Завідувач
відділу організації благодійності та соціального служіння єпархії
Валерія Лесюк на запрошення благодійного фонду «Стопрак» взяла участь у круглому столі у Волинському прес-клубі, приуроченому до Всесвітнього дня хоспісної і паліативної допомоги, що припадає на другу суботу жовтня щороку. До обговорення долучилися головний лікар обласної лікарні «Хоспіс» Володимир Бачинський, представник МБФ «Відродження» Ксенія Шаповал-Дейнега, представники міської влади, громадськості.
Як допомогти невиліковно хворим людям? Як полегшити їх останні страждання? Чи має право важкохворий на гідну смерть, без постійного болю? Чи не катуванням душі й тіла є такі страждання? Ці та інші питання обговорювалися під час заходу.
Щороку майже 428 тис. осіб в Україні потребують допомоги для полегшення симптомів невиліковних хвороб. Такими є дані дослідження міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch (2011 р.) разом з українськими громадськими активістами. Зібрані свідчення довели: права пацієнтів в Україні систематично порушуються. Існуюча система доступу до знеболення прирікає їх на невиправдані страждання та принизливе поводження. Намагаючись забезпечити належний догляд, родичі та близькі пацієнтів проходять через тяжкі випробування, що можуть бути прирівняні до тортур.
«Життя – всього лише пар із чайника. Пар – то наш пропуск на небеса». Такі слова пролунали з уст онкохворого юнака, котрий боровся зі страшною недугою, вгамовуючи нестерпний біль 10 літ (у 2010 р. помер), у документальній стрічці «50 міліграмів – недостатньо», продемонстрованій під час заходу. Мама головного героя Владислава говорила: «Коли я виходжу до аптеки або до магазину, а на це затрачаю приблизно сорок хвилин, – ото ніби й пожила». Очі цієї мами інколи сяяли й від щастя. Тоді, коли сина приходили відвідати добровольці. Тоді, коли її кровинка завдяки цим небайдужим могла вдихнути свіжого повітря, бо нові друзі вивозили його в інвалідному візку на прогулянку...
Право людини – не терпіти біль. Про це йшлося у слові К. Шаповал-Дейнеги. В усьому світі допомагають невиліковно хворим, виписуючи знеболювальне у такій кількості, яка потрібна пацієнту. Це, наприклад, не 50 мг морфіну на добу, як у нас, а стільки, скільки потрібно, щоб не відчувати болю, зазначила вона. Великим кроком у паліативній медицині в Україні буде виготовлення таблетованого морфіну (перший випуск заплановано на грудень 2012 р.), маючи який, невиліковні зможуть бути самостійними у своїх діях.
Тож відділ організації благодійності та соціального служіння єпархії закликає православних християн не бути байдужими до невиліковно хворих людей, а проявляти милосердя, увагу та любов, відвідуючи їх в хоспісі чи на дому.
