здоров'я, берегти їхнє життя, берегти їх увагою елементарною, щоб не прийшов і оцінив, коли вже нема. Коли вже відходять ці люди, їх немає, кого будеш цінити? Ось він стояв поряд з тобою, а ти сидів в інтернеті, а він поряд. [...]
Тому сьогодні треба пильнувати, що тобі дає Бог: твій храм, у якому ти знаходишся, думай про себе, думай про Бога, думай про ближнього, розширюй, але починай із себе. Починай любити із себе, а відповідно, й інших, ближніх, Бога, Україну, переживай за державу, переживай за себе, переживай за своє село, за своє місто, за свій двір, не будь байдужий до того, що відбувається, не будь черствий до біди.
Пам'ятаєте притчу про милосердного самарянина? Ішов, побили; священик пройшов, левит пройшов, усі шановані люди пройшли, самарянин тільки підійшов, запитався: що, в тебе є якась проблема?.. І ми буваєм такі теплохладні: десь когось б’ють, десь хтось лежить, ми пройшли не розібравшись, чи йому погано, чи він в якомусь невідповідному стані. Нам байдуже. Яка б там не була, але це людина, образ Божий лежить, а ти пройшов попри нього. Поцікався, а потім зробиш висновок: можеш допомогти чи не можеш допомогти. Але поцікався, не проходь мимо цієї людини і не будь байдужим.
Ми всі «йдемо в Європу». Ми кажемо, що йдемо в Європу. Хочем нове, не тільки реформуємо медицину, ми кажем – треба по-новому все, по-інакшому. Так по-новому, по-інакшому хто це має робити? Ну хто? Ми самі. Ми самі маєм ставати іншими і новими. Ідучи в Європу, це можливість стати іншими. Можливість. Але не гарантія, тому що залежить усе від нас. Ми сказали: «Прощай, нємитая Росія», і вже російської мови не вчимо… А англійську вчите?.. А хочем бути в Європі. То «бути в Європі» – це зберігати цінності в першу чергу християнські. Цінності, які маєш свої, православні цінності. Це можливість стати іншим.
Ідем у Європу, щоб була дорога гарна. Не кради асфальт – буде дорога гарна і тут. Не давай хабарів – і будеш в Європі. А хто змушує? Хто змушує? Не перевертай смітника, який стоїть… Це ж ми маємо собі [його] поставити в дворі своєму, тобто ми повинні берегти себе. Ми повинні навчитися берегти свій дім, свій поріг і навчитися любити себе – ось що є важливим, ось що є для нас актуальним. Ніхто нам цього не дасть.
Тому на завершення хочу вам сказати: рухаймося вперед. Любімо себе, любімо ближнього, любімо Бога, любімо свій двір, своє місто, свою країну, вивчаймо англійську мову, вчімося переходити правильно дорогу, там де пішохідний перехід. Щоб не було цієї звички неправильної (це чоловіки кажуть): переїжджають польсько-український кордон, тільки заїжджає на Польщу – ремінця раз і пристібнув. Так переїжджаєте кордон, хто на автомобілі? Приїжджає на звороті, тільки приїхав – відстібнувся. А що змінилося? Тепер в тебе життя гарантовано збережеться? Цей поясок для того, щоб зберіг твоє життя. Чому ти його туди пристібуєш, а назад відстібуєш? Чому, що змінилося? Тому треба змінюватися самим, самим у собі. Хочете пізнати світ, пізнайте самого себе! Хочете, щоб змінилося навколо вас життя, змініться самі, і тоді навколо вас зміниться все.
Бог нам на поміч в тому, щоб ми мінялися на краще і для нашого тіла, це буде добре і правильно й для спасіння нашої душі.
Слава Ісусу Христу!
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи