Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

У дискусії взяли участь голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко та насельник жидичинського монастиря Святителя Миколая Чудотворця ієромонах Димитрій (Франків). Захід, який організував Інформаційний центр «Майдан моніторинг», відбувся 5 лютого в конференц-залі «ВолиньМедіа».

Розділення православних в Україні – це дуже велика трагедія, розпочав свій виступ о. Віталій. Він висловив упевненість: якби в нас була єдина Помісна Українська Православна Церква, то не відбувалися б такі страшні події, як зараз на Сході країни. Російська держава зробила кроки, які підтвердили те, про що вже давно застерігав Київський Патріархат. Парадокс, але тільки агресор спонукав українців до духовного пробудження. Стало очевидним, що Москва використовує свою Церкву як інструмент імперської окупаційної політики. Тож агресор зробить усе, щоб не допустити об’єднання православних українців в адміністративно незалежну Українську Церкву.

Окремо представник духовної консисторії загострив увагу учасників круглого столу на використання ворогом технологій брехні й маніпуляцій. Зокрема зазначив, що Московський Патріархат докладає багато зусиль, особливо на Західній Україні, щоб переконати в українському патріотизмі: проводить благодійницьку діяльність, допомагає армії тощо. І дійсно, варто лише вітати, коли ці зусилля робляться щиро багатьма людьми, українцями-патріотами, які, безумовно, є в складі цієї Церкви.

Але треба дивитися глибше, в корінь, не дозволити себе обманути. Адже благі наміри можуть бути лише прикриттям. І той же священик, який визволяє з полону нашого солдата, може бути агентом ФСБ за прикладом із радянських часів, коли багато батюшок працювали на КДБ. «Хіба щось змінилося в новітній російській імперії? Хіба в Росії Церква не має такого становища, яке можна було б назвати департаментом держави в справах релігії? Хіба через Російську Церкву російська держава не реалізовує свої впливи, і свою політику, і свої плани? – поставив риторичні запитання о. Віталій. – Мабуть, це найпідступніша зброя російської держави, і ми бачимо, як успішно вона діє у нас в Україні».

Вихід, з точки зору священика, такий: потрібно якнайменше підтримувати УПЦ (МП). Потрібно, щоб наші люди не ходили до цієї Церкви. Потрібно, щоб держава не підтримувала цю Церкву. Потрібно, щоб громади виходили з юрисдикції цієї Церкви. «Це дуже складні завдання, їх не можна робити насильно, – підкреслив голова інформаційно-видавничого центру єпархії. – Люди самі повинні робити цей вибір. Тим більше, що Конституція України дозволяє нам обирати свої релігійні центри, свою юрисдикцію, і якщо більшість у релігійній організації бажає змінити цей центр, вона повинна мати право це зробити».

Ієромонах Димитрій наголосив на необхідності замислюватися, на тим, що стоїть за певними поняттями й назвами. Наприклад, офіційна назва Московського Патріархату в Україні – Українська Православна Церква. Багатьох така назва дезорієнтовує. Представники цієї юрисдикції підкреслюють її, намагаючись відсторонитися від Москви. Тим, кого вдалося ввести в оману, жидичинський чернець радить ознайомитися зі статутом Російської Православної Церкви, де чітко визначено, що УПЦ є складовою частиною РПЦ. Єпископи УПЦ беруть участь в управлінні Російською Церквою, є учасниками Соборів у Москві. Зокрема, вони обирали Патріарха Московського, яким став владика Кирил.