Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 16 березня, у неділю 2-гу Великого посту, святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонітського, в кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Вітаю усіх вас, улюблені браття і сестри, із воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.

Сьогоднішнє євангельське читання оповідає нам про зцілення юнака, якого принесли хворим і на ношах опустили його. Віра людини – це не тільки впевненість у тому, що Бог існує. Саме визначення віри звучить – упевненість у невидимому як у видимому, бажаному, очікуваному як дійсному. Ось це є визначення віри. Тому, що ми віру інколи сприймаєм лише через призму «я вірю в існування Бога» чи «я не вірю в Його існування». Вірим ми в існування Бога чи не вірим – це не означає, що Бога нема. Він є! І не залежить це від нашої віри. Наша віра дає можливість наблизитися до Бога, бути в безпосередньому контакті з Ним. А в чому полягає контакт із Богом? У молитві. Молитві, якою людина звертається у всіх своїх проханнях, в усіх своїх роздумах і питаннях, які вона задає собі. Задає вона ці питання і Богу.

Чи відгукується Він до нас, зважаючи на наше звернення? Звичайно, так! Відгукується, даруючи нам, в першу чергу, життя, продовження кожного прожитого дня. Адже ми – свідомо чи несвідомо, ранком чи ввечері – дякуємо Богові за прожитий день і просимо благословіння на слідуючий. І так з дня на день. Чи можемо ми без цього бути впевнені, що проживем багато років? Не можем бути впевнені. І не залежить це від стану нашого здоров’я: і здорові раптом помирають, гинуть та інші випадки. Тобто стан нашого здоров’я не залежить від довготи нашого віку. Але ось молитва, в якій людина звертається до Бога, – це безпосередній контакт і дарування людині Святого Духа і мудрості. Мудрості в прийнятті рішень і розумінні важких питань.

І дуже важливо, і дуже помітно, коли цю молитву ми творим у важкий, у випробовчий для себе час. Чи це трудність земного життя, якийсь випадок, особливо трудність здоров’я... Коли ти хворий, то постійно перебуваєш у стані молитви. І Бог чує людину. Незалежно, скільки ти гріхів зробив. Ми їх робим постійно. Щосекунди. Чи то тілом, чи то думкою, чи то своїм словом. Але життя наше – це наша молитва постійна. Зауважте ченців: чому носять чотки, або вервиці? Це для перебування людини в постійній молитві. Раніше були безграмотні, але була віра, було внутрішнє бажання творити молитву, і щоби впорядковувати розум і молитва звучала постійно, була оця вервичка: ти постійно перебуваєш у стані молитви.

А чому? Чому це потрібно і чому так є? А повертаємось ми до того, для чого Бог створив людину. Бог створив людину для прославлення. «Блаженство тварі і слава Творця». Якщо запитати: для чого я прийшов у цей світ, або простіше – для чого я народився? Для того, щоби славити Бога. А що означає «славити Бога»? Означає прославляти Його словами, які виражають нашу молитву, і ділами. Справою своєю, якщо ти її професійно робиш, тією працею, в якій ти маєш талант, – теж прославляєш Бога. Псалом 140-й говорить: «Все, що дише, нехай хвалить Господа». Навіть плазуни, і ті хвалять Бога: і вони відіграють якусь місію в цьому житті, і вони мають якесь значення. Все, що в цьому світі створене, воно наповнює загальну гармонію життя. І сказати, що той чи інший предмет лишній у цьому світі, чи та чи інша тварина, навіть хижа, вона лишня в цьому світі, – неправда. Бо все створено в гармонії буття. Все створено для того, щоби людина в кінцевому результаті духовно зростала і піднімалася, єднаючись з Богом. А єднання з Богом – це молитва, яку ми весь час виношуємо.

Ось, наприклад, ми прийшли сьогодні в храм, але молимся не всі. І не весь час перебуваємо у стані молитви. Стоїмо у храмі, а думаєм про різне. Прийшли хвалити Бога, а думаєм про своє. Це не є прославлення Бога. Таке наше перебування в храмі називається просто «перебування в храмі». І це корисно: краще, ніж сидіти вдома, краще, ніж сидіти біля телевізора. Краще перебувати в храмі. Але істина – навиріст. Прийшов у храм, подякуй Богові, що ти здолав усі труднощі, які тебе не пускали сюди, – лінь, турботи, другорядні причини. А прийшовши, присвяти цей час молитві. Тому, що вийдеш – і суєта життєва знов поглине тебе. А ось перебуваючи в молитві – це та насолода, яку отримуєш якийсь певний час, невеличкий час. Та насолода, яка покриває велику кількість твого земного часу. «Сьомий день – Господу Богові твоєму». Оце той день, який дає насолоду на цілий тиждень. Бо шість днів ти працюєш, шість днів ти виражаєш себе: виражаєш свій талант, приносиш благо для людей. А сьомий день – оцій молитві, єднанню з Богом і принесенню насолоди уже своїй душі і своєму тілу через насолоду душі. Оця молитва, молитва зітхання, молитва внутрішня, вона є найважливіша.

Молитися можна завжди. І це не означає, що тільки коли встаєш, коли лягаєш, тоді молишся. Постійно можна молитися. Сказати «Господи, помилуй!». Подумати про щось духовне протягом дня. Перехреститися. Прочитати «Отче наш». Будь-який випадок, який надихає тебе, повинен супроводжуватися тим, що ти виголошуєш молитву. Сідаєш їсти, поїв, подякував Богу – це також стан молитви, також прославлення Бога. От в такому стані треба перебувати, намагатись перебувати. Важко? Звичайно, важко, але треба перебувати в такому стані. А піст – це особливий час, який сприяє цьому, і повинен нас іще більше зосереджувати в оцьому стані перебування душі в молитві, єднанні з Богом, спілкуванні з Богом. Постійно з Ним треба спілкуватися, незалежно, що ти зробив протягом дня. Пам’ятайте!

Не буває гріха понад Боже чоловіколюбство: Боже милосердя понад усе, найбільше. Що б не вчинила дитина, мама любов'ю своєю покриває цей вчинок: усередині прогнівається, навіть якщо дитина наробила багато якихось проблем, але вибачить і все одно пригорне. Ось так і Бог: що б ти не вчинив, якщо ти каєшся, якщо ти спілкуєшся з Ним, приходиш, розповідаєш, розказуєш, – зрозуміє і прийме, тому що ти до Нього йдеш. Не від Нього йдеш, а до Нього йдеш зі своїми проблемами, зі своїми радощами, зі своїми клопотами.

Ось і ми сьогодні маємо ще одні клопоти, крім духовних. І, знову ж таки, на кого надіятись? Крім Бога, нема на кого. Крім Бога, нема на кого надіятися, і сьогодні ми звертаємось: Господи, збережи нам мир в Україні і дай щасливу долю! Ну чим можем захищатися? Зброї нема, армії нема, самі генерали. Лишається одна поміч на Бога. Але, напевно, Господь і попустив нам це відчути й побачити, бо «сила Божа в немочі звершується». Було б багато зброї – хвалилися б своїми мускулами і казали б: «Це ми, такі сильні, перемогли ворога». А коли цього нема – бачиш дію Божу, що Господь силою Своєю все владнає, Він це може, але залежить від нас.

Наскільки ми сьогодні стали патріотичні! Всі стали патріотичні, і на Сході, і на Заході; всі стали молитися, і на Майдані, й поза Майданом. Будь-яка акція, яка проходить, – всюди кличуть священнослужителя, щоб помолився разом із народом, підбадьорив народ. Напевно, добровільно ми цього не хотіли – прийти до храму. Господь попускає, попущення Боже є, щоб ми прийшли до храму, прийшли на молитву, щоб ми полюбили свою землю, щоб ми зрозуміли цінність життя і вартість нашої Батьківщини, яка вона для нас дорога. Самі, напевно, не хотіли цього розуміти. Господь попускає, і тепер всі хвилюються, всі моляться – ну, напевно, нам це треба пройти. Не хочем добровільно – створить Господь інші умови, в яких все одно підведе до одного, – і все це називається промисел Божий. «Куди піду від Духа Твого? Якщо піду на небо, Ти – там, якщо під землю – там, якщо далеко-далеко – і там направить Твоя десниця». Оце визначення промислу Божого.

Тому сьогоднішній промисел Божий підводить нас до щирої молитви, до якої і я вас закликаю. Тому ми і встановлюєм для себе молитовне правило за щасливу долю України. Тому щовечора на цілий піст – це мінімум, який ми повинні зробити: о 21 годині, кожен, де б він не знаходився, творить молитву за мир в Україні і за щасливу долю. Запам’ятали? Щоб, за псалмоспівцем, «єдиними вустами, і єдиним серцем, і в єдин час» ми творили молитву. А що будем читати, щоб ця молитва була разом і була одночасною? Читаєм «Отче наш» – ту молитву, яку знають усі, тричі читаєм «Отче наш»; тричі читаєм «Богородице Діво…»; і від нападу чужинців читаємо 90-й псалом. Запам’ятали? Тричі «Отче наш», тричі «Богородице Діво…» і один раз 90-й псалом («Хто живе під опікою Всевишнього»…). Далі, якщо має хто сприятливі умови, то читає Псалтир – поки не насититься його душа, просто все читаєте підряд.

Ось таке молитовне правило ми беремо собі як обов’язок творити за мир в Україні і щасливу долю. Причому робимо всі! Хто є в хаті, то закликаєте до цієї молитви всіх, тому що небезпека нависла над усіма, і це вже не залякування, це не ігри якісь, а серйозна небезпека. Серйозна небезпека! Ми мали похорони, коли вбили наших героїв. Їх вбили чи вони померли? Що відбулося? Вбили! Це вже не ігри. Бо ми інколи дивимось новини по телевізору, як кіно (там багато цих всяких фільмів), і думаєм, що чергову побачимо «картинку». А були похорони... Треба зрозуміти: це серйозні випробування для усіх нас, це смерть. Не самої смерті треба боятись, а боятися смерті духовної, смерть фізична і так прийде. А от загинути духовно… А що таке «загинути духовно»? Це коли тобі байдуже, що навколо тебе відбувається, ти собі сприймаєш, ніби то стосується когось, а не тебе. Тому наша молитва буде дуже важливою і дуже необхідною в першу чергу для нас самих, не тільки для кримчан, не тільки для Донбасу чи якихось інших регіонів. Для нас самих! Єдине стадо і єдиний пастир, і єдиними вустами ми це повинні виголошувати. Нехай сьогоднішня молитва і молитва постійна, яку ми підносимо, надихає нас молитися в ревності.

Один із прикладів, які наводять духовні отці, – що таке щиро молитися. Ось уявіть собі ситуацію: ви проходите по канатному мосту через прірву. Який це стан душі, уявляєте, якщо коли-небудь ішли по канатній дорозі. Ось боїшся, так трепетно... Ось так повинна хвилюватися ваша душа, коли читаємо молитву «Отче наш»: зі страхом і трепетом.

Тому милосердний Господь нехай допоможе нам у цю складну хвилину, а ми віримо і покладаємось на Нього, віримо, що Він з нами. «Де двоє чи троє зібрані в Ім'я Моє, там і Я посеред них». А якщо з нами Бог, то хто проти нас? Хто нам що зробить? Ніхто нам нічого не зробить, все буде в нас добре, але залежить це від нас. Будем молитись – буде все добре, не будем молитись – Господь попускатиме, щоб хвилювались, і все одно прийдем до того, що треба молитись. Тому краще хай щира молитва надихає нас, а Господь нам поможе. І я вірю, що все в нашій Україні стане добре, буде мирне небо і будем тут усі щасливо жити.

А я закликаю на всіх вас Боже благословення, і хай тиждень наступаючий буде для всіх плідний, радісний для душі і щирий у молитві.

Слава Ісусу Христу!