Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Про маловідомі факти з життя преподобного Амфілохія Почаївського повідомила минулого тижня газета «Україна молода» з посиланням на свідчення колишньої бандерівської зв’язкової, секретарки легендарного командувача штабу «УПА–Південь» Енея, а нині мешканки Почаєва Марії Антонюк, яка з дитинства знала святого.

Вона розповіла, що у березні 1945 року неподалік Почаєва чернець Йосиф (у миру Яків Головатюк) неодноразово допомагав лікувати повстанців. При цьому Йосип приховував, що він монах. Що ж до політичних поглядів старця, то М. Антонюк стверджує: «Він глибоко не вникав у ці питання, проте говорив так: «Є нація українська, і повинна бути держава українська». Звісно, про такі речі о. Йосиф міг говорити не з усіма – тільки з тими людьми із підпілля, які були з ним пов’язані і яким він найбільше довіряв. Також отець повторював: «Я весь час молюся, і моя молитва сильна. Скільки я буду жити, стільки молитимуся за тих наших дітей, що полягли, і котрі вціліли, і за тих, які страждають на засланні. Я за всіх вас молюся».

На підтвердження слів цієї жінки кореспонденту «УМ» вдалося віднайти ще декілька вагомих фактів, як-от документ з архіву, автором якого був старший оперуповноважений Управління КДБ по Кременецькому району капітан Черкасенко. Копію «справки» показує людина, яка вже тривалий час досліджує життєпис преподобного Амфілохія Почаївського, – кінорежисер і сценарист Віктор Підгурський, мешканець Кременця. Документ цінний тим, що зачіпає важливі моменти світогляду та біографії старця.

Зустріч Черкасенка з волинським святим відбулася влітку 1963-го. Кадебіст навідався до о. Йосифа з вимогою, аби той припинив церковні відправи у своєму домі. Старець-цілитель мешкав у Малій Їловиці, куди змушений був перебратися з Лаври через вороже ставлення до нього деяких інших монахів. Як занотовано в довідці, чернець згадував про своє вимушене заслання й перед Черкасенком: «Меня выгнали из лавры, а сейчас и здесь не дают мне спокойно жить, но я не боюсь никаких преследований и ради веры могу пойти и в тюрьму, и на смерть». При тім додавав: «Большевики убивали без разбору всех, кто был одет в одежду монаха или священника. Большевики уничтожили много и других людей, евреев и украинцев». Будь-який текст ми можемо зрозуміти тільки в контексті, а суспільно-історичний контекст «довідки Черкасенка» нам відомий: більшовики, слідом за царатом, нищили українців як націю, насамперед репресуючи інтелігенцію, селянство та повстанське підпілля на Західній Україні.

Цікава й інша деталь із життя святого. У селі Мала Їловиця, звідки  преподобний Амфілохій родом, згідно з деякими довідниками, народився й діяч ОУН-УПА М. Головатюк. Питання, чи належав він до тієї ж родини Головатюків, що і Яків-Йосиф-Амфілохій, має стати предметом для нових пошуків.

Як випливає з довідки, у розмові з Черкасенком Амфілохій заявляв, що цей кадебіст прийшов убити його. Судячи з усього, земний шлях преподобного урвався саме стараннями радянських каральних органів.

У 1962 році старця запхнули до психіатричної лікарні після того як він разом із паствою став на захист Троїцького собору Почаївської лаври. Влада намагалася закрити його силою, яка, за словами Підгурського, й помістила старця в лікарню.

Потім за завданням «органів» о. Йосифа намагався вбити рідний племінник.

Після чергового побиття, коли старця викинули за селом посеред болота, цілитель одужав, знову став пророкувати й уздоровлювати. Згодом прийняв ще суворішу чернечу обітницю – велику схиму – з ім’ям Амфілохій.

Останнім випробуванням для старця, відповідно до церковної версії, стала підіслана до нього послушниця Ганна, співробітниця Київського музею атеїзму. Працюючи на кухні, вона додавала монахові в їжу отруту, вбиваючи його день у день. Водночас існують письмові твердження родичів послушниці Ганни, яка померла наприкінці 1990-х, що вона не вбивала о. Йосифа.

...1 січня 1971-го отця Амфілохія не стало. Тисячі мирян з’їхалися на його похорон. Через 31 рік – 22 квітня 2002-го – труна, облачення і тіло розкопаного святого старця були такими, неначе його поховали тільки вчора. Тож у 2002 році Почаївська Свято-Успенська лавра возвеличилася новим святим – преподобним Амфілохієм.

До речі, благословення мирянам на відвідини могили Амфілохія дав тодішній намісник лаври Яків, який згодом став митрополитом Луцьким і Волинським Київського Патріархату.