Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

13 лютого 2008 р.

Уперше цілком офіційно архієрей, священики та миряни Української Православної Церкви Київського Патріархату відвідали Святу Землю і відправили там Богослужіння в найбільших християнських святинях.

Про те, що в Єрусалимі буде можливість відправити Літургію українською, не вірили навіть самі богомільці. Однак мовне питання не стало перепоною. Представники світового Православ’я ставилися до Київського Патріархату з великою повагою, на належному рівні. Жодного натяку на «неканонічність» чи «неблагодатність», адже це може вирішувати лише Сам Бог, як сказали ченці біля Гробу Господнього. Тож Православна Церква в Ізраїлі не зважила на жодні політичні інтриги і люб’язно відчинила храм для прочан з України.

Бажання, щоб за них і за їх родичів помолились на Святій Землі, виявили тисячі вірян. Коли зважили всі записки «За здоров’я» і «За упокій», їх виявилося аж 7 кілограмів.

Єпископ Луцький і Волинський Михаїл сердечно подякував православній парафії, яка дозволила волинській пастві принести безкровну жертву за Україну, за Волинь, за наші родини.

«Для України цей храм завжди відкритий і немає значення, якою мовою ти розмовляєш», – зазначив у вітальному слові на адресу паломників настоятель святині. – Головне, щоб люди сюди приходили. Багато людей з України було тут, – зазначив він, – але вперше приїхав єпископ і вперше відбулася Літургія українською мовою.

На знак вдячності владика Михаїл подарував настоятелеві копію мироточивої ікони Святителя Луки Кримського із миром, що проявилось у Луцьку.

Храм, який належить Православній Церкві в Ізраїлі, – не єдине місце, де волинська паства просила милості в Бога не лише для себе, а й для всієї України. Українська молитва лунала під час проходження хресною дорогою Спасителя. До цього дійства не всі мусульмани ставляться позитивно: щоб пронести хрест, довелося викласти за його оренду 40 доларів і кілька разів відстоювати своє право в місцевої поліції. А кульмінацією став молебень біля Голгофи. Почувши задушевний спів волинян, місцеві ченці запропонували відправити в цьому найсвятішому місці землі молебень і, відійшовши від традицій, дозволили записати коротке інтерв’ю.

«Страждання Христові – це запорука нашого майбутнього життя, – наголосив владика Михаїл. – Страждання Христові –для нас це визволення, для нас це спасіння, для нас це життя майбутнє. Перетерпівши, Господь дає нам можливість перетерпіти і всі наші недуги.

Загалом владика Михаїл відправив Богослужіння за волинян і мир у всій Україні в 15 храмах Святої Землі.

Українську мову тут визнають як богослужбову, про що свідчать відповідні написи над річкою Йордан, на місці зустрічі Марії і Єлизавети та в церкві «Отче наш». В останній Господня молитва подається більше ніж 60-ма мовами. Після українського є напис церковнослов’янською, або, як там указано, московітською, а от російською побачити не вдалося.

Паломники мали нагоду побувати: на Горі Блаженств, місці Примноження хлібів, церкві 12-х апостолів; здійснити омовіння у річці Йордан; відвідати храм Благовіщення Пресвятої Богородиці у Назареті, село Кана Галілейська, в якому Христис вчинив перше чудо; піднятися на гору Фавор; побувати біля гори Армагеддон; відвідати церкву Різдва Йоана Предтечі; побувати на місці зустрічі Марії і Єлизавети, у храмі Різдва Христового у Вифлеємі та в печері убитих Іродом мучеників (територія Палестини), біля джерела Марії, на Сіонській горі в світлиці Таємної Вечері, у храмі Успіння Пресвятої Богородиці; пройтися Гефсиманським садом на Оливній горі; по-молитися в храмі Моління про чашу, у церкві Гробу Богородиці; покласти записку з проханням у Стіну плачу; помилуватися Юдейськими горами, монастирем Георгія Хозевіта; піднятися на Гору спокус, де постив Христос, а диявол спокушав Його; побувати в церкві «Отче наш», каплиці Вознесіння, жіночому православному монастирі Вознесіння; пройти хресною дорогою, зокрема через храм «Вушко голки»; прикластися до Голгофи і Гробу Спасителя в Кувуклії у храмі Гробу Господнього, де сходить Благодатний Вогонь; зійти до грецького православного храму Рів-ноапостольної Єлени; побувати в печері Адама, де видно нижню частину Голгофи; побувати у Яфі – старовинному порту на Середземному морі, відбудованому сином Ноя Яфетом (нині це частина Тель-Авіва); відвідати місто Лод, де народилася мати великомученика Юрія Переможця, де він жив і похований, прикластися до кайданів і могили, розташованих у храмі на його честь.

Приблизно за тиждень прочани побували в 40 визначних місцях Святої Землі.