Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

2 травня 2007 р.

27 квітня минуло 130 років з дня народження святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Сімферопольського, сповідника. І хоча нечасто православні відзначають дні народження угодників Божих, а переважно дні їхньої смерті або дні знайдення мощей тощо, згадати про святого того дня, коли Господь привів його у світ, молитовно звернутися до нього саме в ту дату – теж добре діло. Тим більше, що не так давно в Луцьку замироточила ікона цього святого і від неї були численні зцілення, тож лучани не могли не згадати про святителя в день його ювілею. Те, що ікона замироточила в храмі Київського Патріархату, свідчить про неправдивість тих, хто заперечує його благодатність, а те, що вірні й духовенство нашого Патріархату так урочисто вшановують святого, який був за походженням росіянином, заперечують вигадки, нібито УПЦ КП – політична націоналістична організація, а не Христова Церква, де нема «ні грека, ні юдея».

Хресна хода з чудотворним образом розпочалась від Благовіщенського храму, де він перебуває постійно, і попрямувала через ціле місто. Процесію, у якій взяли участь миряни і духовенство луцьких міського і районного деканатів, очолив канцлер протоієрей Микола Цап. Зустріли її біля брами кафедрального Троїцького собору єпископ Луцький і Волинський Михаїл і соборне духовенство. У цьому храмі, де образ залишено на кількаденне вшанування, відправили Вечірню з акафістом святителеві Луці.

У проповіді владика зазначив: «Згадуючи про численний сонм Божих угодників, ми часто думаємо лише про тих, хто спасався у давньоминулих століттях, а проте наші дні дали світові не одного подвижника, хто удостоївся місця серед лику святих. Луці Кримському довелося боротися проти духів злоби піднебесної в ті часи, коли особливо великими були більшовицькі гоніння на Христову віру, однак він не тільки не зрадив Бога, а й, незважаючи на катування, заслання до Сибіру, всіляку зневагу, не втрачав жодного випадку, щоб свідчити про Христа, про істини Православ’я. У той час, коли безбожництво було офіційною ідеологією в Радянському Союзі, він свідкував, що немає принципової ворожнечі між справжньою наукою і справжньою релігією, а є їхня гармонія. Це був учений-християнин, сучасник багатьох із нас. Нині, звісно, немає тих гонінь, яких зазнавали перші християни та віруючі за часів державного атеїзму, але перед християнином стоїть чимало спокус, аби звести з істинного шляху. Святитель Лука подолав ті спокуси, що стояли на його шляху, маємо і ми долати свої. Бо, як знаємо з Писання, місто буде помилуване і задля десяти праведників».