Система Orphus

Сайт нашої Церкви

Сайти нашої єпархії

Наші банери

  • Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату
    Волинська Єпархія Української Православної Церкви Київського 
Патріархату

Лічильники

img Новини Архів новин

Дивитися чистими очима

25 травня 2014 р. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Світлина інформаційної служби єпархії

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 25 травня, в неділю 6-ту після Пасхи, про сліпого, у кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Христос воскрес!

Улюблені браття і сестри, я вітаю усіх вас із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Період пасхальний, який ми оспівуємо, в який ми радіємо, прославляючи воскреслого Христа, наближає нас до більшої події – до події вознесіння, а після події вознесіння – до найбільшої радості, це день Святої Трійці. Ми опираємось на слова Священного Писання, в якому сказано, що Ісус Христос, говорячи до учнів Своїх, сказав: не печальтесь, що Я вознесусь, бо Я вам пришлю більшу радість, ніж ви мали тут. Пошлю вам Утішителя, Який наставить вас на всяку правду. Тому що Святий Дух, благодать Святого Духа діє постійно й сьогодні. А подія воскресіння, подія вознесіння – це одноразові дійства, які ми знаєм і які також мають значення для нашого спасіння. Тому завершується пасхальний період [читанням про] зцілення сліпонародженого. І ми сьогодні в євангельському оповіданні чули, як це все відбулося.

Але для чого звершуються всі ці чудеса, для чого нам дарує Господь їх знати і бачити? Ціль і мета тут одна – укріпити нас у вірі: вірі у прихід Ісуса Христа, вірі в Його промисел, вірі в Нього не тільки вчорашнього, а сьогоднішнього і завтрашнього. Тому те чудо, яке явив Господь, зціляючи цього сліпонародженого, показує велику любов Божу до людей. Ми в інших словах Священного Писання знаходимо: мають очі, а не бачать, мають вуха, а не чують. Як ми часто зустрічаєм це по життю: спілкуєшся з людиною, аргументуєш, а вона на тебе дивиться і не чує, говорить про своє. А інколи одночасно розмовляють двоє: один говорить одне, а інший говорить друге, але розмовляють на одну й ту ж саму тему, не хотять чути один одного. Як і в питаннях: мають очі, а не бачать, і на біле кажуть – чорне, а на чорне кажуть – біле.

Оце сліпота духовна, це вже така хвороба, яку може змінити людина тільки через покаяння. Поки не покаєшся і не очистишся. Як захворювання на катаракту: поки не видалиш її, не будеш бачити. Ось так і на душі нашій: поки не очистимо свою душу, не побачимо. «Блаженні чисті серцем, бо тії Бога побачать» – оці слова із Заповідей блаженства ми знаходим як підтвердження. Блаженні чисті серцем, людина, чиста серцем: бачить, хто біля неї, хто з нею і куди їй іти. І тому сьогодні, – а я впевнений, що непросто так випав цей 25-й день травня, – сьогодні треба мати відкриті очі духовні, за кого поставити галочку, кому ми сьогодні віддаємо свої повноваження. Чи ми сліпі? Чи ми зрячі? Покаже завтрашній день.

Але як хочеться бачити і сьогодення, бачити і майбутнє. Тому сьогодні можна просто побажати одного: «Господи, просвіти, покажи, відкрий нам очі духовні й управ нашими діяннями, щоб ми зробили все правильно для слави Божої і собі на користь!» Тому сьогодні треба мати відкриті очі духовні, не тільки розумом думати, не прельщатися зовнішніми агітками, а й серцем відчути, куди ти хочеш піти, що ти хочеш зробити, бо все залежить від нас. Людина по натурі своїй егоїстична і вибирає собі подібного, дружить з собі подібним і все підлаштовує навколо себе. Тому і кажуть: кожен народ достойний свого правителя. Вибираєм кожен такого самого, як і ми, – керівника, провідника чи когось іншого. Тому для того, щоб був гарний керівник, що потрібно зробити? Самим стати кращими. Станем кращими самі – гарного і виберем. Будем самі в темряві ходити, сліпими, от і будуть нас водити темними лісами, а будемо зрячими – будем бачити завтрашній день. Будемо сліпими – і сьогоднішній день не побачимо.

Тому це дуже важливо, дуже важливо сьогодні побачити. Тому покладайтеся в першу чергу на промисел Божий, Який буде вести вашою рукою, Який буде керувати вашими вчинками. Що б ви не звершували, куди б не йшли, де б підпис не ставили, завжди треба осінити себе хресним знаменням: «Господи, благослови на добро, на благо, на краще». Тому що обрати можна і за благословенням Божим, і за попущенням. Інколи ми запитуєм: «Чому ця людина прийшла до влади? Невже Господь не бачив її?» Господь бачив цю людину, але по нашій гріховності, зачерствілості попускає нам, і ми обираєм собі подібного. От який був, отакі й ми були, прямо чи опосередковано, але ми такі були. Звучить: «Він нас надурив»... Ви цього хотіли! Якщо ти хочеш, щоб тебе надурили, то ти цьому піддаєшся і тебе надурять. Якщо ти цього не хочеш, то цього не буде, внутрішньо треба відчувати це. Не буває так, щоб просто взяв і надурив! Не буває! Буває те, що ми самі не бачимо, легковажні, байдужі, вважаємо, що «нас це не стосується», «без нас це обійдеться».

Приклад: от скільки сьогодні прийде на виборчі дільниці? Ну багато ж скаже: «Та що там, від мене нічого не залежить» – і поїхав на дачу. Хтось кудись іще поїхав. Хтось скаже: «А я там приписаний, не встиг виписатися і тут зареєструватися». Знайдем тисячу причин не зробити цього. Чи не так? Ваші рідні, сусіди, хтось так і вчинить. Який відсоток? Побачим. Але це Волинь, а по всій Україні!.. Так кого звинувачуємо? Себе треба звинувачувати. У всіх наших проблемах винуваті ми самі. Ми самі! Пам’ятаєте про цей палець, він називається вказівний: на себе його треба показувати, завжди, у кожній проблемі, яка стається в нас, у суспільстві, треба починати із себе. Перед тим як показати на когось (а взагалі на когось не треба показувати), починайте із себе. От сюди покажи, там знайди причину і знайдеш відповідь. А якщо у зворотному напрямку, то завжди будеш знаходити причину, але ніколи не знайдеш відповіді, бо «він винуватий», «вона винувата». Причина є, відповіді, що робити, – нема. А коли почнеш із себе, то я винуватий, то тоді й знайдеш причини, чому винуватий і що треба зробити.

От наскільки важливо мати ці очі духовні. Бачити самого себе, бачити середину свою. І тоді не треба звертатись до офтальмолога, не треба тоді лікуватися, можна робити просто профілактику. Тому в цю неділю я вас найбільше закликаю, щоб ви глянули на самих себе, щоб не були байдужі, тому що ми стаєм байдужі. Що й відбувається. І, здається, відбувається на Сході, а нас це тут не стосується. Але завтра-післязавтра 10 чоловік волинян привезуть, яких будем ховати. Стосується це чи не стосується? Це статистика чи біль наш? Наш біль! Це наш біль. На руці п’ять пальців, який не вріж – болить рука. Чи не так? Тому біль однієї частини України є болем усієї України. І біль цієї родини, яка втратили захисника, – це наш біль. Тому і треба бачити, бачити ту проблему всім нам. А якщо ми і бачимо цю проблему, то і виліковуємся від неї. Тому, що ми можем бачити. Тому милосердний Господь і посилає нам ці випробування для нашого духовного зростання. Щоб ми бачили, щоб ми розуміли і щоб, найважливіше, не піти туди, куди не потрібно. Тому, що тут нам по життю білу тростину ніхто не дасть, яка буде означати, що йде людина незряча, допоможи їй і підтримай.

Маючи очі духовні, треба іти згідно з Євангелієм, любити Бога, любити свою землю, оберігати, захищати, але найважливіше – не допускати, щоб це сталося. І, напевно, найважливіше не бути байдужим. «Добре, коли ти гарячий або холодний, але дуже погано, коли ти теплохладний». Це найгірший стан. Оцей стан – «мене то не стосується, без мене це вирішать, а що я можу зробити?» – ці аргументи ми наводимо. Від тебе залежить усе!

Тому сьогодні особливий день, і ми до нього повинні підготуватись особливо. У першу чергу, щоб Господь відкрив нам очі духовні, не тільки фізичні, а очі духовні – як чинити правильно. А друге, відчути відповідальність сьогоднішнього дня. Тому повинні бути парадно вдягнені – всі у вишиванках! Чи сьогодні рядовий день? Рядовий день? Так я скажу вам по-євангельськи: «Друже, чому ти не в святковій одежі?» Ви що сьогодні в сірих одежах прийшли в храм? Не прикривайтеся трауром. Скорбіти будем завтра, завтра будем плакати і молитися, а сьогодні інша місія. І траур священнослужителі відспівують у світлих одежах, а не в темних. Тож, друже, чому ти не у весільній одежі?

Ось треба мінятися, мінятися всім нам, розуміти відповідальність кожного дня. Ось це треба розуміти, оте, в чому ми сьогодні одягнені. Здається, рядова тема і нема про що говорити. Але пам’ятайте: який стан вашої душі, отак і навколо вас усе відкрито. Якщо в душі негаразди – негаразди навколо тебе. Якщо в душі твоїй гармонія і порядок, буде гармонія і порядок усюди. І в одежі людина виражає так само: і кольори, гама кольорів така ж сама.

Тому сьогодні неділя про сліпого, а я кажу: не будьте дальтоніками – тільки чорний і білий колір. Палітра кольорів широка! Якщо не впевнені, подивіться на райдугу, подивіться на все, що Бог створив. І створив це Бог для чого? Для того, щоб ми були щасливі тут, на землі, раділи. Для щастя чи для скорботи ми прийшли в цей світ? Так робіть це своє життя щасливим, від вас же це залежить! Чи ви думаєте – від новообраного Президента? Не від нього, від нас. Від нас це залежить, змінюймося самі. Самі почнім із себе. Пальчик, підніміть цей пальчик і сюди його направте. Запам’ятали куди? От сюди, на себе. Змінімось ми, змінися сам – і зміниться навколо тебе світ. Спасися сам – і біля тебе спасуться тисячі.

Тому я в неділю про сліпого вітаю всіх, хто має до цієї спеціальності відношення, бо це день професійного свята. Коли ми святкували жінок-мироносиць, ми згадували, що це неділя – День матері. Треба згідно з церковним календарем, а не згідно «годовщини Октября»! Цей час відійшов. Інший час, ми міняємось. Тому я вітаю всіх із професійним святом, хто має відношення. А ми, парафіяни, теж маємо до цього відношення, бо повинні мати очі духовні чисті, здорові, і щоб вони ніколи не хворіли. Тому що «блаженні чисті серцем, бо тії Бога побачать». От я вам завжди бажаю бачити Бога, навколо себе, біля себе, і відчувати Його в своєму серці. Тому закликаю на всіх вас Боже благословення, бажаю вам сьогодні правильний зробити вибір. Я впевнений, що ви вже визначилися... То йдіть, і голосуйте, і робіть свій вибір. Тому Бог нам всім на поміч. А Господь хай дарує нам всім щасливе майбутнє, це найголовніше.

Христос воскрес!

26 травня 2014 р. Версія для друку
Аудіо

Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).

Скопіювати файл

Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).

Скопіювати файл

25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.

Скопіювати файл

Усі аудіо