Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Учора Волинська обласна рада звернулася до Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховної Ради та народних депутатів України – волинян із проханням зробити все можливе, щоб законопроект № 2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» не став Законом. Проект рішення облради запропонував голова інформаційно-видавничого центру єпархії протоієрей Віталій Собко, який є депутатом облради, заступником голови її постійної комісії з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, ЗМІ.

Народні обранці вважають, що законопроект № 2342 необхідно відхилити з огляду на таке.

1. Уперше в нашій країні на законодавчому рівні вводиться поняття «сексуальна орієнтація» (зміна до ч. 1 ст. 2-1 Кодексу законів про працю України). Таким чином суспільство, морально-етичні норми якого ґрунтуються на християнських цінностях, змушують визнати статеві збочення нормою. І намагаючись припинити так звану дискримінацію невеликої кількості збоченців, законопроект розпочинає дискримінацію, порушення прав переважної частини нормальних людей. Слід нагадати: ст. 23 Конституції України визначає, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

2. Внесення зміни до ч. 1 ст. 2-1 КЗпП України щодо рівності трудових прав незалежно від сексуальної орієнтації відкриває можливість особам, які практикують статеві збочення, відкрито пропагувати цей спосіб життя, оскільки унеможливлюється звільнення з роботи, зокрема, у навчальному закладі. Адже за чинним законодавством власнику або уповноваженому ним органові надано право розірвання трудового договору у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

3. Внесення зміни до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України про «факти, які дозволяють припустити, що мала місце дискримінація», фактично перекладає тягар доказування з позивача (права позивачів сьогодні є рівними де-юре) на відповідача на підставі припущень (!), різко зменшуючи обсяг прав іншої сторони процесу. Таким чином порушується принцип змагальності та принцип рівності прав сторін, закріплений у ст. 10, 31 ЦПК України.

4. Вводяться безпрецедентні поняття на законодавчому рівні, а саме: непряма дискримінація, оголошений намір про дискримінацію, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації (ст. 1, 5 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»). Як наслідок – розмивання дефініцій закону та внесення у визначення термінів оцінних понять, що дозволить неоднозначно тлумачити і необмежено розширювати застосування вказаних термінів. Неконкретні, розпливчасті визначення («інші ознаки, які були, є та можуть бути дійсними або уявними») на підставі припущень певних осіб не можуть використовуватись як терміни у законі. Адже якщо, наприклад, кимось із релігійних переконань буде заявлено, що гомосексуалізм – це гріх, то це буде розцінено не тільки як намір про дискримінацію, але і підбурювання цілої громади до дискримінації, і людина не просто понесете за це звичайну відповідальність, але адміністративну чи навіть кримінальну (ст. 16 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

5. Зміни до ст. 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» про контроль Уповноваженого з прав людини (окрім суспільних відносин) також у приватній сфері надають Уповноваженому необмежене право втручання в приватне життя усіх без винятку осіб, чим порушуються вимоги ч. 2 ст. 24 Конституції України («Не може бути привілеїв чи обмежень» за різними ознаками), ст. 32 («ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя»), ст. 34 («кожному гарантується право на свободу думки і слова») та звужується обсяг прав і свобод людини й громадянина, гарантований Конституцією України».