Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

4 вересня 2008 р.

У селі Боратин Луцького районного деканату відбулася знакова подія – відкриття нового адмінкорпусу сільської ради. Освятити новобудову запросили єпикопа Луцького і Волинського Михаїла. У Богослужінні взяли участь настоятелі парафій Воздвиження Хреста Господнього в Боратині протоієрей Іван Пахолок, Великомученика і цілителя Пантелеймона в с. Рованці (Гнідава) протоієрей Сергій Коць (сільська рада в Боратині об’єднує і с. Рованці) та інші священнослужителі. Висловлюючи своє захоплення незвично гарною, як для села, будівлею, преосвященний порівняв добру роботу сільського голови з активною діяльністю священика на парафії. Якщо кожен на своєму місці робитиме все, від нього залежне, – зміни на краще будуть разючими...

16 серпня 2008 р.

У стародавньому Луцьку є дві найвищі точки – острів Лучеськ, на якому стоїть замок Любарта, зведений у XIV ст. на місці набагато давнішого поселення, та Гнідавська гірка, де люди теж селилися з прадавніх-давен. Учені, які не раз проводили тут розкопки, налічують шар за шаром не менше дванадцяти археологічних культур: починаючи з неоліту, їхні носії незмінно селилися на цьому колишньому березі повноводного Стиру. А вивершує цю своєрідну книгу з історії нашого краю – християнський храм. Нинішню Гнідавську, або ж Рованецьку, церкву Великомученика Пантелеймона зведено поруч із місцем більш давнього Божого дому, але і йому вже понад сто  літ. Чимало панотців несли службу на Гнідавській гірці, але постать священика Петра Огибовського, який пастирював тут на початку ХХ століття, закарбувалася чи не найглибше. Цього року виповнилося 100 років із часу його кончини.

У день молитовного спомину великомученика і цілителя Пантелеймона єпископ Луцький і Волинський Михаїл, обласний декан протоієрей Іван Семенюк, районний декан протоієрей Віктор Пушко та інші численні священнослужителі відвідали Пантелеймонівську громаду, що об’єднує...

10 липня 2008 р.

Село Лище Луцького районного деканату ще не так давно було в усіх на слуху: тут в оселі однієї парафіянки оновлювалися десятки образів. Але невдовзі життя пішло усталеним руслом. І ось знову привід для піднесення молитовного духу: 7 липня, на Різдво Йоана Предтечі, – в селі престольний празник. Прибув єпископ Луцький і Волинський Михаїл, близько двадцяти священнослужителів із трьох єпархій. З усіма лищенцями молилися голова сільради Віталій Шкорупський та голова місцевої селянської спілки Святослав Карбовський.

Настоятель парафії протоієрей Віктор Пушко (декан Луцького району) повідомив єпархіальній прес-службі, що на цьогорічне свято художники Володимир Борисюк і Петро Мороз докінчили настінний розпис церкви (поєднання візантійського й класичного стилів)...

8 липня 2008 р.

Єпископ Луцький і Волинський Михаїл освятив новозбудований храм на честь Усіх святих землі української в селі Струмівка Луцького районного деканату. З ним співслужили обласний декан протоієрей Іван Семенюк, районний – протоієрей Віктор Пушко, настоятель священик Михайло Янкевич, духовенство міста й району.

Струмівка – це пригородне село, що складається здебільшого з переселенців і переросло останніми роками в котеджне містечко. Храму тут досі не було, хоча громада УПЦ МП теж зводить церкву. Парафію ж нашої Церкви створено навесні 2001 року, відтоді її очолює о. Михайло. Душпастир зумів розрізнених поселян, які часто-густо навіть не були знайомі, згуртувати в громаду одновірців. Сім літ вони молились у будівельному вагончику і мурували повноцінний храм, не маючи багатих меценатів. І ось настала радісна мить: на...

1 липня 2008 р.

Громада Архістратига Михаїла в с. Гірка-Полонка Луцького районного деканату зробила чудовий подарунок учасникам шкільного літнього табору: на його завершення настоятель протоієрей Володимир Присяжнюк із паніматкою та вчителями повіз дітей святинями Володимирщини. Тридцятеро юних християн побували в Успенському соборі, Василівській церкві та Зимненському монастирі, зокрема в його підземній частині. Хоча собор і монастир належать до Московського Патріархату, їхні служителі вельми добре поставилися до відвідувачів із УПЦ КП, що тепер, до речі, стає нормою. Ще одна прикмета: у поїздці були діти не тільки з православних, а й протестантських сімей. Це дуже хороший почин, адже браття-протестанти мають так само, як і ми, знати духовну історію України.

12 червня 2008 р.

Єпископ Луцький і Волинський Михаїл одвідав парафію Вознесіння Господнього в с. Оздів Луцького районного деканату з нагоди освячення нового храму. З владикою співслужили декан протоієрей Віктор Пушко, настоятель протоієрей Сергій Січкар та інші священнослужителі.

«Храм – це душа села, храм – це серце села, і в якому селі є храм, те село має майбутнє», – сказав у проповіді преосвященний.

В Оздові, як відомо з переказів старожилів, було дві церкви: перша, стоячи на краю болота, пішла під землю, другу спалили німці. Новий храм християни звели протягом 1994–1996 років, а внутрішні роботи завершилися нещодавно. Працювали всією...

10 червня 2008 р.

У 1943 році в с. Городище біля Луцька горіла Миколаївська церква, що простояла там із 1912-го. Вона була мурована, згорів лише дерев'яний верх, тож її можна було б поладнати, але радянська влада не дозволила. Церковне ж начиння люди позбирали у скрині і закопали. Згодом ці скарби було відкопано й утвар віддано в сусідній храм с. Баїв, куди й стали ходити городищани. В 1961 році розібрали стіни, а підмурівки лишилися. На початку дев'яностих для Городища, яке після війни розмістилося вже в іншому місці, було спроектовано велику, двоярусну церкву Святителя Миколая Чудотворця, що велика рідкість для сільських домів Божих, і з 1991 року в нижньому ярусі стали правити. Причому фундамент цього ярусу - це підмурівки старого храму: його викопали зі згарища і перенесли у нове село...

28 січня 2008 р.

На території Баївської сільради Луцького району міститься три села і дві церкви: у Городищі-1 – Київського Патріархату (настоятель священик Богдан Лисак), у Баєві – Московського, а в Цеперові жодної культової споруди ніколи не було і немає, тож його мешканці завжди відвідували Баївський храм. Оддавна він був оплотом Московської Патріархії в цій частині Волинського краю.

Та поступово люди тут, як і повсюди, доходять думки, що між обома Патріархатами немає жодної різниці, крім політичної. Тож почали запрошувати отця Богдана у свої села. Торік на День Перемоги душпастирі разом стояли біля обеліска загиблим у центрі Баєва. А цього року 9 січня баївці, зокрема депутат районної ради Сергій Пахачук, запросили городищанського священика освятити їхній дитсадок з нагоди відкриття молодшої групи...

25 січня 2008 р.

У Різдвяний час єпископ Луцький і Волинський Михаїл очолював святкування в різних парафіях єпархії: 7 січня – у Троїцькому кафедральному соборі (тут із ним співслужили декан протоієрей Володимир Подолець і соборне духовенство, на відправі голова облдержадміністрації Микола Романюк, міський голова Богдан Шиба, інші високопосадовці); 8 січня – в соборі Різдва Христового у Володимирі (серед багатьох священнослужителів і парафіян у молитві взяли участь декан протоієрей Юрій Пилипець, настоятель протоієрей Микола Удуд, настоятелька місцевого монастиря Різдва Христового ігуменя Марія (Ігнатенко), районні та міські очільники); 9 січня – у храмі Апостола, первомученика й архідиякона Стефана, що в Торчині (у співслужінні з деканом протоієреєм Віктором Пушком, рожищенським деканом протоієреєм Василем Шняком...

20 грудня 2007 р.

Волинська єпархія, як і Волинська область, неоднорідна. Південні райони завжди були більш розвинені, мали й вищу національну свідомість, на відміну од Полісся. Якщо глянути на спеціальну карту, що показує розміщення парафій, одразу впадає у вічі: в  південних районах кількість громад і храмів Київського Патріархату вже перевищує кількість приходів Патріархату Московського. Проте що далі на Полісся, то становище все більше не на користь УПЦ КП. Щоправда, останніми роками ситуація виправляється й тут.

Тож коли єпископ Луцький і Волинський Михаїл приїздить у парафії південних районів, щоб освятити нову церкву чи наріжний камінь на початок будівництва, він радіє з цієї події, а коли на глибоке Полісся – радіє подвійно...