Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 1 листопада, у неділю 22-гу після П’ятдесятниці, на завершення Божественної Літургії в кафедральному соборі Святої Трійці.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, поздоровляю вас із воскресним днем, а причасників – з прийняттям святих Христових Таїн.

Сьогоднішнє євангельське читання оповідає нам про сівача, який пішов сіяти і зерно розсипалося в різні місця: одне – на каміння, друге – в терня, третє – на добу землю… Звичайно, ми знаємо пояснення цієї притчі далі, але можемо і ширше порозмірковувати.

Що ж це за сівач, що пішов сіяти, а землю не підготував? – так також можна поставити питання. Хто ж по камінцях розсипає зерно, наперед знаючи, що воно навряд чи виросте, або хто в бур’ян сипле зерно, знаючи, що воно там не виросте? Це ми можемо розмірковувати нашим людським розумом, і воно справедливо. Але, з іншої сторони, на землі відбувається боротьба: боротьба добра і зла. Ми можемо згадати іншу притчу, яку говорить Господь у Євангелії: що посіяно зерно, але повиростали плевели, тобто бур'ян виріс, і ті, хто обробляв землю, говорять, що «ми ж все гарно зробили, підготували, де ж вони взялися, оці бур'яни?» І Господь говорить: диявол його насіяв. І працівники кажуть: «Ходімо повириваєм його». Господь каже: не потрібно, бо вириваючи це погане, потопчете багато доброго. Хай дозріває до часу, а коли прийде час, пшеницю зберем окремо, бур'ян – в інше місце і бур'ян спалимо, щоб не розсівався і насіння нікуди не пішло. Ось так і в попередній притчі: де взялося це каміння і це терня? Диявол його насіяв. А чому насіяв його? Тому, що людиноненависник. А чому людиноненависник? Тому, що в нього природа така: боротися із тим, що пов’язане зі спасінням і божественним.

Тому антихристові це слуги, а не Христові. І Господь у Євангелії говорить, щоби визначився кожен: ти або Христовий, або антихристовий. Ти або з Богом, або проти Бога. Тобто або ти робиш добро, а якщо добра не робиш, то робиш зло. Хтось каже: «Я нічого такого не роблю». Здається, нічого не робить – ні доброго, ні поганого. Це правильний стан чи неправильний? Неправильний стан. Чому? Стояча вода також псується. Не може бути стану, де абсолютний спокій. Нема такого стану. Тому воно заповнюється або добром, або злом. Або позитивним, або негативним заповнюється. Якщо говорити цифрами, то нуль – це теж цифра. Це теж стан. Ми думаєм, що нуль – це стан, де немає нічого. Це теж щось є, нуль – це вже щось є по своїй суті. І людина в процесі свого духовного становлення постійно повинна рости. Це називається – шукати постійно Христа. Інколи кажуть: «Я вже Христа знайшов». Якщо так кажуть, то це значить, що зайшли в тупик і далі не знають, куди йти, або померли. Як можна пізнати неосяжного Бога?!.. Неможливо.

Так ось, ця боротьба, яка триває тут, на землі, це боротьба між добром і злом, але полем битви є душі людські. І тому чиста людина приходить у світ. Чиста. Тільки з наслідком первородного гріха, тобто смертна. Вона помре, має наслідок від першого гріхопадіння. Але чиста. І в цю чисту душу диявол засіває цей бур'ян. Через думки, через вчинки батьків, дітей. Коли дорослі, ми самі приймаємо рішення, добрий це вчинок чи поганий – це вчинок. Ми постійно стоїмо на роздоріжжі: добре зробити чи погане. І якщо хтось каже: «Я був в таких обставинах, і мусив так зробити» – неправда! Це ти самообманюєшся, тому що Єва теж в раю сказала: «Не я це, то змій мені дав», Адам же: «Я не знаю, жінка щось приготувала та я й з’їв». Теж невинуватий, ніхто не винуватий.

Але ось ця боротьба, ця боротьба, яка в душах людських, – це боротьба за наше спасіння, і ми приймаєм це рішення самі: з ким бути, куди іти, як рухатися, і наша душа – оце поле. Поле чисте, яке має народити гарний плід. Але ми це поле, свою душу засіваємо камінцями або засіваємо бур’яном. І все, що сіється, одне дає плід, інше – не дає цього плоду. Можна сказати так, як тоді: сіяти чи не сіяти, щоб не марнотратствувати, не розсипати? Сійте! Згадайте слова Ісуса Христа: не будете проповідувати ви – буде проповідувати каміння. Робіть добро, робіть добро і не зважайте, що навколо вас.

Є такий термін, який ми іноді хибно розуміємо, – смирення. Хтось каже: «Ти несмиренний, ти не смиряєшся, смиренно себе веди». А що таке смирення? Якщо буквально – це постійність у діянні добра. Смирення – це постійність у діянні добра. Тобто тобі роблять погано, а ти продовжуєш робити добрі справи. Тебе образили, тому й кажуть: «вдарили в ліву щоку – прояви смирення, підстав праву». Це означає, що тобі зробили погано, а ти все одно роби добро. На тебе кидають камінням, а ти відповідай хлібом. Ось це вам порівняння. Ти роби добро. Ти ж визначаєшся, що ти носій добра. Якщо ти носій добра, сій це добро, носи це добро. Що тобі до того, хто що сіє? Це його участь. Його диявол обрав сіяти погане, робити погане, а ти – роби добре. Ти роби добре! А чому роби добре? А тому, що «по ділах їх пізнаєте їх».

Судити будуть по тому, що ти зробив, а не за яких обставинах ти зробив. Нічого ти не мусив; те, що ти змалодушничав і зробив, – це вже інша тема. Нічого ти не мусив. Господь не є насильником над волею людини. Бо знаючи, що Адам згрішить, Він міг його зупинити і не дати згрішити. Навіщо ця еволюційна історія падінь і проблем людського роду? Господь дає вільний вибір, попереджаючи: з’їси – помреш, не з’їси – будеш жити в раю. Ось так і в нас: завжди є вибір. Завжди є вибір! З будь-якого стану, з будь-якої ситуації. І тільки коли душа посіяна терням і камінцями, він думає: все, кінець, і закінчують життя навіть самогубством, бо «нема вибору». Гріховна душа, яка не наповнена божественною благодаттю, не просвічує розум і не знаходить виходу. А душа, яка наповнена божественною благодаттю, просвічує розум. Ми ж знаходим слова в Євангелії: «Так нехай просвітиться світло ваше між людьми...» Тобто ти дивись на когось, як хтось робить щось, а він щось робить.

Інколи кажуть: «Не знаю, що робити». Відповідь: роби що-небудь. Будеш хоча б знати те, що вже не треба робити. А що робити? Що-небудь роби! Будеш знати: ага, це не треба робити, треба робити ось це. І вийдеш. Дивіться – русло річки, як воно петляє. І, кажуть, можна сісти на човен у Луцьку і доплисти до Чорного моря. І думаєш: як, Чорне море, стільки горбків, боліт, як туди доплисти? Отак вона, річка, петляє, до Білорусі допливає, знову вниз пливе, та знаходе вихід. Знаходе вихід і пливе у велике море. Значить, вихід може бути. Складний, тернистий, та може бути вихід. Ми можем сказати сьогодні: складно жити, бо як так – робиш добро, навколо ж стільки зла. Що тобі до того, що навколо?! Ти що зробив?! Ти сіяв добро? Ти чинив як учень Христовий? Ти йшов з Богом, ти робив по-Божому, ти подражав Богові? Ти подражав святим, які з терпінням переносять життєві негаразди? Якщо ти це робив – наслідуй Царство Небесне, якщо ти це не робив – твоя участь буде інша. Що тобі до того? Ти сій!

Інколи кажем: виховуєш своїх дітей, розказуєш їм, а вони собі роблять своє. Вони роблять те, що вони будуть робити, а ти сій добро. Або кажем: невдячні діти. Стільки виховувала, а вони тобі зробили всякі пакості. Тобі що до того? Оця твоя дитина – це твоє смирення. Якщо воно погане, то воно тобі для смирення дано. Господь, може, попустив. Якщо воно добре, підбадьорить тебе. Але це твоє життя, це твої гріхи і за те тобі дається. А ти повинен сіяти добро в цю дитину, в онука, якщо ти вчитель – у студента, в школяра. Ти сій! Воно робить погане, а ти роби добре! Чому? А тому, що ти визначений робити добро. Тобі що до того, що він робить? Його Господь окремо запитає, чому посіяне добро він перетворив на зло. Чому добре він перетворив на погане. Чому його вчили добре, а він зробив недобре. Це його відповідь. Твоє яке діло?..

Вчора євангельське читання було на Вечірній: запитує апостол Петро про Івана Богослова – «Господи, а той що?» Ну Ти розказуєш, що Ти помреш, що ми маєм… А цей що? Господь йому каже: тобі що до того? Ти йди за Мною! Оце таке «яке твоє діло?» Ти роби те, що тобі визначено. Ти ж кажеш: «Я образ і подобіє Боже». Ти кажеш: «Я особливий». Якщо ти особливий, то чого дивишся на інших? Дивися на себе. Думай про себе. У заповідях як сказано: «Возлюби ближнього, як самого себе». Не сказано – полюби і світ, як все, що в світі… Як самого себе! Про одну особу сказано. Не про множину сказано, про однину. І порівняння з одниною, а не множиною. Ти за себе відповідай, ти на себе дивись. І не сказано ж – Царство Боже всередині вас є… А сказано: «Царство Боже всередині тебе є». Не десь там абстрактно в чомусь, а в тобі, там в тобі твоє Царство Боже. І образ Божий – це не щось таке абстрактне, це ти, окремо взята людина.

Тому я бажаю, щоб ми усвідомлювали цю свою унікальність, усвідомлювали те, що йде боротьба і наше життя на землі – це час випробувань, час боротьби. Причому боротьби із самим собою. Не з кимось іншим, боротьби із самим собою. Тому перемагайте те негативне, що у вас є. Викорінюйте це терня, що є в душі вашій, визбируйте камінці, що є в душі вашій, щоби душа ваша стала оцею плодородною землею, яка дасть стократний плід. Боріться з собою: переборете себе – переборете диявола. Не треба сприймати, що диявол – це щось таке ходяче навколо нас. Це твої гріхи, оце і є присутність диявола біля тебе, це твої спокуси. Переборюй спокуси – переможеш світ, переможеш гріх. А все це переможеш – наслідуєш Царство Небесне.

Але для того спочатку треба очистити душу через покаяння, через визнання, через сповідь, через усвідомлення, що твоя душа, твоя земля оця, яку ти являєш, ще не до кінця чиста. Тому слова Спасителя перші були: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне». Як можна це перетлумачити? Очистіть цей грунт, в який Я посію добре зерно, що дасть стократний плід. Очистіть свою душу. Тому очищаючи свою душу, ви даєте добрий плід. Добрий плід свого життя і добре продовження роду, щоб подібне народжувало подібне. Якщо ти грішник – грішника й народиш, і генетично, і психологічно, і в різних напрямках, якщо ти носій добра. Якщо ти носій божественної благодаті й любові, то те саме, подібне до себе, й породиш. Породиш любов, породиш носія добра, породиш гарне продовження роду. Тому очищайте свої душі. Я бажаю, щоб вони були цією доброю землею, в яку падаюче зерно дасть стократний плід.

Бог на поміч вам у добрих справах щодо самих себе! Не думайте про Україну, думайте про себе, бо думаючи про себе, ви думаєте про Україну. Ти – це Україна, а Україна – це ти! Ти – християнин,  християнин – це ти. Бог на поміч!

Слава Ісусу Христу!