Будьмо добрими учнями
Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 30 серпня, в неділю 13-ту після П’ятдесятниці, у кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.
Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу!
Вітаю усіх вас, улюблені браття і сестри, з сьогоднішнім воскресним днем, а причасників – із прийняттям Святих Христових Таїн.
Ми сьогодні стоїмо напередодні не просто величної події – похорону плащаниці. Ми стоїмо сьогодні за мить, коли людина усвідомлює, що прощається з найціннішим у її житті. Похорон плащаниці – це згадування, нагадування нам про життя Божої Матері. Життя, яке присвячене всеціло служінню Богу, всеціло віддала Себе на служіння славі Божій. Це Пресвята Богородиця сказала словами: «Я раба Господня, нехай буде по слову твоєму». В цих словах – а ми на них закцентовуємо увагу – вміщений послух. Таке просте, але разом з тим таке важливе, тому що все геніальне є простим. Сказати «Я раба Господня, нехай буде по слову твоєму» не кожен може. Не кожен може це сказати щодо Бога. Навіть дрібне не кожен може сказати до ближнього свого.
От зауважте наші стосунки: що б тебе вдома не попросили чи не сказали – обов’язково багато заперечень. Чого я? Нема кого послати? А мені що – більше за всіх треба? І багато інших слів, які ми добираємо. Ніхто – зі смиренням або одиниці – зі смиренням, якщо його щось просять, не просто мовчки, а з любов’ю йде і виконує. З любов’ю йде і виконує! Які умови поставила Пресвята Богородиця архангелу, який благовістив про народження? Не хочу, не буду? «Я раба Господня»! Без розмірковувань. Ви зауважте на смирення: навіть не розмірковувала. Лише жіночий сумнів: як це буде? «Я ж чоловіка не знаю», а тут говорять Їй, що «Ти народиш». Лише ось цей фізичний момент дав не сумнів, а просто здивування, як це можливо. Вона готова виконати цей послух, але як це можливо? Лише запитує, як виконати. Не «чому?», не «хочу – не хочу». А – як Я це маю виконати? «Я раба Господня, нехай буде по слову твоєму»… Ось це смирення, це послух – найбільша чеснота християн. Найбільша.
Щодо ченців, то для них існує таке правило: послух – вище за піст і молитву. От візьміть градацію: піст – важливий момент життя, молитва – дуже важливий для ченця момент. А послух – вище. Усвідомте, наскільки це глибоко. Піст, молитва – ніщо, а послух вище за все. Не раболєпіє, не приниження, а любов і смирення. Любов і смирення. Це не приниження, це любов, якою людина перемагає все. Але послух – найважливіше, як певний етап і крок нашого життя.
Ось виховати себе так, переконати жити так, як це здійснила Пресвята Богородиця. Ось прийти в елементарних справах, в елементарному житті. Жити: «Я раба Господня, нехай буде по слову твоєму». Прийти і служити.
Які ще ми знаходим підтвердження зі Священного Писання? Згадайте життя Ісуса Христа, Який сказав: «Я прийшов не для того, щоб Мені служили, а щоб послужити ближнім». Бог це каже. Вмиває ноги учням, говорить: «Робіть так, як Я це роблю». Смирення проявляє, послух проявляє. В Гефсиманському саду, коли молився, звичайно молився, як людина, не хотів цих страждань і просив Бога Отця, щоб минула Його чаша страждань. «Але нехай буде воля Твоя», не так як Я хочу, а як Ти. Звичайно, проявив Свою людськість, проявив Своє бажання, але виконав волю Отця. Оце послух, якого так часто не вистачає в нашому житті, повсякденно.
Ми не говоримо про якісь високі матерії. Просте життя. Що нам до високих матерій! Є ми, є наше життя, є люди навколо нас. Тому жити треба по-християнськи. Пам’ятайте вислів: людина живе доти, доки вона може бути корисною іншій і про неї пам’ятають. Тому не просто прийшов, приклався до плащаниці. Науку яку ти взяв, що ти виніс, що ти змінив, що ти впорядкував у своєму життю, цілуючи цю плащаницю? Навіщо ти тоді цілуєш, якщо пуття немає від твоїх поцілунків? Юда теж цілував… Так ось, зміна потрібна, зміна нашої душі, зміна нашої свідомості і жити по-християнськи. Не говорити, що ти живеш по-християнськи, а жити по-християнськи.
Ось сьогодні зробімо такий крок. Елементарні перші кроки: як прийшли додому – послужіть ближнім своїм, тим, з якими ви живете, незалежно від віку. Чи ти служиш своїй мамі, чи ти служиш своєму внуку, чи чоловікові, чи дружині, чи будь-кому. От мовчки зробіть те, що вас просять. А якщо не просять – не лізьте туди, де вас не просять. Бо де не просять, ми лізем, а там, де просять, не хочем. Ось давайте так, як правильно, як по правді, як по закону Божому.
Тому приклад беремо з Пресвятої Богородиці. Візьміть от просто замисліться над цим, над такими словами: «Я раба Господня, хай буде за словом твоїм»… Колись в одному монастирі так сталося, що зібралося багато молодих ченців. І кажуть: «Старця би нам, от вчив би нас цей старець уму-розуму». І ось сталося так, що подорожував один зі старців, прийшов у цей монастир і вони його благали, казали: «Отче, вчи нас, ми ж нічого не знаємо, розкажи нам, а от яку би книжку почитати, що робити». Він подивився на них і каже: «Ви вірите в те, що кожен із вас – образ і подобіє Боже?» – «Так, ми вірим». – «От і слухайтеся один одного».
Слова: «слухайтеся один одного»! Старець і вчитель – це той, хто біля тебе. Добрий чи поганий, це залежно від того, якого ти собі потребуєш. Твій ближній – це твій вчитель. Твій ближній – це твій старець. От його і слухай. Будеш грішити – він для тебе буде бичем. Впадеш – він буде тобі тим, хто підтримає, бо його Бог пошле. Він же образ Божий, от його Бог тобі й пошле. Як часто там, де не очікуєш підтримки, отримуєш її, а там, де думаєш, що друг, – зрадили. Думаєш, гарний сусід, а він взяв тобі й нашкодив. Ти думаєш, гарний, щось позиче, а він не дав. Ось так буває.
Тому не надійтеся на те, що ви думаєте, віддавайте все волі Божій. У молитві Господній і слова ж є такі відповідні, і ми ж їх читаєм, і чому саме ці слова, чому саме в такому контексті? «Нехай буде воля Твоя». «Я раба Господня, нехай буде за словом твоїм». Ось вам відповідь на усі ці питання. Тому коли читаєте молитву, думайте, до чого ви читаєте, навіщо ви читаєте, яка користь для душі вашої із того прочитаного, щоб не бути пустодзвоном. Будьте справжніми, гідними світильниками перед престолом Божим. Щоб ваші уста були, як поцілунок Спасителя, – благословення, а не поцілунок Юди. Щоб уста ваш й розум ваш був згідний і узгоджений із законами Божими. А я бажаю, щоб Господь давав натхнення, силу і розкривав, як жити по цих законах. Бо можна гарно говорити про закони, а жити по-своєму. Тому я вам бажаю і розуміти закон Божий, і намагатися жити по цьому закону. Складно – так, треба – два рази так!
Тому Бог на поміч вам на початку навчального року. Внуків – до школи, а самі – за духовну освіту. Тому, що поганий учень не може бути добрим учителем. Якщо ви будете поганими учнями в Церкві Христовій, то нема чого вам вчити ваших онуків. Врачу, іцілися сам, сам зрозумій, тоді чогось навчиш. І один приклад важніший за сотні проповідей. Тому Бог вам на поміч стати в першу чергу добрими і послушними учнями Церкви Христової та гарним прикладом для ваших дітей і онуків. Слава Ісусу Христу!
Радіопередача «Благо» 8 листопада 2015 року. Протоієрей Віктор Пушко – про євангельське читання неділі 22-ї після П’ятдесятниці (про багатого і Лазаря). Володимир Клименко – про великомученика Димитрія Солунського (8 листопада).
Радіопередача «Благо» 1 листопада 2015 року. Священик Андрій Хромяк, викладач Волинської православної богословської академії, настоятель парафії Великомученика Юрія Переможця в с. Жабка Ківерецького деканату – про євангельське читання неділі 21-ї після П’ятдесятниці (притча про сіяча).
25 жовтня 2015 р. Слово протоієрея Миколи Нецькара, декана кафедрального собору Святої Трійці, на врученні церковних нагород волонтерам, які допомагають військовослужбовцям у зоні АТО. Аудіо інформаційної служби єпархії.
Укази єпархіального архієрея в 2015 р. 02 листопада 2015 р.
Звернення Управління єпархії та Управління ДСНС у Волинській області 18 серпня 2015 р.
Резолюція міжнародної науково-практичної конференції на тему: «Християнська традиція Київської Русі»* 10 червня 2015 р.
Усі документи