Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

24 вересня 2006 р.

Луцька парафія Святителя Феодосія Чернігівського відзначила 100-ліття своєї церкви. З нагоди ювілею та храмового свята Божественну Літургію очолив єпископ Луцький і Волинський Михаїл. З ним співслужили канцлер єпархії протоієрей Микола Цап, обласний декан і настоятель храму протоієрей Іван Семенюк, нововолинський декан протоієрей Стефан Фульмес, горохівський декан протоієрей Андрій Сидор, ківерцівський декан протоієрей Олег Ткачусь, ковельський міський декан протоієрей Анатолій Александрук, намісник монастирів Святителя Миколая в Жидичині й Різдва Христового в Луцьку ієромонах Марк (Левків) та інші священнослужителі.

Під час Богослужіння владика виголосив проповідь про призначення храмів Божих. Він закликав присутніх не забувати в своїх молитвах тих християн, які збудували Феодосіївський храм і які протягом століття робили все можливе, аби в ньому було затишно творити молитву.

З нагоди ювілею архієрей нагородив благословенними грамотами тих, хто доклав багато зусиль для облаштування церкви та утримання її в належному стані. Серед нагороджених – колишній настоятель храму протоієрей Богдан Гринів та голова парафіяльної ради Анатолій Доротій.

Святитель Феодосій Чернігівський був вихідцем із шляхетної родини Полонських, яка згодом отримала прізвище Углицьких. Після закінчення Київської духовної академії Феодосій пішов на військову службу. Однак невдовзі він відмовився від усього мирського і почав провадити подвижницьке життя в одному з київських монастирів, ставши згодом архімандритом. А 1692 року його висвятили на єпископа Чернігівського. Проте у сані він пробув усього три роки. 1696 року помер. Поховали його в чернігівському Борисоглібському монастирі.

Кам'яний храм святителя Феодосія в Луцьку збудований 1906 року. Таким він зберігся і донині. Перед тим на кладовищі, яке діє ще від 1848 року, стояла дерев’яна каплиця для відспівування померлих. Такий статус храм мав до середини ХХ століття.

Існує дві версії, чому покровителем церкви обрано святителя Феодосія. 1896 року були знайдені його мощі і винесені з собору. І якраз на честь прославлення святителя було названо цей храм для воїнів російської армії.

Інша версія, що засновники храму лікар Костянтин Василевський і Олександр Максимович були вихідцями з Чернігова. Після того, як у 40-60-х роках минулого століття храм став парафіяльним села Великий Омеляник, він був філіалом Свято-Троїцького собору. Це означає, що за ним не було закріплено певного священика. Лише на початку 70-х храм став самостійним, отримавши настоятеля. Саме тоді його розписала відома художниця Лідія Спаська. Це чи не єдиний храм, який мисткиня розписала повністю.

У часи піднесення національного духу храм перейшов під юрисдикцію Київського патріархату. За останні 15 років він зазнав чимало змін: оновлено зовнішній вигляд та розписи, облаштовано прилеглу територію, до 2000-ліття Різдва Христового встановлено прам’ятник. Засновано братство і сестринство, недільну школу, дитячий хор, який супроводжує першу недільну Літургію, відновлено традицію святкової трапези. Особливо урочисто при заповненому храмі дітьми та дорослими тут відбувається відзначення Дня Святого Миколая.

Храм святого Феодосія розташований на околиці міста, але сюди їдуть з різних кінців міста. Тут сформувалася монолітна громада, для якої ця церква стала більше, ніж родинною і яку доглядають наче рідну дитину.