Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Дарувальник вічних цінностей

У Національному університеті «Острозька академія» відкрито Центр стародруків та рідкісних книг імені Івана Кардаша. Рідко за життя людина може удостоїтися того, щоб її ім’я носив потужний просвітницький осередок. Проте патріотична позиція нашого земляка, мешканця Луцька справді захоплює і вражає. Я й не сподівалася, що в наш прагматичний час є такі благородні люди. Він сповідує біблійний принцип: «права рука не повинна знати, що дала ліва», а тому не рахує, скільки затрачено коштів.

Ректор академії Ігор Пасічник зазначив: «Іван Петрович Кардаш, як на мене, це унікальна людина. Він є серед нас, щоб за його вчинками, орієнтуючись на нього, ми могли вимірювати себе, коригувати себе і ставати кращими. Це людина, яка служить своїй Вітчизні віддано, не розповідаючи про це гучно. Він є українцем у повному розумінні цього слова».

На відкриття Центру Іван Петрович не міг приїхати без чергового дарунка. Цього разу він привіз Діяння апостолів, видрукувані в Москві 1780 року.

На запитання, чому він продовжує витрачати великі гроші на придбання стародруків, які дарує, благодійник відповів: «Я цим живу».

Є кілька чинників, що спонукали І. Кардаша допомагати саме цьому закладові. Насамперед те, що «Острозька академія» – перший вищий навчальний заклад східноєвропейських народів, заснований 1576 року; по-друге, те, що його життєва дорога пролягла з благодатної рівенської землі. Народився Іван Кардаш в Малинську Березнівського району, закінчив місцеву восьмирічку, потім автодорожній технікум, Ризьке вище командно-інженерне училище ракетних військ (військ стратегічного призначення), Військово-політичну академію в Москві. Службу закінчив 1992 року на посаді заступника командира полка ракетно-ядерних військ у чині підполковника, потім зайнявся бізнесом, пішов у козаки.

З академією співпрацює 10 років: привозить унікальні книги, які постійно поповнюють збірку. За цей час зібралася чимала колекція. Нині дуже не просто знаходити такі книги, та в мецената є багато друзів у різних містах колишнього Радянського Союзу, з якими підтримує тісні зв’язки і які допомагають знаходити ці книги. Розповідає, що у когось треба купити, іноді доводиться обмінюватися на антикварні речі, продавати на аукціоні раритети, але є й товариші, які безоплатно віддавали рідкісні книги. Це все дуже великий, але й приємний клопіт.

Ректор академії Ігор Пасічник сказав: «Тих, хто стверджує, ніби в Україні немає патріотів, я запрошую приїхати в Острозьку академію, в кімнату наших стародруків. А ще пишаюся тим, що деякі стародруки – єдині в державі. Ми володарі унікальної Острозької Біблії 1581 року, яка знову ж таки завдяки меценату потрапила в Острозьку академію. Більшість цих стародруків, знаючи їх цінність, люди нам подарували. Саме до такої унікальної категорії патріотів належить Іван Кардаш. І дякую Богу, що свого часу з ним познайомився. Я пригадую, як першого разу він скромно зайшов до мене в кабінет і подарував стародрук, таким шляхетним чоловіком він залишився й донині.

Якби він продав ці стародруки, мав би не один котедж, машини, дорогі костюми, але він подарував книги Острозькій академії. Він зробив правильно, адже костюми зносяться, машини застаріють, котеджі продадуть нащадки, а ці скарби належатимуть тисячам студентів, їх дітям і онукам, правнукам, які прийдуть сюди вчитися. Бо це – надбання народу, надбання України. А Острозька академія завдяки цій колекції вийшла на третє місце в Україні за кількістю стародруків (після бібліотек імені Стефаника і Вернадського).

Тож хай Бог дає ще багато літ Іванові Петровичу й посилає у його щедрі руки старовинні книги.

Волин. єпарх. відом.– 2012.– № 7–8 (92–93)