Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 23 березня, у неділю 3-тю Великого посту, Хрестопоклонну, в кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, я поздоровляю всіх вас із воскресним днем, причасників – із прийняттям святих Христових Тайн.

Середина посту ознаменовується однією з величних подій – винесенням чесного і животворчого хреста Господнього. Чому ми в цей момент виносимо хрест? Церква враховує неміч людську й усвідомлює, що людина спочатку з азартом береться за всяку справу, а потім втомлюється. І багато хто тільки почавши, вже завершує. І ще не почавши, завершує. І, власне, – це та мить, коли здається одній людині, що вже пізно починати поститися, інша каже: «Не вистачає фізичних сил, я вже зроблю собі попущення». І багато інших причин суб’єктивних.

І в цей момент виносить Церква для поклоніння животворчий хрест Господній. На ньому бачимо розп’ятого Господа нашого Ісуса Христа, Який також 40 днів молився, Який також мав спокуси різні – і владою, і їжею. Який також був як людина, людина, що хоче пити, їсти, втомлюється... І ось, споглядаючи на цей хрест, ми уявляємо Самого Христа, Який звершує оцей 40-денний піст. Споглядаючи на хрест, ми найбільше в ньому вбачаємо велику любов, яку Господь проявляє до нас. Проявляє, пройшовши оцей хресний шлях аж до самого розп’яття. То чи можемо виправдовувати себе, ніжити себе, знаходити причини зупинитися в нашому подвигу? Ми не маєм на це підстав. Хіба що лінь і байдужість може нас до цього призводити.

Спогляньте на хрест! Можливо, ми звикли бачити велику кількість хрестів. Але подумайте, що це за подія, що це за символ, який лежить перед нами. Розіп’ята любов Божа! Розіп’ята! Це питання життя і смерті. Це питання буття сьогоднішнього і життя майбутнього. Це слабкість або сила. Це перемога або поразка. На хресті ми бачимо, що любов’ю Христос переміг усе – і спокуси, і страждання. Переміг і саму смерть. Тому й оспівуємо: Христос «смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Ось якщо ми хочемо мати життя вічне, – не говорити про нього, не мріяти про нього, а мати його, – дійти треба до кінця! «Хто перетерпів до кінця, той спасеться». Хто до кінця перетерпів, ось цей може спастися. Тому половина шляху – це не весь шлях. Половина посту – це не весь піст. І половина життя – це не все життя.

І сьогодні ми дивимось на цей хрест. Але дивимось очима фізичними. Давайте заглибимось і розумом, будемо дивитись очима духовними. Хто для тебе Ісус Христос? Що для тебе означає цей хрест? Треба ж якийсь зміст туди вкласти, правильно? Не просто перетинка двох древ. Спасіння, терпіння, любов, страждання, життя вічне! Якщо ми цей хрест не наповнимо розумінням (звичайно, в кожного свої слова і значення, хоча більшість однакові), то він для нас не буде символом віри. Це буде тільки християнська зовнішня ознака і не більше. Тоді ми з вами пустоцвіти: на хрест дивимось, а не приймаємо, християнами називаємось, а жити так не намагаємось. Наповнювати змістом хрест потрібно! Починаючи із початку дня. Як повинен вставати кожен православний християнин? Прокинувся, подякував Богу за прожиту ніч і попросив благословення на новий день. Встав – і перехрестився в першу чергу. Подякував Господу насамперед.

Мені хочеться, щоб Бог у вас був як близький Друг. Не щось на іконі, не щось у храмі, а Той, Хто поряд. І щоби згадували про Нього не в неділю, не на свято, а щомить. Кожен подих повинен тебе поєднувати з Богом – тоді ти християнин. Згадай, ти ж встаєш ранком, вітаєшся з тими, хто поряд? Вітаєшся. Отаке твоє вітання повинне бути і з Богом тому, що Він – найближчий. Усі пішли на роботу, пороз’їжджалися, а Господь залишається з тобою: і в праведних твоїх справах, і коли ти грішиш, терпить і пробує тебе захистити, витягнути з того гріха. Ніколи не залишає!

Є така притча: Творець показував людині, як вона прожила життя, а вона нарікала, що ось було так-то, а Бог її тоді покинув. Господь їй показує: «Ні, ось бачиш два шляхи, відбитки твоїх ніг і Я був поряд». Цей же чоловік каже: «А ось річка, мені було страшно, Боже, а Ти мене залишив, бачиш – тільки від одних ніг сліди». Господь каже: «Ні, це Мої ноги, це Я тебе через річку переніс. Тому твоїх там немає».

Отож, Господь нас ніколи не залишає, Він завжди поряд із нами. Це ми Його можем залишити, відштовхнути від себе. Думати, що ось я сильний, я всіх знаю, в мене багато знайомих: там куплю, там метнусь, там пробіжу, там обманю – і піду вперед. І тоді Господь попускає: «Ти такий меткий? Біжи. Подивимся, куди ти добіжиш». Попускає, і людина тоді падає, обов’язково. Обов’язково падає, тому що без Бога не може ступити крок правильний і праведний. Тільки з Богом людина може здійснити правильний і праведний крок життя, який веде до Царства Небесного.

І тому хрест для нас – ознака великої любові, ознака постійної Божої опіки над нами. Постійної, при кожному подиху! В деяких монастирях ченців навчають читати Ісусову молитву «на вдих і видих». Це високий подвиг, я вас не закликаю, щоб ви цього вчилися, до цього треба дорости духовно, а не просто фізіологічно. Але жити треба завжди з Христом, щоб ти не робив, де б ти не був, які б обставини в тебе життя не складалися. Постійно, при кожному подиху! Пам’ятай, що Бог поруч з тобою. Він тільки чекає, щоб ти до Нього звернувся, тоді Він допоможе. Насильно нічого не буде робити, а допоможе. Бог допомагає іти тому, хто йде. Допомагає перемогти тому, хто бореться. Не тому, хто вирив окопа, сидить і кричить в ньому «ура!» А тому, хто вийшов з окопа і йде в наступ, – оцьому Бог допомагає піти й перемогти ворога.

Тому я сьогодні закликаю, щоб ви дивилися на хрест уважно, дивилися на хрест із розумінням, що Бог поряд, із нами. А ми повинні ставити собі ті завдання, котрі вважаємо корисними для нашого життя, корисними для нашого спасіння. Ми християни. Ми так багато останнім часом переживали, що робиться в державі. Трошки попереживаймо, що робиться у нас в душі. Бо забувши за себе, дивимся, що в державі не все так, як треба. Пора вже почати боротися: християнам боротися із собою, своїми гріхами і пристрастями, боротися зі своїми спокусами. Державі вже пора боротися!.. Тому я закликаю вас у першу чергу думати зараз про себе, і молитися за себе, і молитися за Україну – оце зараз залежить від нас. О дев’ятій годині вечора всі молимось? [Молитва за мир: тричі «Отче наш», тричі «Богородице Діво», 50-й псалом та Псалтир хто скільки може].

Я вірю вам, що всі молитесь, тому закликаю на всіх вас Боже благословення. І мій такий спокійний тон означає, що ви повинні бути бадьорими. Тому Бог вам на поміч у щирій молитві, у боротьбі з собою. І хай ми переможемо в особистому житті всі диявольські підступи, а в житті державному переможемо російського агресора. Ми його не боїмося, тому що з нами Бог.

Слава Ісусу Христу!