Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Наприкінці серпня у Луцьку в рамках святкування дня міста відбувся фестиваль дзвонарського мистецтва «Благовіст Волині», який зібрав талановитих дзвонарів у самому серці Волині – замку Любарта. На урочистому дійстві побував ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Ігор Швець. Передавши вітання і благословення архієпископа Луцького і Волинського Михаїла учасникам фестивалю, він відзначив універсальне застосування дзвонів: вони звучать і в радості, і в горі, у часи небезпек і перемог. Але без дзвонарів дзвони мертві. Тому справа, котру роблять учасники заходу, боговгодна і шляхетна. Тож нехай лунає над Україною голос дзвонів, – говорив о. Ігор, – розчиняючи ворожнечу, непорозуміння, байдужість закликаючи до віри і доброчесності, до спільної праці та єдиної Помісної Церкви.

Учасники з’їхалися з усієї України, щоб потішити звучанням дзвонів волинський край. Серед них показав хист наш семінарист Ігор Літвінцов, який дзвонить у луцькому кафедральному соборі Святої Трійці.

Дзвони – невід’ємна ознака православного храму. В чині благословення дзвону сказано: «Нехай усі, хто чує звуки їх, чи вдень, чи вночі, почнуть славити ім’я святе Твоє». Церковні дзвони використовуються для того, щоб скликати віруючих на молитву, виражають торжество Церкви, сповіщають не присутнім у храмі про час проведення особливо важливих частин богослужінь. Крім того, дзвонами сповіщають про якусь небезпеку чи нещастя, наприклад, про пожежу. У трагічні для країни дні закликали дзвоном народ на захист рідної землі. Дзвоном повідомлялось народу про перемогу і віталося переможне повернення полків з війни тощо.

У старозавітній церкві – в Єрусалимському храмі – віруючі скликалися на богослужіння не дзвонами, а сурмами. Перші дзвони з’явилися у Західній Європі (кінець IV – початок V ст.), але не ввійшли в церковну практику. Лишень на початку VII ст. Римському Папі Савиніану вдалося надати цим інструментам християнського значення.