Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

21 вересня, на Різдво Пресвятої Богородиці (Другу Пречисту), за православним календарем – день особливого вшанування чудотворного Холмського образа Діви з Дитятком, однієї з найбільших святинь України-Русі й видатної всехристиянської реліквії. Як і щороку, лучани здійснили хресну ходу до оригіналу знаменитого образа, що перебуває на постійному збереженні в Музеї волинської ікони обласного центру.

Є в Луцьку й невелика дерев’яна церковця на честь Холмської – з копією чудотворної. Але, на переконання її настоятеля протоієрея Михайла Онищука й численних парафіян, особливо холмщаків родом, такі великі святощі достойні значно більшого пошанування. Адже в минулому постійним місцем зберігання цього образа був величний собор у Холмі (нині Республіка Польща). Тож закладини нової храмини було призначено на престольний празник.

Божественну Літургію на критому помості (його спорудили поруч церковці, знаючи, що прийде багато людей) очолив архієпископ Луцький і Волинський Михаїл у співслужінні з настоятелем і місцевим духовенством. За Богослужінням владика виголосив проповідь про свято й будівництво храмів. Він зазначив, що «Божа Матір через цю чудотворну Холмську ікону завжди перебуває серед нас. Вона зігріває серця, особливо тим, хто був вигнаний зі своїх земель, – холмщакам. Але це – святиня для всіх нас, і Господь дає цей дар чистим серцем». Тому, вшановуючи образ Холмської Богоматері, проявом любові до Неї є велике бажання місцевої громади та всіх небайдужих спорудити храм, продовжив архіпастир.

Буває, наголосив архієрей, запитують, навіщо так багато церков будується нині, а відповідь така: храмів повинно бути стільки, скільки потребуватимуть люди. «Хіба добре будувати заклади, де людей спонукають жити за тваринними інстинктами, де вона втрачає образ і подобу Божу, стає залежною? Звісно ж, ні. Тому-то краще зводити Господню домівку, де б людина відчувала благословення Творця, була щасливою від того, що, вносячи якийсь вклад у будівництво, своїми руками вписує себе до Книги Життя, залишає добрий слід для майбутніх поколінь».

Після Служби Божої владика Михаїл заклав перший камінь майбутньої величної споруди. Освячену капсулу з документом, у якому – інформація про освячення та назву храму, залили бетоном. У цьому дійстві взяли участь луцький міський голова Богдан Шиба, архітектор майбутнього собору Андрош Бідзіля, голова товариства «Холмщина» Микола Онуфрійчук та інші.

По тому був згаданий хресний хід до музею, який вирушив звідси й на центральному проспекті Волі зустрівся із процесією, яка йшла від кафедрального Троїцького собору (священнослужителі на чолі з канцлером протоієреєм Миколою Цапом переважно з Ковельських міського й районного деканатів, викладачі й вихованці Волинської духовної семінарії, багато мирян).

На ґанку музею, де встановили й прикрасили чудотворну ікону, духовенство тричі правило акафіст Пресвятій Богородиці. Протягом богослужіння всі бажаючі підходили до святині, прикладалися до неї і складали пожертви на реставрацію ікон, що зберігаються у цьому закладі.

Цього ж дня на місці майбутнього собору відбулися благодійний концерт і акція «Частина православного серця – самотній дитині». Збирали пожертви дітям-сиротам.

Різдво Богородиці, день її Холмського образа пройшли в Луцьку з піднесенням. Але все дається в порівнянні. Можна згадати, як на цей празник збиралися не сотні чи тисячі, а сотні тисяч вірян з усієї Речі Посполитої чи Російської імперії (проїзд залізницею до Холма тими днями був пільговий або безплатний). Тепер же вшанування великої святині відзначається радше регіонально. А було б добре, якби групи прочан з усієї України та інших країн організовано прибували до Луцька, якби священики з усіх єпархій увесь день безперервно служили біля чудотворної ікони молебні й акафісти. І не тільки на Другу Пречисту. Чому б Луцьку не стати центром паломництва на зразок Ченстохови?