Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

«ЯК ТЕБЕ ЗВАТИ?» – «ЄВА»
У Київському Патріархаті з’явилася перша схимонахиня

Андрій ГНАТЮК, Валерія ЛЕСЮК

28 березня, у Вербну неділю, в храмі Великомучениці Катерини Василівського жіночого монастиря, що в обласному центрі, архієпископ Луцький і Волинський Михаїл відправив чин постригу у велику схиму. Найсуворішу чернечу обітницю з ім’ям Єва прийняла насельниця обителі 80-річна Ксенія (Кирилюк). У богослужінні взяли участь намісниця монастиря ігуменя Анастасія (Заруденець), намісник жидичинської Миколаївської обителі ігумен Константин (Марченко), ченці й черниці нашої єпархії, чимало мирян.

Постриг у чернецтво можна побачити нечасто, постриг у велику схиму – тим більше. Тому на таких службах завжди багатолюдно. Їх суть – вияв смирення і покори в пострижеників. Адже чернець має бездоганно виконувати всі вказівки старших у монастирі. Тому як прояв готовності до цього черниця Ксенія повзе, впокорюючи свою людську гординю, – саме повзе, а не йде до архієрея.

Коли монахиня підповзла, вона ще лежить пластма, поки владика не скаже їй піднятися. Архієпископ запитує сестру Ксенію, чи не передумала вона постригатися. І тоді – остання перевірка на готовність до постригу: архієрей тричі кидає ножиці, а пострижениця мусить їх підняти. Якщо відмовляється підняти ножиці й віддати їх архієреєві, значить, відмовляється від постригу, в останній момент усвідомлює, що ще не готова до такої зміни життя. Сестра Ксенія тричі подала ножиці й тим самим увійшла в інший духовний світ. Зі словами «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа» владика відрізає їй пасма волосся і жінка отримує статус великосхимниці з новим ім’ям – Єва. Це символ відречення, відрізання від попереднього життя, навіть звичайного чернечого.

Після того її облачили у великосхимницьку одежу. На ній зображені хрест і ангел: щоб уподібнюватися ангелові та єднатися з Христом.

Дивна, здавалося б, картина: молодій ігумені вручають старшу жінку, щоб вона її вчила. Але нічого дивного тут немає: все життя треба вчитись, а якщо людина каже, що все знає, – то духовна смерть. Хай її душа горить так, як горіла її постригальна свіча, а хрест, який багаторазово повторюється на вбранні, буде спогляданням на великі Страждання Христові.

Першу добу після постригу ченці нічого не їдять. Увесь цей час вони проводять у храмі за молитвою. З благословення архієпископа Михаїла і намісниці монастиря матінки Анастасії схимонахиня Єва погодилася з нами на розмову.

До свого злучення з Церквою матінка Єва, тоді ще Агафія Кирилюк, працювала в колгоспі й у пральні дитсадка. Але Служб намагалася не пропускати з 18 років. І вже тоді хотіла піти в монастир, але в ті часи монастирі розганяли, та й потім не склалося. Але тепер, на схилі років, мрія жінки збулася.

За життя набула великого досвіду, були і труднощі, і болі, і негаразди. «Що говорити? Життя пройшло так швидко – немає що й розказувати».

Подвиг великосхимництва приймають черниці у старшому віці, які вже достатньо попрацювали над своїм тілом. На відміну від звичайного чернецтва, малої схими, вони беруть на себе ще більший подвиг – це смерть душі для світу, а залишають за собою тільки одне – молитву, роздумування над стражданнями Христа, над своїм спасінням. Життя таких ченців якнайбільше приховане від людського ока. Вони майже не покидають монастир і спілкуються далеко не з кожним. Найчастіше їх можна побачити на Службах.

Сестра Єва дуже зраділа, коли побачила на постризі стільки людей, що їй співали і за неї молилися.

Наприкінці відправи владика звернувся до присутніх зі словом, у якому зазначив, що прийняття великої схими – велике самовіддане служіння Богові. Тій, хто приймає його, «все життя треба вчитися і все життя потрібно духовно рости», – наголосив архіпастир. Він побажав схимонахині Єві звершувати щоденні подвиги, щоб простотою сповідання крокувати до спасіння.

Волин. єпарх. відом.– 2010.– № 4–5 (65–66)